Цього тижня музиканти з «Очеретяного кота» представили у Києві альбом-книгу «20 кроків». Крім авторських композицій і народних пісень, новинку доповнює серія есе. «У текстах — історії створення наших пісень, що характеризують ідею «Очеретяного кота», — розповідає Роман КРІЛЬ, лідер гурту. — Компакт-диски зараз ніхто не слухає — їх можна просто дарувати як пам’ятку про імпрезу, що відбулася. А тут ще є книжка. Біля текстів ми розмістили фотографії і картини, роботи наших друзів-художників, у яких вони показали, як відчувають певні пісні». Есе писали самі музиканти, а вичитував їх відомий письменник Тарас Прохасько.
Незабаром «Очеретяний кіт» вирушає у мандрівку 20-ма містами України. Насамперед це будуть обласні центри, зокрема Львів, Харків, Одеса, Луцьк, Запоріжжя. «Якщо вже станцював — маєш вклонитися. Цілісна робота над альбомом враховує і його розповсюдження, — усміхається Роман Кріль. — Тому ми вирушаємо з концертами країною. Причому нашими майданчиками будуть не клуби, ресторани та кав’ярні. Сподіваюсь, у нас вийде виступити в інститутах, можливо, у середніх навчальних закладах. Тобто представити наш продукт талановитій молоді». А підтримує музикантів у їхніх нових проектах давній партнер «Дня» — ТОВ «Аквасервіс», зокрема заступник директора компанії Олександр Юрков.
Узимку цього року артисти їздили сходом України — як учасники волонтерського мистецького об’єднання «Музбат». Серед іншого, «Очеретяний кіт» виступав у Авдіївці, Красногорівці, Мар’їнці, Нетайловому Донецької області. Музиканти обіцяють, що продовжать створювати культурне середовище у Донецькій і Луганській областях.
«Сьогодні «Очеретяний кіт» — це еклектика. Така собі «суміш пластівців», — розмірковує Роман Кріль. — Довгий час ми займалися фолковою музикою, і це не могло не вплинути на нашу творчість. Також була можливість розвиватися у джазі й блюзі, які дали елементи західної, американської культури. І ще, зараз «Очеретяний кіт» — це атмосфера».
«Очеретяний кіт»: 20 лет – «20 шагов», маза-хата-рок
«Гайдамаки», «Плач Єремії», Сашко Лирник, Тоня Матвиенко, «Мандри», «ZERNO», Сергей Файфура и многие другие посетили 23 марта презентацию нового альбома легендарной украинской фолк-рок группы «Очеретяний кіт» и поздравили «котов» з 20-летием.
23 марта в Gyros Food Bar состоялась презентация нового альбома фолк-рок группы «Очеретяний кіт», под названием «20 шагов», посвященного 20-летнему юбилею творчества. Нестандартный по формату, но необычайно душевный и атмосферный вечер соединил в себе презентацию нового альбома-книги, которая состоит из небольших эссе о каждой из композиций, новые звучания музыкальных произведений «котов», презентацию-показ видеоклипов и выступления с поздравлениями от друзей-музыкантов.
Своими впечатлениями от презентации поделился фронтмен группы «Очеретяний кіт» Роман Криль: «Редко выпадает возможность «котам» сыграть в полном составе, всемером, в компании друзей и с качественным звуком. «20 шагов» действительно достоен того, чтобы держать в руках экземпляр книги-альбома, который приятно слушать, смотреть и читать.
Я очень рад, что презентация прошла в такой домашней и дружеской атмосфере!»
Музыканты «Очеретяного кота» со сцены выразили свой нетипичный взгляд на подольскую обыденность с элементами фолка, блюза и хип-хопа, поскольку песни нового альбома записаны в стиле «подольский лаунж-рок», или как сами музыканты в шутку называют его «маза-хата-рок» (от словосочетания хата мазанка). Еще одной особенностью «20 шагов» является то, что в создании книги-альбома приняли участие известные украинские художники и фотографы.
Приятным сюрпризом для присутствующих стали поздравления «котам» от друзей-музыкантов, а особенно от рок-группы «Гайдамаки», которые только вернулись с тура по Европе. «Гайдамаки» с душой отыграли на сцене, а лидер группы Александр Ярмола лично поздравил команду «Очеретяного кота» с юбилеем: «Очеретяний кіт» одна из групп, которая создает историю украинской музыки. На данный момент они на сцене уже 20 лет – и это немалый срок. Ребята делают хорошую музыку. Я помню еще лет 20 назад слушал их и думал, как же классно они играют. За это время ничего не изменилось! Поэтому сегодня важно слушать украинское и поддерживать отечественных исполнителей».
Следует также заметить, что 24 марта «коты» отыграли сольную программу для своих поклонников. Выступление в Киеве стало стартом всеукраинского тура группы, который охватит более 20 городов Украины, среди которых Львов, Харьков, Одесса, Луцк, Ивано-Франковск, Запорожье, Днепропетровск, Чернигов и многие другие.
20 років відсвяткував вінницький гурт "Очеретяний кіт". Ювілейні концерти відіграли 23 та 24 березня у столичному ресторані "GFB". Презентували диск нових пісень "20 кроків".
"Одного разу я пішов до київського зоопарку. Побачив там сумних поневолених тварин у клітках. Раптом підійшов до очеретяного кота. Це була єдина там тварина з живим, трохи шаленим поглядом. Здавалося, готова розвести грати, щоб вирватися на волю", - про походження назви колективу розповідає його засновник Костянтин Бушинський.
Створив гурт разом із гітаристом Романом Кролем. Згодом переїхав до столиці і залишив колектив. Сьогодні, крім Кроля, до основного складу "Очеретяного кота" входять флейтист Микола Доляк та басист Володимир Войчишин. Виконують авторські та народні пісні у власній обробці. Кажуть, їхній стиль найбільш наближений до лаунж-музики.
"Протягом 20 років нам вдалося зберегти психологічну цілісність, - говорить вокаліст і лідер гурту Роман Кріль. - Ми стали ближчими за ці роки. Єдине, що раніше могли грати увесь час. А зараз - хіба що на репетиціях, вечірках.
Ми завжди були просто фанатами грати і грати. Нам подобалося, що де б ми не грали - зависаємо. А згодом з'являються гарні дівчата. І це вже достатньо прикольно. Пестить твоє самолюбство.
Ми стали гуртом-фестивалем. Несемо подільську пісню від подільських авторів. У селі Демидівка за 25 кілометрів від Вінниці створили свій фестиваль "Демидівські вихідні". Гостям є де "вписатися". Дехто приїздить з наметами. Така собі комуна вихідного дня. Самі собі готуємо, можна посидіти на водоспаді, у річці скупатися, піти в ліс".
На концерті музиканти виконали пісні з нового альбому. Із запрошених гостей виступили столичні "Гайдамаки". Послухати виконавців прийшли співачка Тоня Матвієнко, казкар Лірник Сашко, екс-нардеп Олесь Доній, "свободівець" Андрій Іллєнко. Після столичного концерту "Очеретяний кіт" вирушить у тур 20 містами України.
23 березня, в Києві, у ресторані «Грецька кухня» відбудеться презентація нового альбому вінницького гурту «Очеретяний кіт», «20 КРОКІВ». Туди увійдуть пісні подільських авторів та кілька обробок народних пісень. За змістом «коти» порадують слухача нетривіальним поглядом на українську подільську буденність в особах та «котячими» медитаціями, з елементами блюзу, хіп-хопу та ще чогось прикольного. Запис відбувся на київський студії «Cristal Sound». Звукорежисер Сергій Тягнирядно.
Від нової платівки, після кількох попередніх, «домашніх» записів, варто чекати більш якісного звучання нових та вже знайомих шанувальникам пісень і нестандартного оформлення диску. Яким воно буде - поки що є таємницею. Можна тільки зауважити, що у оформлені диску взяли участь фотохудожники та художники України, з якими музиканти товаришують. Останні кілька років «Очеретяний Кіт» був невід’ємною музичною складовою різноманітних художніх та фото пленерів. Отже є підстави думати, що то буде книжка, втім - побачимо.
Серед гостей концерту-презентації: друзі, шанувальники, також відомі українські музиканти. На закритій вечірці офіційного виходу альбому буде представлений кліп на пісню «Сум кота». Також буде презентована пісня з гуртом «Гайдамаки», «Їхали чумаки». На гостей чекатимуть ще кілька приємних сюрпризів, адже це свято двадцятої річниці існування гурту.
Історична довідка.
Гурт був заснований у 1995 році. Пройшов неодноразові зміни складу . Стилістично набув цілісності на чолі з Романом Крілем, десь у 1998 році. Приблизно тоді вийшов диск «Бурса»,точніше касетний магнітоальбом. Попередній матеріал зберігається в невідомих архівах і є вельми цікавим.
Далі були альбоми: електронний «Манія», фольк-панк «Коломийки», невиданий та «закопаний», російськомовний «Фаза покоя», найуспішніший «Мандрівка в Косаківку», та«Демидівський альбом», записаний в хаті мазанці на «очеретяній базі» в селі Демидівка, Жмеринського району.
Гурт ставав кілька разів переможцем фестивалю «Червона рута» у акустичній музиці. Брав участь у фестивалях: «Шешори», «Мазепа фест», «Країна мрій», «Арт поле» і багатьох інших. Пісні записані у стилі «подільський лаунж-рок», чи як його жартома музиканти називають«маза хата рок», від словосполучення хата мазанка.
Минулої неділі до Івано-Франківська з концертом у рамках свого зимового турне завітав вінницький гурт «Очеретяний кіт». Вони заграли франківцям свою неповторну акустичну лірику – суміш етно, джазу, року та фольку.
Після виступу лідер гурту Роман Кріль поспілкувався з «Репортером» – розповів про життя «котів» у творчій резиденції, про концерти в АТО та своє бачення феномену Франківська.
– Романе, вітаємо одразу з усіма святами! Як «Очеретяні коти» розпочали 2016 рік?
– Музично. Грали джем у себе на маєтку в селі Демидівці. Також почали зимовий тур із Києва, далі Луцьк, вчора був Львів, де зібрали аншлаг. Сьогодні – в Івано-Франківську. Ще з’явилася збірка новорічних пісень, новий кліп. У березні сподіваємося випустити новий альбом.
– Франківськ зустрів трохи холодно, народу було мало…
– Справа не в холодності. У нас не вперше така історія та й не лише в нас. Це серйозний морально-ментальний недолік – бути західноукраїнцем. По ідеї – це основа української ментальності, але бути настільки інертним, інерційним, неуважним до того, що відбувається в українській культурі… Крім того, у Франківську є письменники на всю Україну – Юрій Андрухович, Тарас Прохасько. Для мене феномен Франківська – як при таких крутих чуваках може бути така інертність публіки?!
– Та попри все, ви тут часті гості. У жовтні виступали, потім ще в грудні.
– Ми любимо Франківськ, бо тут живуть наші друзі. У грудні виступали у пабі в спальному районі міста. Цікавий досвід. Знову ж таки була ця інертність, більярдний зал був забитий, а ми грали для сімох студентів. Хоч не було нашого спеціального слухача, але якась змістовність в тому, що ми робили, була. І взагалі – в людях щось має змінитися, аби вони зрозуміли, що саме слухачі є стимулом для української музики.
– А який той ваш спеціальний слухач?
– Більш талановитий, ніж ми. Ми довго сидимо за цими текстами, музикою, а наш слухач одразу ловить кайф. Тобто у нього не було тої підготовки. Це розумна, чутлива, емоційна та глибока людина, яка є основою майбутніх змін на краще. Ця людина має інтелект, зацікавленість до тексту, до мелосу, патріотизм. Дбати про українську культуру треба не лише на словах та гаслах, а простими жестами – підтримувати українських музикантів, ходити на концерти, тим більше, що десь кажуть, що ми – якісні хлопці (сміється).
– Як народжується музика та пісні «Очеретяних котів»?
– В основному в мандрах. Головне – зацікавленість до людей. Прості люди часто бувають з дуже цікавою біографією та енергією. Вони і є основою нашої тематики – це Україна в особах.
– Розкажіть про учасників гурту.
– Микола Доляк – наш флейтист, автор пісень і просто прекрасна людина. Він боєць, коли втомлюється, може спати стоячи. Дуже спокійний, тому на ньому тримається основа наших стосунків з арт-директорами. Басист Володимир Войчишин – мій шваґро. Володіє багатьма інструментами, іноді підспівує. Він у нас такий принадний, в окулярах. Ще є барабанщик –Андрій Войтюк. Грає у багатьох проектах, і ми поки не можемо собі дозволити їздити вчотирьох, а втрьох вже накладно.
– Гурту 20 років, як вдається триматися купи?
– Маємо трохи концертів, тому є заради чого разом тусувати. Та й ми вже давно стали родиною, тому – куди вже дінемося одне від одного?! Ще стільки років нас об’єднує якась певна козацька мета – ми віримо в те, що робимо, бо це нам і кайф, і відчуття місії.
– Якої саме місії?
– Вплинути, створити аудиторію людей, в яких є певні смаки. Знаєте, як у Германа Гессе «Гра в бісер» – з якогось музичного коду створювати перехід, трансформацію, сублімацію емоційних і розумових кодів наших слухачів. Грубо кажучи – аби вони були розумніші. Так, як поет Бродський хотів, аби його вірші розвивали не лише естетичне відчуття, але й розум. Ми теж на це сподіваємось.
– Вас називають хата-маза-рок гурт. Що це за такий жанр?
– Це не зовсім жанр. Мається на увазі наша хата-мазанка в селі Демидівці. Мені та хлопцям там настільки в кайф, що ми подумали – етнічна основа у нас все-таки поки що архаїчна, тобто сільська, тож чому б не назвати себе на честь того місця, тої хати-мазанки, де нам так приємно приймати друзів, слухачів, туристів, які просто проходять чи проїздять повз. У нашій музиці є джаз, лаунж, блюз, багато етнічних, фолькових елементів і це все разом ми називаємо – хата-маза-рок.
– У Демидівці маєте щось на кшталт творчої лабораторії?
– Це наша основна база – за 25 кілометрів від Вінниці. Там є величезний город – кусок козацького степу, скеля, яка обривається на чудовий пейзаж, річка Рів, водоспад. Привозимо туди апаратуру та працюємо. Але не можна займатися лише генерацією чи творчим пошуком, іноді треба розбавляти це працею іншого ґатунку – домашніми роботами, мандрівками до лісу. Це важливо, бо безперервний потік концертів виснажує, забирає дуже важливі моменти, на які ми звертаємо увагу в наших піснях, – світ багатий і дуже змістовний. Коли весь час гасаєш, то про це можна забути.
– Ви їздили з концертами на Схід у складі музичного батальйону?
– Так, їздимо у ті райони, де дуже важко з рекламою української ментальності, де всі вірять у «руський мір», де повна лажа. Стараємося грати не лише для наших воїнів, але й у навчальних закладах.
– Де саме були в зоні АТО?
– Луганська область. Вже не пам’ятаю тих населених пунктів. Там відносно безпечно. От, «Гайдамаки», «Тінь сонця» бували там, де дуже небезпечно. Вони на амбразури кидаються, бо в них музика потужніша, а в нас – лаунж. Ми формуємо та виховуємо тих, кому не треба такого потужного саунду. Зараз, в кінці січня, знову їдемо на Схід. Ще не знаємо куди, поки працює розвідка, аби ми не потрапили в халепу, аби не було диверсій. Будемо грати по школах, інших освітніх закладах.
Аби люди не воювали зброєю, музиканти мають воювати музикою – за якісь культурні акценти, за емоції, за людей.
Учасник вінницького гурту в ексклюзивному інтерв’ю розповів про музику, сюрпризи та культурну мекку «котів»
Музичний гурт із Вінниці "Очеретяний кіт" є частим гостем у Чернівцях. Буковинські шанувальники завжди тепло приймають музикантів. На таку гостинність "коти" сподіваються і 23 листопада. Музиканти виступатимуть у пабі "Public". Щоправда, не у повному складі, а лише дуетом. Микола Доляк та Роман Кріль співатимуть і гратимуть на гітарі та флейті.
Напередодні концерту "Погляд" поспілкувався із представником подільської бардівської школи, учасником гуртів "Очеретяний кіт", "Подільські сурікати" та "ПаРоМи" Миколою Доляком.
Говорили про музику, сюрпризи та культурну мекку "котів".
На концерті головне - публіка
- Миколо, чим потішите чернівчан на концерті у п'ятницю?
- Приїде не повний склад гурту "Очеретяний кіт", а лише дует. Гратимемо з Романом Кролем українські народні медитації й старі пісні. Буде багато всього намішано, особливо у звучанні інструментів.
- Що, на твій погляд, найважливіше на концерті?
- Напевно, публіка. Від неї залежить атмосфера на концерті, та й сам концерт на 80% залежить від людей, які прийшли.
- Були сюрпризи від шанувальників?
- Мені дарували усілякі симпатичні штучки хенд-мейд. Вони майже завжди зі мною, бо у чохлі від флейти, щоразу, коли виймаю інструмент, згадую про людей, які мені їх подарували.
Якихось забобонів перед концертами дотримуєшся?
- З одного боку, своїх забобонів не маю, а з іншого, намагаюся позитивно налаштовуватися. Я в них і вірю, і не вірю. Головне - перед виступом багато алкоголю не вживати і все буде о'кей.
"Музика - це стиль життя"
- Миколо, музика для тебе хобі, професія чи може відпочинок?
- Одразу згадується пісня Юрія Наумова "Музыка друг мой единственный". Для мене музика - це все разом. Загалом, музика - це стиль життя, я так вважаю. А все інше по ходу. Гадаю для більшості добрих музикантів, музика - це покликання.
- Один із альбомів "Очеретяного кота" називається "Демидівський альбом", ви часто граєте у смт Демидівці?
- Ми справді частенько буваємо у Демидівці Жмеринського району. У нас там є "апгрейдена" (обновлена, - авт.) хата-мазанка. Будинок хоча й старий, але в хорошому стані. Це місце для нас, як культурна мекка. Там ми надихаємося, творимо, спілкуємося з цікавими людьми.
- У Чернівцях теж часто буваєте, це особливе місто для "котів"?
- Чесно кажучи, без усілякого пафосу можу впевнено стверджувати, що Чернівці - це друга батьківщина. Якби хтось колись мене запитав, де б я хотів жити, окрім Вінниці, то я точно сказав би, що у Чернівцях.
Отже, "Очеретяний кіт" записав нове відео... Ні, краще - зняв відеокліп... Все одно не те.
Краще дивіться самі:
Роман Кріль: "Вашій увазі прем'єра маленької чумацької історії-медитації, за мотивами народної пісні "Зішла зоря".
у виконанні Тоні Матвієнко та «Очеретяного кота». Намалював цю історію козак Сашко Даниленко. Музичний дизайн Володі Войчишина. Склад музикантів: Андрій Войтюк (барабани), Володимир Войчишин (бас та музичний дизайн), Микола Доляк (піаніка), Роман Кріль (гітара,вокал,ідея проекту).
Хто захоче мати собі цей мультик (дітям показати, на старості згадати ))) качайте з ex.ua (здається ще трошки лишилося)))".
Володимир Войчишин: "(Це) спільна робота з Тонею Матвієнко та аніматором Сашком Даниленком. З майбутнього альбому українських народних пісень зі спеціально запрошеними виконавцями".
На сторінці події "ВКонтактє" пишуть про історію створення мультику таке:
Якось грали ми з Миколою концерт в Харкові. І прекрасна Катруся Галат (на той час хазяйка "музичної" квартири "Тмін"), запропонувала виступити на місцевому радіо. Чом би ні. Так ми познайомились з журналісткою та поетесою Галинкою Бабак.. Далі було багато цікавого і навіть по телефону вигадували сценарії для «вечірньої казки» на місцевому ТБ. А заставку-мультик робив козак на ім’я Сашко Даниленко. Малював звірят та дивні персонажі."
Послухав козак Сашко Даниленко пісню, і негучно мовив:
"Загартований степовим вітром, пекучим сонцем і суворим морозом, простує своїм нескінченим шляхом чумак. Неквапливі та впевнені кроки вола і тихий рух хмар занурюють мандрівника глибоко у свої думки. Наче крізь сон, бачить він увесь свій життєвий шлях. Подібно до риби, пливе чумак за течією річки часу. Інколи він повертає проти течії, аби згадати минуле. Занурючись все глибше, він розуміє, що перетинає кордон, за яким закінчується звичний світ".
І було їм видіння: легенькі мов пір’їнка воли падають з неба і небесної краси голос співає... І спитали вони голос... Хто б ти не була, з’явися очам. І вийшла у сяйві і інших голлівудських спец ефектах, гарна прегарна дівчина.. Переглянулися лабухи. І впав на коліна отаман.
-О Богине, чи не погодилася б ти заспівати з нами пісню українську?
-А ви хто хлопці? – питає дівчина.
- Ми «Очеретяні коти»... на заробітках з Вінниці. Їдемо до Крижополя концерт благодійний грати.. Правда у нас таке відчуття,що ми тільки і граємо благодійні концерти, бо грошей поки не заробляли )))
- Заспівайте,- каже дівчина.
І вдарили по цимбалах, і дули по трембітах і заспівали лабухи.
Очі прикрила дівчина і підхопила чарівним голосом пісню. І шепоче трембітар Микола
- Отамане, врубай запис скоріше!
Це нестара легенда про те як «Очеретяні коти» заспівали пісню з Тонею Матвієнко.
На "очеретяній нараді" староста підписав наказ про американський "макар" інтриги, щодо прем'єри анімаційної стрічки Сашка Даниленко "Зійшла зоря" за мотивами однойменної народної пісні у виконанні Тоні Матвієнко та гурту «Очеретяний кіт».
Все буде чотко ! (але помірно)))
Виконавці:
Олена Шевченко — скрипка
Микола Доляк — флейта
Володимир Войчишин — бас
Роман Кріль — гітара, вокал
А також:
Микола Доляк — вокал (04)
Сесійні музиканти — дуже відомі пацани в світі музики.
Авторство:
Роман Кріль — 1, 2, 3, 5, 6, 8
Анатолій Секретарьов — 9, 10
Народні — 4, 7 (адаптація Романа Кріля)
Звукорежисер: Роман Горін
2008 рік видався досить плідним для «Очеретяного кота» у сенсі неофіційних альбомів. Окрім вже згаданих «10 років» був записаний також альбом «Ранішні звуки». На офіційний реліз він «не потягнув», тому було вирішено не чекати на ті часи коли вдасться видати його у студійній якості, а випустити як своєрідну рекламу до міні-туру західною Україною. Ці записи було викладено на сайті MyRadio.com.ua.
Ось, що розповів Роман Кріль про запис «Ранішніх звуків» (інтерв’ю взяв Тарас Піц):
«Нарешті ми сіли записувати альбом, такий репетиційний варіант. Власне, це пов’язано з тим, що мене звільнили з роботи за скороченням. Я працював на ФМ-радіостанції, але щось вона не могла виживати, і мене скоротили. Щоправда, в ефірі я вже не працював, а викладав усю цю майстерність патякання: вчив ведучих у різних містах. І, коротше кажучи, корпорація сказала мені „до побачення“. Я зрадів, тому що нарешті можу займатися лише музикою.
— І як результат? Після „Мандрівки в Косаківку“ від 2006 року, здається, нічого не виходило?
— Ми намагалися щось записати, але все було дуже схоже на „Мандрівку“. А повторюватися не хочеться, тому що альбоми, принаймні альбоми нашої групи, повинні бути різними. Тепер я просто роздав партії, і ми записали все вдома і скинули на сайт одного відомого інтернет-радіо, де ви можете скачати цей альбом. Мені здається, вийшло цілком непогано.
— Кожен гурт має свою філософію. Яка вона у „Котів“?
— Основою наших пісень є ідея про те, що світ навколо яскравий та цікавий залежно від нашого вміння це бачити та відчувати. Для цього треба, кажучи сучасним сленгом, мати моральні дешифратори, такі фішки у культурі сприйняття, що можуть модифікувати бачення, переносити акценти уваги на більш важливі, цікаві речі. Джерелом цього є знання, власне філософія та мораль. Мораль у широкому розумінні цього слова — це духовне здоров’я людини. Моя дорога до цього розуміння була довга, з багатьма прикладами, і за це навчання я найбільше вдячний моєму вчителю Анатолію Секретарьову. Можу сказати, що у своїх текстах намагаюся спіймати мить незвичного, дивного чи прекрасного у звичайних речах. Можливо, у контакті з піснею слухач також отримав би частку цього стану, відчув щось особисте і надалі звертав би більше уваги на те, що робить його життя більш яскравим та насиченим — без нарко- та алкостимуляторів.»
В своїх інтерв’ю Роман Кріль неодноразово казав про те, що альбом «Ранішні звуки» буде виданий навесні 2009 року, але врешті-решт матеріал був радикально перероблений і увійшов вже до «Демидівського альбому», який спочатку було випущено власноруч у грудні 2009 року.
Виконавці:
Роман Кріль — голос
Микола Доляк — флейта, голос
Олена Шевченко — скрипка, голос
Володимир Войчишин — інше, голос, звук
Аранжування: В. Войчишин
У 2008 році виповнилося 10 років з того часу, коли Роман Кріль, Володимир Войчишин і Микола Доляк стали грати разом. Саме з того часу сформувався склад гурту, який ми знаємо по сьогодні. З нагоди цієї події був записаний альбом "10 років", який своєю назвою підкреслює одночасно час спільної творчості та назву пісні "10 років кіномеханіком". По своєму стилю він продовжує альбом "Мандрівка в Косаківку".
Пісні "В ранішніх звуках" та "Зомбі" пізніше увійшли бонусами в "Демидівський альбом" 2010 року.
Пісня "Час минає" так сподобався хлопцям зі «Stelsi», що вони зробили досить вдалий ремікс, який, в свою чергу, вразив Олега Скрипку. Цей варіант "Часу" увійшов у тому ж 2008 році до альбому «Stelsi» «Товариство з безмежною безвідповідальністю».
У 2012 музика цього реміксу була використана у рекламі одного з українських мобільних операторів.
Трекліст:
1. Залиши це — Р. Кріль
2. Спека — Р. Кріль
3. Листопад — Р. Кріль
4. Колискова — Р. Кріль
5. 14.02 — Р. Кріль
6. На Хуторах — Р. Кріль
7. Легінь — Р. Кріль
8. Злива — Р. Кріль
Склад гурту:
Роман Кріль — голос, акустична гітара
Костянтин Бушинський — перкусія
Володимир Войчишин — бас-гітара
Микола Доляк — флейта
Восени ‘97 року після повернення Буша і Олександра Радька з Берліну стає відомо що останній більше не грає у «Коті». (Зараз Олександр — актор Вінницького театру ім. М. К. Садовського).
Буш і Роман Кріль запросили у гурт Володимира Войчишина, з яким Бушинський був давно знайомий. Гурт, у якому Володимир грав, нещодавно розпався і він погодився приєднатися до «Котів». Вирішили що Володимир буде опановувати бас-гітару, Костянтин — барабани, а Роман — будь-який інструмент на його смак.
Роман Кріль розповідає що першою його піснею стала «Залиши це». Ця пісня сподобалася Бушу (а потім — Олегу Скрипці, який включив її до збірки «Українська сучасна лірична пісня. Шедеври української музики») і вже у травні-червні 1998 року гурт на студії Сергія Новікова записує 8 пісень Романа. Грали майже вперше, майже наживо, але Сергій Новіков знайшов вдалий саунд і альбом отримав назву «Бурса». Володимир Войчишин пізніше охарактеризував стиль цього альбому як «подільска панк-боса».
Саме з виходом «Бурси» починається історія гурту в тому складі, що існує сьогодні.
Альбом «Бурса» був виданий на касетах вінницькою фірмою «МЕД» у 2001 році. На обкладинці назва гурту вказана як «Камышовый кот».
Гурт заснований у 1995 році Костянтином Бушинським і в тому ж році взяв участь у всеукраїнському фестивалі «Червона Рута». За легендою, тварину від якої пішла назва гурту, Бушинський (Буш) побачив у Київському зоопарку.
Перший склад гурту був цілком київський. Про музикантів, які брали в ньому участь напевно може розповісти лише сам засновник, бо невдовзі Костянтин повернувся на батьківщину, зібрав вінничан, і в 1997 році з новим складом гурт брав участь у харківській «Червоній руті» в такому складі:
Олександр Радько — акустична гітара, голос Костянтин Бушинський — гітара, гобой, фортепіано, шейкер Роман Кріль — скрипка, голос Олексій Аксьонов — перкусія
Регулярно натрапляю на ремікси та нові обробки старих пісень, що записані Володимиром Войчишиним. А останнім часом з'явилося кілька треків, у назві яких стоять імена самого Войчишина, Миколи Доляка і Сашка Суханова. Результат їх спільної роботи дуже цікавий і я вирішив запитати Володимира про його експерименти:
- Володимире, хотів тебе запитати про твої власні обробки пісень. Наскільки я бачу у тебе вже досить багато власних обробок. Чи є в тебе план зробити з цих пісень якусь збірку - хоча б віртуальну, так би мовити "точку відліку", чи це просто спосіб підтримувати себе "у формі"?
- Мої обробки різних пісень - це, радше, експерименти, існує й невелика збірка, яку я поповнюю, з умовною назвою "Войчишин в очереті". Можеш подивитись в моїх аудіозаписах вконтакті.
Зараз активно працюю над новим проектом, що постає на уламках гурту "ДОМПЛОТ", потрошки робимо "Очеретяний кіт", в планах є напівелектронний проект з Сашком Сухановим (1999 року записали спільно альбом "Манія"), Миколою Доляком та іншими. Кілька пісень можеш знайти на моїй сторінці.
- Ти кажеш "Робимо "Очеретяний кіт" - таке відчуття що пропущено слово "проект"? Взагалі у вас багато власних проектів - "Пароми", "Сурікати", у тебе з'явився "ДОМПЛОТ". Чим є сьогодні "Очеретяний кіт" - це гурт-трансформер, що включає у себе інші проекти, чи він теж став одним з проектів?
- "ДОМПЛОТ" - не мій проект, більше того, у тій формі, в якій він існував, його немає. Фронтмен гурту - Микита Щур, гітарист Олег Прокопчук і я зараз працюємо над записом, що з цього вийде, як це буде називатись і хто до нас приєднається - невідомо. Окрім Микитиних пісень будуть представлені, зокрема, деякі композиції Анатолія Секретарьова, Романа Кріля та інших подільських авторів.
"Очеретяний кіт" сьогодні - умовно кажучи, віртуальний проект, але коли з'явлється можливість концертної діяльності - гурт стає реальним.
У вересні "Очеретяний кіт" братиме участь у "Ночі Поезії" на міжнародному літ. фестивалі в рамках форума видавців у Львові, не виключено, що проїдемося нашим улюбленим маршрутом по Західній Україні з традиційно благодійним туром.
Ну що ж, проекти дійсно дуже цікаві, я бажаю Володимиру щоб усі його плани і плани його колег здійснилися. А ми будемо чекати на нову музику і нові пісні.
Тільки-но я встиг пожалітися на відсутність новин, як "коти" виступили на вінницькому телебаченні. Вашій увазі пропонується інтерв'ю Романа Кріля на передачі "Живий звук". Нажаль передачу цілком не можна завантажити на ютуб, довелося повирізати всі музичні номери. Отже, там де ви бачите червоні кола і чуєте гучний "бемц" - там повинні були бути музичні композиції, яких тепер нема.
Согодні на всіх сайтах, що витягують музику з сайту "В контакті" можна знайти торішнє інтерв'ю (запис від 29.01.2010), що його дав Роман Кріль на радіо Тиса FM. Тож і ми не будемо пасти задніх. Отже, слухаємо.
В одному з минулих випусків «Експрес Поділля» я вже знайомив вас з діяльністю місцевого андеграундного клубу, студії «Комора», де восьмого лютого ми мали змогу – хто познайомитися, хто – вкотре зануритися у світ творчості нашого співвітчизника, музиканта Олега Сухарєва, який давав тут свій «сольник» к рамках туру по Україні.
Студія «Комора», завдяки своїм засновникам, дарує можливість справжнім шанувальникам альтернативної (я б навіть скоріше сказав – «справжньої») музики, зустрітися з музикантами та колективами, творчість яких не є комерційною. у цьому – їх сила, адже те, що роблять ці люди – йде від серця, від душі, а тому й тривожить серця та душі небайдужих людей, щирих та чуйних, не спотворених «попсовим» баченням світу.
Я, слава Богу, не застав тих часів, коли багато музикантів та музичних колективів були заборонені радянською владою як «неблагонадійні», і, звичайним ділом були так звані «квартирники» - про них я лише чув з розповідей своїх пітерських друзів та старших колег – музикантів, але, перебуваючи на концертах у «Коморі», відчуваючи дух тих часів, я про себе назвав такі імпровізовані концерти в студії «коморниками»…
Зокрема, в суботу, п’ятого березня, завдяки зусиллям нашого видатного земляка, композитора, музиканта та поета, людини – легенди (принаймні для Кам’янеччини), лідера гурту «Пропала Грамота» - Павла Нечитайла, на сцені студії «Комори» відбувся «коморник» вінницького колективу «Очеретяний Кіт». Вінницькі музиканти були приємно здивовані кількістю людей в залі – сидячих місць бракувало, меломани стояли, сиділи на підлозі та на руках у друзів. Контакт з залом відбувся майже одразу, можливо завдяки загальній дружній атмосфері – у залі ж бо «усі свої», можливо, завдяки зусиллям Романа Кріля – фронтмена «Очеретяного Кота», якому вдалося одразу сподобатися непростій кам’янецькій аудиторії, що своїми пристойними, й не дуже жартами намагалася вибити з колії музиканта. До честі останнього – усі жарти були відбиті, або переведені в жарт «на октаву вище», що одразу призвело до визнання Романа за «свого». Щоправда, дісталося «басисту» колективу, Володимиру Войчишину, доля якого одразу не залагодилася – то його мікрофона ніяк не могли увімкнути, то «монітор» скрутили на мінімум… Мабуть, тому він так вперто вимагав фонограми… Насправді це все носило характер незлих музичних жартів людей, які розуміють один одного.
Взагалі, уся концертна атмосфера «комірника» поступово перетворилася на двогодинний діалог музикантів із залом, який переривався піснями, знову відтворювався… Цього вечора «Очеретяний Кіт» грав у неповному складі, без барабанщика, якого замінив маленький китаєць, захований у драм-машину. Крім вищезгаданих музикантів, компанію їм склав Микола Доляк – людина-оркестр, що грав на флейті, акустичній гітарі, і ще одному інструменті, назву якого я не знаю, але зовні він був схожий на клавішні, що грають завдяки нагнітанню в них повітря через трубку. Саме ця трубка й стала черговим приводом для жартів – «він через цю трубку пиво п’є!», «та ні – горілку» - вигуки з залу.
– «Хлопці, то ж я так палю!» - забиває «гол у ворота кам’янчан» Микола, і також, одразу стає «своїм хлопцем». Концерт продовжується. Може мені й здалося, але більшість пісень колективу були присвячені Павлу Нечитайлу, та й виконувалися за його участю. Саме завдяки цьому «поламали кайф» Володимиру Войчишину, ввімкнувши, нарешті, його мікрофона, коли Павло «позичив» його, щоб заспівати разом із гуртом. Знову жарти, діалог з аудиторією, яка сприймає вже усе, що відбувається, як належне, як єдине ціле…
Я сам ловив себе на тому, що, заплющивши очі, танув у музиці, розчинявся у ній, але був в цей час не один… Зі мною був увесь зал і самі музиканти.
Коли Роман Кріль запитав, чи не пора «закруглятися», зал запротестував – «давай драйв»! Що поробиш, така доля музиканта – адже грає він не для себе... Концерт продовжувався ще з півгодини…
Останній «контрольний» вибух – «Radiohead», до виконання якої музиканти, за власним зізнанням не готувалися, але зал скандував: «Radiohead»!«Radiohead»! «Radiohead»!
Змушений зізнатися, що стаю прихильником студії «Комора» та «коморників», і з нетерпінням чекатиму їх виступів у майбутньому в майбутньому.
Одного разу вінницький гурт "Очеретяний кіт" вирішив грати і співати так, як живеться, спосіб життя і світосприйняття максимально природньо переплавляючи у слова і звуки. Рішення це було прийнято внаслідок спостережень за колегами-музикантами, що погналися за кон ’юктурою і втратили своє обличчя.
Між першим і другими альбомами "Очеретяного кота" лежить відстань, яка дорівнює музичній еволюції. Якщо дебютна робота "Манія" являє собою психоделічно-ембіентний експеримент з похмуро-туманним кліматом, то другий – "Коломийки" – це суцільний фольк-роковий драйв.
Так сталося, що музиканти націлилися відшукати справжній автентичний український "грув" – той пульсуючий стан який заводить і "зносить дах".
Лідер-вокаліст Роман Кріль:
- Щоб усе з’ясувати, я поїхав у Карпати до діда Юри навчитися грати коломийки. До речі: на альбомі дід присутній із своїми репліками, награваннями і власними коломийками. Ми швидко зробили альбом, оскільки були обмежені в студійному часі – з однієї сторони, а з іншої – вчасно впіймали той особливий стан трансу коломийкового. Потім ми побачили, що, приміром, група "Гуцул Каліпсо" з Чернівців робить це професійніше за нас і ми почали шукати джерел натхнення у себе на Вінничині. Багато сіл обходили-об’їздили, багато цікавого почули. Зрештою, зупинились на чумацьких піснях. Це – дивовижний матеріал."
Новий альбом "Мандрівка в Косаківку" складається з чумацьких народних пісень, коломийок і авторських пісень Романа Кріля, Анатолія Секретарьова і Володимира Войчишина. Суміш двох фактур: автентичної і урбаністичної у специфічному аранжуванні з наголосом на м’якому акустичному звучанні дає новаторський присмак чогось дуже рідного, домашнього, теплого. Між тим, "Очеретяний кіт" дуже легкий на під’йом: їх нерідко можна почути в столиці, на фестивалях "Країна мрій", "Мазепа-Фест", "Шешори". До останнього вних особливе ставлення, бо там почуваються максимально комфортно.
У Полтаві у мистецькому кафе „Сто доріг” відбувся концерт подільського гурту „Пароми”. Під час виступу звучали як драйвові заводні композиції, так і душевна музика. У складі колективу виступали Роман Кріль (вокал, гітара), Микола Доляк (вокал, гітара, флейта, піаніка), Андрій Войтюк (перкусія).
"У ваше місто ми завітали вже утретє. Цього разу, на відміну від попередніх, приїхали майже у повному складі, не взяли із собою тільки басиста. Часто рентабельність концертів не дуже відповідає можливості виступати всьому гуртові. Щиро дякуємо полтавській публіці, від якої ми просто в шоці. В інших містах слухачі поводять себе якоїсь інертно, а тут люди такі класні, танцюють, веселяться від душі. Не було бійок, що також добре", - розповів лідер «Паромів» Роман Кріль.
Цікаво, що «Пароми» - це проект, який був створений на базі кількох гуртів, серед яких «Очеретяний кіт», «Запаска», «Подільські сурікати», «Пропала грамота». За словами Романа Кріля, їхній гурт бореться за слухача хорошої музики та «культуру ходження на концерти». Ось як це пояснює виконавець:
"Часто від людей можна почути: «Україна гине, я за неї можу випити два літри горілки без закуски, можу пропити за чотири дні зарплату, стипендію». Коли у них запитуєш, як ви дивитесь на те, щоб сходити на концерт і послухати хорошу музику, вони відповідають: «А скільки коштує квиток? 30 гривень? Та ви що! Я це вже слухав». Хочеться, щоб любов до України вимірювалася не лише кількістю випитого, а й рівнем розвитку культури, носіями якої є музиканти й літератори, які повинні за щось виживати, тож, якщо вам подобається музика, ходіть на концерти".
Музика «Паромів» звучить у стилі мазахата, що з'явився на основі перетину двох культур - американської та української. "Хата-мазанка - це міцний український символ, але саме слово «мазахата» схоже на неформальний американський еквівалент. Енергію американського світу і змістовність нашого ми об'єднали в одну систему, от і вийшов такий своєрідний стиль. До речі, я й сам живу в хаті-мазанці у селі Демидівка", - пояснив Роман Кріль.
Жанрова тематика музичних композицій гурту - різноманітна. Є пісні-історії, -есе, -контрасти.
"Ми часто мандруємо по містах України. Якась людина, стара чи молода, щось розповідає. Ми записуємо, потім з того, що записали виходить непогана пісня. Серед них - «Сусід», «Кіномеханік», «Человек у дороги». Любимо приїжджати у Полтаву. Сподіваємося, що наступний наш візит у ваше місто - не за горами" - розповів вокаліст.
"Всіх вітаємо з Новим рок ен ролом і рештою гарних приводов бухнуть, Нехай Вам щастить і не бракує яскравих вражень і добра! ну і проча радісна хрінотінь ;)".
А це - від "Паромів": "всіх з новим роком!!!
будем надіятись шо цей рік як ПАРОМИ перенесуть-переправлять нас до кращого, цікавішого і фантастичнішого берегу!!!"
До речі, щодо алкогольних вподобань учасників гурту:
Р.Кріль - бехеровка, абсент, самогон.
М.Доляк - самогон, ель темний, бехеровка.
В.Войчишин - горілка, самогон.
А.Войтюк - шось єкзотичне і смачне.
Роман Кріль пише "В Контакті":
Нарешті... ми знаємо як називається наш стиль і його загальні ознаки..... це
стиль МАЗАХАТА (від хата мазанка)... його ознаки : приджазований саунд
іноді перемежовується з піснями -медетаціями та піснями які б можна
було б віднести за духом до "рок ен ролу" ... , але " змістовне" та
часто-густо" мелодичне коріння" в нього саме українське, точніше
подільське.
отака малята пісня :)
Концерт вийшов вдалим, хоча хлопці були помітно втомлені після двох попередніх виступів у "Бабуїні" та на "Нашому Радіо", а серед присутніх в залі були випадкові люди які створювали зайвий шум своїми розмовами.
Виступали втрьох - Роман Кріль, Микола Доляк та Володимир Войчишин. У парі пісень до гурту підключався перкусіоніст і звукорежисер з дружнього гурту - на жаль не пам'ятаю ані його імені, ані гурту, який він представляв.
Дуже приємно було побачити Войчишина - останнім часом його було майже не видно ані в інтернеті, ані на виступах "Паромів".
Склад був суто "котячий", але Роман весь час наголошував що це - фестиваль "Пароми", який представляє пісні "Очеретяного кота", "Подільських сурікатів", "Очеретяної родини", "Запаски" і т.і.
Співали дуже багато пісень Нечитайла. Виявляється "Хазяїн" присвячений його діду. Можливо через велику насиченість його піснями не вдалося випросити на "біс" заспівати "Маму".
Зате почули дві старі кльові пісні - "Красна гірка", яку співав Доляк і Войчишин на біс заспівав "Радіохед".
Наостанок Роман Кріль пообіцяв приїхати в Київ 3 січня і виступити в одному з клубів "Очеретяний кіт" з бас-гітарою і іншими "наворотами", бо цього разу умови були досить "походними".
"Загартований степовим вітром, пекучим сонцем і суворим морозом, простує своїм нескінченим шляхом чумак. Неквапливі та впевнені кроки вола і тихий рух хмар занурюють мандрівника глибоко у свої думки. Наче крізь сон, бачить він увесь свій життєвий шлях. Подібно до риби, пливе чумак за течією річки часу. Інколи він повертає проти течії, аби згадати минуле. Занурючись все глибше, він розуміє, що перетинає кордон, за яким закінчується звичний світ".Подробиці у блозі.
