Дивний вінницький гурт із не менш дивною назвою - Очеретяний Кіт

Назва Очеретяний Кіт з΄явилася ще в Древньому Єгипті, вона була на скелі, перший родич нашого барабанщика Бушинського був «воспитателем» Тутанхамона, власне, від нього вже пішли перші спроби грати музику, тоді ще це була не музика – набір тембральних звуків, вони шукали якісь такі звуки, щоб знайти магію цієї частотної характеристики, що може збудити веселість чи навпаки горе. І ось тоді існувало таємне «общество», це було ще до масонів, Очеретяних Котів. До нас це дійшло, я не буду розповідати всю історію, вони пройшли від створення з часів християнства, потім вже, коли канонізація «тайного общества» вже відбулася за імператора Костянтина Візантійського, ось, і відповідно вже після того в темні віки, коли було папство поширене таке вже, дуже воно було якісне, та сама інквізиція, це була таємнича спілка. І десь вже на початку 1914 року Очеретяний Кіт стало, власне, німецьким товариством. Вже 1997 мене прийняли в це таємне товариство, присвята була така символічна – треба було забити бика, але ж було шкода тваринку, то ми просто випили горілки=). Такий імпровіз щодо створення ОК.

Майже на межі 2009 і 2010 років вдалося поспілкуватись з шанувальником живої музичної імпровізації, доброго гумору і дивної етнічної музики Романом Крілем і, все-таки, дізнатись чому вибрана саме така назва для фолк-гурту.

-Назвались так на честь тварини, я не знаю, що малось на увазі філософії. Орфоепічно було прикольно - ОчеретЯний Кіт! Я до цього ставлюсь якось… Хоч би яка назва була: БУхало чи БухАло, справа не втім, як ви човен назвете! Не так була важлива назва, як ті люди, що там грали. А для мене, власне, не було ніякої різниці в якому гурті співати, головне щоб з цими людьми, вони були цікаві і талановиті.

-Розкажіть про музику від Котів. Навіщо вона і для кого?

-Музика ОК завжди різна, тому що, в принципі, ми, як і всі музиканти, іноді відчуваємо, що середовище сприймає одну інформацію, оскільки є експансія маскультури заходу, а з іншого боку, ти ж сам хочеш, що б це було щось місцеве, нагадувало ці горби, цю історію, цю музику. Але ж це уже не повернути, бо то було інше середовище, інше життя. Можна це взяти як основу чогось, якось це второпати в себе, але ж, якщо це не зробилось з молоком матері, то дуже важко в собі проявити, наприклад, етнічний мелос України. А як це зробити, щоб воно відповідало настрою, відповідало пульсації і тому, що захопить нашого слухача, українського слухача, - це важка задача та цікава. Мені здається, що ми граємо для розумних людей, яких, в принципі, в Україні повинно вистачати. Зараз це Очеретяна Родина більше, тому що ми, власне, тих авторів і виконавців, які мають крім хисту ще й певні ознаки, скажемо так, - формату, тобто у них є досвід поетичний. Це Яна Шпачинська, Павло Нечитайло з гурту Пропала Грамота. Ми вибираємо їхній матеріал, який нам подобається, подобається звичайно дуже обмежене слово, оскільки доводиться підлаштовуватись до формату гри в клубах. І кожен з нас відчуває: «Як народ буде це сприймати!». Паша іде через більш менш агресивну рокерську подачу, я так не вмію, тому я зразу від цього шляху відмовився, і почав просто розповідати. Звичайно, ті, хто прийшли попригати, вони трошки відсіялися, а ті, хто прийшли послухати, здається, відчувають щось там! Я хотів би, щоб побільше з΄являлося гуртів таких, щоб було і поетично, і змістовно, і музично - певна якість така. Ми намагаємось щоб були етнічні елементи, це за рахунок мелосу, мелодії чи за рахунок віршів, тексту, тобто рівня змісту. В даному випадку Яна і Паша цьому відповідають. Ми не ідемо в «січкарню», так звану, тобто у драйв, колбасню, оскільки вона дуже передбачувана. Нехай ти будеш обмежений в аудиторії, але щиро передати свій кайф тобі простіше, ніж зробити те, що «по идее должны схавать другие люди!» Відповідно, ми намагаємось робити те, що самі любимо і сподіваємося, що якийсь слухач до цього приєднається.

-А як сформувалася Очеретяна родина?

-Справа в тому, що коли ми на різних фестивалях пересікались, зрозуміло, що була якась загальна симпатія, найголовніше - спільні точки дотику, ми відчували, що нам подобається щось у нашому матеріалі. Особливо я відкрив Пашу Нечитайло з гурту Пропала Грамота. Я не люблю агресію, я вважаю, що агресія – це слабкість. І тут Паша починає грати пісні легко, я кажу: «Вау, Паша!!». Я люблю те що робить Паша Нечитайло, декілька пісень настільки улюблених, що я можу слухати їх у плеєрі і кайфувати з того. Я не буду так слухати жодний інший гурт України. І стався взагалі такий момент, що він познайомився і закохався у Яночку Шпачинську. Тут взагалі диво – вийшло, що вона зіграла пісню, і він просто розтанув. Ми записали 2 її пісні. Не можу сказати, що зльоти вийшли класними, але коли на кухні ми пересікались – вона співала настільки чарівно. І стало зрозуміло, що в цьому щось є, і треба альбом писати.

-Розкажіть про «Демидівський альбом», який писався в польових умовах. Що це було?

-«Демидівський альбом», поки так він називається, але я думаю назвати його «Річка рік». Ви помітили, що мені легше співати пісні Паші, тому що коли ти не автор, ти кайфуєш від того, відтягуєшся. Мені дуже подобається співати його пісні не тому, що це вигідно, а тому, що я їх дуже люблю.

-Скільки ви пробули в Демидівці?

-5 днів, але матеріал був знайомий. Там дуже гарно - хата-мазанка, водоспад. Косаківка – то наше «алкогольное приключение», а Демидівка – там дуже класна енергетика для музикальної роботи. До того я мінімум раз на тиждень там бував, запалював багаття, дуже багато від попередніх хазяїв лишилось дрів, і пробував щось співати, і потроху відновилися чумацькі пісні. Це було класно! Я дуже радію, що нарешті я не притягую за вуха чумацькі пісні, а вони самі народжуються.

-А кліп не пробували зняти?

-Ми знімали просто відео. У нас не було пісні тоді, яку б можна було б підставити.

-Як зараз виживати музикантам і чи запис дисків зараз поступово відходить у минуле, бо поширюються терени інтернету?

-Альбом – це класна штука, коли ти після концерту, бажано вдалого, коли в тебе контакт зі слухачем, як означити цю подію? Сам концерт - забудеться! І диски виконують і будуть виконувати свою роль, особливо, якщо класна поліграфія, кілька сторінок, відчуття книжки. Книжки – ніколи не вийдуть з моди тому, що приємно іноді сісти і почитати книжку. Відповідно компакти приємно продавати після концерту і людям приємно відчувати, що є речовий доказ, що відбулося щось значуще. А стосовно інтернету, то знову ж таки, головна особа – це слухач, поки слухач не зрозуміє, що коли він просто слухає чи скачує музику послухати, поки не зрозуміє, що ця музика ще не виживає за рахунок концертів, поки не зрозуміє, що треба хоча б на рахунок… (багато музикантів просто дає рахунки, куди ви можете перерахувати гроші), поки слухачі не навчаться давати ту десятину на щось духовне. Важливо щоб сам слухач відчув, що треба щось віддавати, особливо якщо це чоловік! Якщо щось чоловіче з΄явится в соціумі - розум буде працювати більше ніж емоції. І тоді й у музикантів буде більше шансів робити якісний продукт, можна зосередитись на музиці, на чомусь тому, як це зробити цікавіше для слухача, більше часу приділяти. Ми можемо тільки звертатись до совісті, казати людям: «Спробуйте зрозуміти, що вам перерахувати на рахунок, наприклад, 35 грн. нічого не коштує, а для нас це підтримка певних музичних формацій, в тому числі і наших». Я не знаю як щось зробити з цього, ми пробуємо, поки ми віримо в це, але задумуватись про перспективу ми не можемо. Поки що, нас щось веде і, скоріш, це несвідоме, може, божественне, але ми не робимо з цього містики, і скільки воно буде триматися ми не знаємо, поки тримається – дружини терплять, навіть, підтримують - пісні пишуться.

-Які ваші прогнози щодо ваших нових пісень і фолку загалом?

-Хто хоче – той і слухає етнічну музику, не повинно бути напрягу для людей. З цією музикою мені дуже важко знайти контакт, тому що вона, в принципі, весільна, а зараз весілля граються трошки інакше. Буде звучати хороша музика, коли це хороше цікаве аранжування, як у Леонтовича, Лисенка, коле подається народне ще й з кайфом, то слухачі знайдуться. Коли ти на концерті, ми всі створюємо чарівне середовище, де є щось незрозуміле, агностичне, якийсь стан «волшебства», справжньої чудесності. Зараз трошки умови погіршилися для музики такого формату, тим більше випускати компакт є сенс тільки коли ти концертуєш. Собівартість диску невелика, тому немає причин турбувати всякі агентства, які з тебе знімуть якісь кошти.

-А як щодо вашого першого альбому - «Манія»? Він оснований на українському мелосі, але достатньо джазовий вийшов.

-У нас, як і у більшості гуртів на Україні, несеться той американський стандарт. Ну, немає гітаристів, принаймні я не бачив на Україні, щоб не починали з блюзу, наприклад, але тут не Міссісіпі. Дуже небагато я чув етнічних елементів тому, якщо це сталося – відчуття етніки, то, я думаю, це за рахунок … невідомо чого. Я це не контролював точно. Трошки хаотичний цей пошук був. Ти ж не скажеш зразу: «От я буду музикантом!», - це були достатньо закомплексовані люди, які просто розуміли, що в Україні немає музики, яку б вони хотіли слухати, при всій повазі до дійсно якісних музикантів. І зрештою ти розумієш: «А може я сам то зіграю!», може хтось заспіває, розумію, що ніхто не заспівав, тоді я сам заспівав. В цьому альбомі є настрій – це головне, воно співалося щиро і це відчувається людьми. Але ясно, якщо у людини є фільтр чіткого звуку, вокальної позиції, то для неї буде культурний шок, тому що це зроблено невірно. Зараз вже більш-менш знайшли саунд, який ми можемо пропонувати слухачеві.

-ОК також пропонує й специфічні виступи – вас можна дивитись, а можна просто слухати, але бажано в живу. З чим це пов΄язано?

-У нас достатньо «клубна» музика: вінницький темп він повільний, набагато повільніший ніж динаміка київського слухача, нас іноді кличуть – «Коты-баюны – мы вас любим». Складові концерту – це не тільки музиканти. Це дві рівнозначні величини: автор, виконавці та слухач. Є такий принцип – твій слухач талановитіший за тебе тому, що те, що ти складав на грані можливості він сприймає вже в кайф, чи ти даєш йому аванс такий, звертаєшся, як до Бога, відчуваєш, і ця атмосфера викликає в ньому ті самі флюїди, в які ти віриш. Як ти ставишся до людей, вони так можуть себе вести.

-Чому не вийшли на дисках старі записи з ще «Камышового Кота»?

-Справа в тім, що у нас є кілька російськомовних пісень, те що стосується саме моїх пісень, я написав дуже давно, і ми кілька пісень записали в цьому останньому, «Демидівському альбомі». Потенційно із всіх генерацій що в мені, вибираю те, що може бути часткою не мене, а іншої людини, іншого світу, тому внутрішня цензура ці російські пісні не пустила, хоча там є дуже цікаві моменти. Зараз ми намагаємося за вуха притягти нашу історію, яку вибила соціалістична система, я теж саме роблю, вчу українські пісні з книжок і співаю інакше, але теж намагаюсь знайти, як я відчуваю той мелос. Ось, наприклад, коли я вивчив кілька чумацьких пісень, намагався спробувати, коли подорожував Кримом чи селами – так виходиш на дорогу і намагаєшся співати чи є синхронізація цього горбочка з твоїм відчуттям цієї пісні. Співаєш, співаєш – ось, впіймав! Це суб΄єктивний момент, але коли ти виконуєш, то хоча б через це мусиш то робити. Або стан долини – ти намагаєшся відчути його співати з цією базою відчуттів, це не свідомо, ти не можеш дати точної ознаки, що це таке база відчуттів долини. І всі твої сенсорні елементи разом якось гуртуються і, мені здається, що кілька чумацьких пісень ми оживили.

-Чи плануєте ви зробити, як це зараз модно «квартирник»?

-А сенс його робити!? Я не хочу здатися меркантильним, хоча у нас ситуація достатньо жалюгідна. І тримати з себе героїв, те, що можна і так знайти, звичайно, можна – будь ласка в інтернеті скачуйте, і зрозуміло, що за це ми гроші брати не можемо, я пробував – не виходило.

-Унікальне місце, де б ви хотіли б зіграти.

-Я думаю, що турне по світу.

-По світу?

-Ну, і Україною звичайно.

-А з чого б розпочали?

-Мені дуже подобається, як знімають живі концерти у Парижі, де звук ідеальний, де все якісно, гарно, просто чарівно!

-Україною ви все-таки більше подорожували. Де саме грали?

-Як гурт, ми граємо багато для західної аудиторії, вони ближче до заходу і розуміють, що тільки коли є рух, і є зміни. Центральна і тим більше східна Україна – вони більш кволі, вони ведуться на зовсім інші ознаки – це може бути диско-культура чи якісь ще елементи. У Запоріжжі грали – дуже важко розкачати публіку, дивишся: у них немає тої зони мозку, яка сприймає той кайф, який є у нас.

-Чи до вподоби вам дискотечна музика та всілякі бумцалки?

-У неї гарний грув, нажаль машинний, енергетика допомагає рухатись. Змушує певну структуру, я до неї теж відношуся, відчувати кайф.

-Що за 2009 рік у вас вдалося, а що ні?

-Найголовніше те, що ми нарешті стали сім΄єю, великою сім΄єю. У нас 3 хлопчики з΄явилося - це саме міцне досягнення! В цьому році ми сформувалися, як банда для клубів, довго шукали звучання – з контрабасом чи без, бо витягти його на сцену нереально. Ми любимо грати без барабанів, щоб відчувати один одного, щоб не сковувати себе. Але для сейшену цього замало і мені самому теж не вистачало енергії. І ми познайомилися з Андрюхою (Андрій Войтюк). Виявляється, ми колись були знайомі, тільки він колись був «звукачем» і грав у зовсім іншому гурті. І якось давно він із нашим барабанщиком побились з чуваками, а наш барабанщик, перкусіоніст точніше, біг тоді з розбитою пляшкою за мурлом і Андрюша був з ним, вони тоді вдвох гнали цілий натовп. Пройшло 10 років, я йому розповідаю: «Андрюхо, така смішна історія була наш перкусіоніст з одним чуваком розігнали…» Ах так, так!!! Ну, тут вже стало зрозуміло, що це повний папандос. Дуже хотілося б, щоб виживання нас не розірвало, тому що Андрій спритний барабанщик, він грає у Сонцекльош, він грає джаз, і його рівень явно відрізняється від нашого рівня. Але в нього немає жодних понтів з цього приводу, він може грати все, що завгодно. Зараз ми намагаємося частіше репетирувати, я спробував соло на гітарі.

-А на майбутнє що плануєте, на 2010 рік?

-2010 рік ми присвячуємо нашому слухачеві. Я можу зробити драйв, ми можемо зробити свято, але чи хоче слухач перейти на інший крок, зробити культуру музики. Якщо немає контакту зі слухачем, то ти граєш для себе, ти, звичайно, можеш це робити, але це буде неконкурентоспроможньо із західною музикою, наприклад, де є і драйв, і фірма, і звучання у нас нема, поки що, такого продукту. Всі наші студії роблять класний продукт, але він на щось схожий, це не своє. Ми можемо качнути, відковбасити, ми можемо грати дискотеку, але слухач повинен сам вирішити, що буде далі. Але це зовсім не означає, нашу готовність грати те, що публіка полюбляє, суть зовсім не в цьому.

Оригінал статті

Zapas позитиву від Очеретяної родини

Анонсований виступ новісінького проекту Павла та Яни „Запаска” переріс у теплий родинний вечір, де на сцені зібрались друзі гурту „Очеретяний кіт”.

Тихенько падає сніжок, на вулиці дуже холодно. Та в маленькому генделику тепло та затишно, тут лунають пісні веселі та щирі. Атмосфера була дуже теплою: на столиках палали свічки і музика зігрівала душу та серце.

Всі, хто, не зважаючи на погодні умови, завітав на концерт-презентацію декількох проектів подільських музик, залишилися надзвичайно щасливими від почутого. Напевно цей виступ можна вважати однією з найкращих музичних подій року у Вінниці тому, що тут була сила-силенна приємних музичних сюрпризів та несподіванок – все як і має бути під Новий Рік.

Кожна творча особистість народжує щось своє в тиші своєї „кухні”, а коли у декількох талановитих людей шляхи перетинаються, на виході ми отримуємо несподівані музичні проекти. Так вечір почали два барди. Кожен з них добре відомий прихильникам української музики, але тут виступили окремо Павло Нечитайло (відомий лідер гурту „Пропала Грамота”) з власними замальовками з життя, заспіваними під гітару, та „Подільський сурікат” Микола Доляк (учасник гурту „Очеретяний кіт”) з плодами свого натхнення.

Цей імпровізований фестиваль бардівської пісні дав змогу відчути ліричні настрої кожного з музикантів. Але всі чекали на приготований сюрприз – музичний проект Яни Шпачинської та Павла Нечитайла. Що це за творче об’єднання та які його плани, читайте нижче у відповідях музикантів на наші запитання.

Розкажіть, будь ласка, про свій проект.

Павло: У нас була мрія зробити щось таке разом. Ми розмірковували над тим, який може бути самий економний формат? Вирішили купити loop-station і робити музику вдвох. Але ж під фонограму грати якось несолідно двом живим музикантам, тому концепція така: ми граєм все в накладку і все це відбувається наживо, тобто фонограма записується в прямому ефірі, музика створюється на очах у слухача. В тому і прикол!

Яна: Наскільки я знаю у нас поки що мало хто робить щось подібне, хоча на заході багато різних виконавців, які працюють таким чином, там відбуваються цілі фестивалі, куди люди приїжджають з такими приборчиками, щоб заграти свою музику.

Павло: Поки ми ще в зародковому стані і дуже раді що Бог нам дає можливості тренуватись, зокрема сьогодні виходом на цю сцену. Сподіваємось проект набере форму на весну. А поки що у нас готові 9 пісень, причому ми будемо співати навіть різними мовами: є вже пісня з вкрапленням французької мови, є інша на слова Вільяма Блейка – її ми співатимемо з книжечкою, трохи підглядати. Наразі це обкатка.

І чому ж саме так ви назвали проект?

Павло: У Яни є свій гурт („Че-че”) і у мене теж, ну а це наш, так би мовити, запасний варіант.

А от ми міркували як то може бути пов’язано зі значенням слова, адже запаска це і елемент старовинного жіночого одягу і запасне колесо.

Павло: Так це ж добре коли назва багатозначна.

Чи планується запис проекту „Запаска”?

Яна: Записуватись будемо, але коли це все оформиться і ми нарешті будемо задоволені своїм звучанням. У нас поки що немає точного уявлення, як це все має звучати в запису. Але ми працюємо над цим, рухаємось вперед. Коли все це буде сформовано, тоді обов’язково будуть записи, а до того ми зробимо демо живі, які можна було б запропонувати людям послухати, аби вони розуміли принаймні про що йдеться.

Де далі готуєтесь виступити після Вінниці?

Буде у нас виступ в цю неділю у Києві на святі Ятки.

Чи плануєте ви і надалі працювати тільки з цими інструментами в такому мінімалістичному варіанті проекту, чи можливе якесь розширення?

Яна: Поки що рано планувати, але все можливо – можна додати електроніки або ударника, але це насправді неблизькі перспективи.

Павло: Скоріше буде йтись про збільшення кількості інструментів, на яких ми будемо грати, тобто ми будемо розширювати свої вміння. Будемо купувати духові інструменти, всілякі примочки... Так, набиваються до нас у проект знайомі музиканти, але ми поки що брати їх не будемо. :)

Яна: Можна буде поїздити клубами України коли у нас буде уже повноцінна програма.

Павло: Сподіваюсь на весну ми бомбанем з нашою "Запаскою". Загалом, це буде така легка музика, за стилістикою альтернативна поп-музика, не заумна, не напружена та приємна. Тут не буде гучних барабанів, затрати у нас мінімальні, грати можна в будь-яких приміщеннях.

А як на вас діє сьогоднішня погода?

Яна: Взагалі на вулиці холод бадьорить, але коли переміщуєшся в приміщення, то хочеться розлягтись на дивані та поснути. Дуже контрастна зараз пора.

Павло: Зараз нам хочеться грати щось тепле і бадьоре.

Тож ми побажали Паші та Яні зігріти всіх своєю музикою. І, вийшовши на сцену, „Запаска” заспівала: „Кольоровий вінок мелодій одягни на вуха добродій, слухай або танцюй, будь ласка. Для вас грає Запаска!”

Треба бачити, як натхненно вони співають, як стараються координувати свої рухи на сцені, вмикаючи та вимикаючи звукові ефекти. Можливо, поки що це виходить не дуже невимушено, але все було так, ніби ми стали свідками творчого процесу – цікаво надзвичайно! Яна тримає гітару, а Павло танцює та змінює інструменти від бубна до рабаби.

А далі була несподіванка – на сцену вийшов „Очеретяний Кіт” у повному складі і запрезентував всім присутнім свій надзвичайний новий альбом. Унікальний той альбом усім, по-перше його записано було в польових умовах, а саме, в хатці-мазанці в чудовому селі Демидівка Жмеринського району. Точніше сказати, там у Демидівці наживо записувалась вся Очеретяна родина: Павло Нечитайло, Яна Шпачинська, Микола Доляк - кожен з друзів співає як окремий виконавець в супроводі „Очеретяних”.

Презентація Демидівського альбому була спонтанною та веселою та перетворилася на дружню джем-сесію. Надворі ніч змінила вечір, а розходитись ніхто не бажав, кожен з присутніх уже відчував себе частинкою великої Очеретяної сім’ї. Днями очеретяни збираються у невеличке зимово-передноворічне турне, поїдуть до Києва, Хмельницького, Чернівців, Франківська. Бажаємо усім почути ці гарні ліричні пісні та поріднитися з цією дружньою родиною. Слава подільським музикам!

Автор: Тимченко Лариса
Фотограф: Кушка Максим

Оригінал статті

Очеретяна Родина

Очеретяний Кіт записав нову платівку разом з цілою Очерет-родиною. Іншими словами, запис цей є матеріальним втіленням концертного почину, який триває вже від весни і в рамках якого виступають різні вокалісти під супровід Очеретяного Кота.

Задум полягає в тому, аби співочо об’єднати різних сучасників, котрі співають в дусі, близькому до «очеретяного» як за звучанням, так і за смислом. Наразі таких не багато: у записі можна буде почути чільника Пропалої Грамоти Павла Нечитайла, Яну Шпачинську з ЧеЧе, а також постійного учасника самого Очеретяного Кота Миколу Доляка, який в цьому випадку виступає як окремий піснетворець.

Загалом платівка налічуватиме майже два десятки пісень записаних наживо в досить непересічних, щоб не сказати польових умовах. Пересувна студія була розгорнута у хатці-мазанці, де живе головний «кіт» Роман Кріль – в подільському селі Демидівка. Почути, що з того вийшло, можна буде від вересня: тоді митці обіцяють оприлюднити завершений запис. Все буде зроблено в дусі часу - пісні викладуть в інтернет для вільного поширення. Чернетковий заголовок проекту - Очеретяна Родина.

Оригінал

Лікувальний «джем» «Очеретяників»

В середині травня чернівецьких мело-гурманів «Очеретяний Кіт» частував «джемом», що має цілющі властивості. Рецепт, «Очерет-Джем-Фесту» як і належить «зародився на кухні»- стверджує лідер гурту «Очеретяний Кіт» Роман Кріль.

Шеф-кухарем дійства, що проходило в приміщені БК «Автограф»виступив Ігор Кравців. Особливістю цього заходу було те, що окрім виконання власної програми «Очеретяні» долучали до процесу імпровізації учасників з інших гуртів.

У часи економічної та екологічної кризи, гурт подався на пошуки «панацеї від усіх хвороб суспільства» і таки знайшов її!«Позитивна фольклорна музика формує в організмі людини додаткову силу для імунної системи, що допомагає боротись з усіма негараздами»- зауважує Роман.

У приготуванні лікувального «джему» брали участь такі місцеві гурти, як : «Кремп» та «Самата». До дружніх кулінарно-музичних експериментів у «Котів» були задіяні: Яна Шпачинська («Че Че») та Павло Нечитайло («Пропала грамота»).

За офіційною версією, ідею організації цього міні-фесту поставив цьогорічний Святий Миколай під подушку музикантам.

На лікувальний музичний сеанс прийшла чимала кількість людей. Довелось тіснитись не тільки на стільцях, а й на підлозі. Проте це не завадило всім весело наспівувати свої улюблені композиції та розважатись. Тепла атмосфера спілкування між музикантами та глядачами створила дружню ауру приязні та позитиву.

Метою цього дійства був обмін енергетикою добра та щастя між усіма присутніми. «Передати щирий, відкритий посил слухачам та отримати від них у замін теж щось добре»- заявляє Яна Шпачинська («Че Че») Що за оцінками авдиторії вдалось наславу!

П.с: Чому «дурень дурня не підстрелить», де медитують «Коти» та навіщо треба вміти плавати аби стати барабанщиком гурту, читаємо уже незабаром у ексклюзивному інтерв’ю з фронтменом «Очеретяного Кота»!

Оригінал

«Очеретяні коти» наварили в Чернівцях джему

Вінницький гурт влаштував у столиці Буковини міні-фест Надія КАРБУНАР karbunar@i.ua Співочі посиденьки під назвою «Очерет-Джем-Фест» влаштував днями у Чернівцях вінницький гурт «Очеретяний кіт». Особливістю цього дійства було те, що окрім виконання власної програми, музиканти «Котів» створювали музичний супровід керманичам інших гуртів – Яні Шпачинській («Че Че») та Павлу Нечитайлу («Пропала грамота»). Тож чернівчани мали змогу почути пісні цих груп у нетиповому звучанні. Позаяк забава пересувна, то у кожному місті, де відбувається концерт, до чесного товариства долучаються місцеві виконавці. У Чернівцях це були гурти «Самата» та «Кремп». – Чи то криза сприяла народженню цієї ідеї, чи ще щось, – пояснює фронтмен гурту “Очеретяний кіт» Роман Кріль. – Після багатьох концертів у різних містах України ми з колегами-музикантами просто збиралися на кухнях і розповідали якісь історії, співали пісні, підігравали один одному в кайф, так би мовити, і раптом зрозуміли, що нам надзвичайно подобається цей матеріал! У Львові я запропонував Паші Нечитайлу „злабати” кілька його пісень під акомпанемент „Очеретяного”. І вийшло цікаво. І ми подумали, а чого б не зібрати так кілька гуртів? Адже зараз такі часи, кризові, коли важко гастролювати кількома гуртами одразу. Нехай хоч солісти гуртів покатаються із нами. – Спершу це було трохи дивне звучання, оскільки ми мали небагато репетицій, – розповідає солістка гурту «Че Че» Яна Шпачинська. – Але хлопці дуже гарно грають, і з кожним наступним містом виходить дедалі краще й краще. Основне наше завдання – взяти енергетикою, тобто передати щирий відкритий посил слухачам і отримати від них у замін теж щось добре. Щодо Павла Нечитайла, то він виконує з «Очеретяними котами» пісні, котрих немає у репертуарі гурту «Пропала грамота». Співав Павло того вечора лише про «дорогі серцю кожного чоловіка речі» – діда, їжу і маму. Загалом же фест вдався. Його гості почувалися досить вільно – потягували пиво та вигукували назви пісень, котрі хотіли б почути. А ті, кому не вистачило стільців, всілися просто на підлогу клубу «Афтограф». Одне слово, глядачі, як і музиканти, не боялися імпровізувати. Вріз: Ідея зорганізувати джем-фест народилася на кухні Підпис до фото: Павло Нечитайло (справа) та «лабухи» «Очеретяного кота» чудово зігралися. Фото Іллі Перогана Оригінал

"Очерет джем фест" із середини

От і сталося! Нарешті, веселий дружній джемовий проект завітав до нашого міста і дивуватиме своїм натхненним драйвом усіх бажаючих(а саме, 18 травня о 20:00 в моно-театрі «Кут»).

Дійство має назву «Очерет джем фест», яке сколихнуло своєю творчістю не одне місто України. «Очерет» походить від назви гурту, який акомпануватиме учасникам, — «Очеретяний кіт». Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Цей фолковий гурт зародився у місті Вінниця в 1995 році, й незважаючи на пристрасть учасників до подорожей вони принципово не покидають рідне місто й експериментують там на своїй ниві. Мені пощастило взяти інтерв’ю у вокаліста «Котів», Романа Кріля. І хоча, він поспішав, все ж люб’язно погодився відповісти на кілька питаннячок преси!

Що вас спонукало до створення такого творчого "Очерет джем фесту", та й взагалі що це є?
"СолЯнки", а саме виступи кількох гуртів, потенційно можуть бути цікавішими за концерт одного гурту! До того ж, зважаючи, на те, що у програмі виставляються на загал, кращі речі й доробки, то ідея міні фесту, з імпровізаційною основою (джем), є взагалі цікавою. До тої суміші, ми додали власну очеретяну складову. Вона полягає в тім, що саме ми підлабуємо солістам, окрім звичайно свого матеріалу де ми лабаєбо лише своє.
Це і реклама пісням, гуртів виконавців, та й мобільність у пересуванні, а отже можна проїхатись кількома містами, що, не буду лукавити, ще й може внести певну рентабельність, у наше фестевальне пересування.

Скажіть хоч кілька слів про учасників спільного доробку й чому саме творчість цих людей звучить на одній сцені?

Все не складно. Це звичайнісінький вселенський магніт. Людей тягне одне до одного у якісь спільній реалізації. Для закоханих це можуть бути діти, для лабухів та митців це спільні концерти. Тут тяжіння спрацювало у такий спосіб. З Пашою Нечитайло (Пропала грамота) ми товаришуєм кілька років. Певна схожість чи розбіжність, у культурних традиціях власних авторських генерацій, ніяк не заплямовувало наших щирих взаємних симпатій у спілкуванні. Ми ділилися враженнями по предмету творчих потуг один одного, чисто та чесно, і у принципі, згодом із задоволенням сейшенили, по черзі, на українських кухоних просторах. Так виглядали перші очерет фести, власне, «очерет» вони також були через те, що в основному підлабували «коти», хоча і не тільки. Яна Шпачинська, спочатку навічно заволоділа серцем Паші, спершу через свій спів та музику, а потім, коли вона й сама перейшла у хорошу лігу концертуючих лабухів з гуртом Че-че, природньо приєдналася до ідеї очерет фесту. Ми у кайфі, від її жіночих емоційних магічних пісень та їх виконання. У кожнім місті ми пропонуємо комусь із місцевих митців приєднатися до нашої фестивальної компанії.

Фестовою особливістю є те, що зазвичай на розігріві грає місцевагурт. Хто це буде у нашому місті?

У Хмельницькому це скоріш за все буде хтось з місцевих поетів. Для нас це загадка, й така сама несподіванка! Краще спитати у Дмитра Левицького, бо саме він допомогає нам, в організації виступу у вашому місті.

Які спогади й асоціації з’являються у вас при згадці міста Хмельницького?

Мені подобається центр міста, архітектурно і культурно. Місцева громада творчих чуваків та їх шанувальників, взагалі викликає повагу, та якщо б, у мене була "шляпа", я б зняв її, у знак поваги, а так тіко можу почухати лисинуJ, нехай, цей жест означатиме теж саме. Творчим людям важко вижити в цій країні! Тому, коли душа нації, а саме до неї я причисляю митців, розвивається та живе, то чи у міста, чи у країни, все ж таки Є шанси на виживання!

І тут же, неформальне питання й майже пропаганда: Як вам Хмельпиво?
Я не п’ю пиво, майже. Алкогольна освіта в мене класична, отже я полюбляю не зловживати якісним самогоном та горілкою, коли ж є можливість, п‘ю дитячий абсент. А так, я "неп‘ющий".

«Очеретяний кіт» це ваша робота чи лише хобі?Як гадаєте, чи можливо в Україні, будучи нетиповим непопосовим гуртом заробляти на життя, а не на існування, власною творчістю?
Зараз це робота. Чи можна заробити на життя, поки не знаю. Це залежить від того, наскільки наш музичний матеріал та виконання спадуть до душі, шанованому слухачеві, і скільки людей, власне,прийдуть на концерт.
Що ви думаєте про стан сучасної української пісні, не беручи до уваги гламурну пародію заходу, яку ми спостерігаємо з телевізора? І яке її майбутнє?
Я не дуже розбираюся в сучасній українській пісні, мені весь час здається що вона у різних проявах є повтором повтора, того що було, але у конкретних моментах. Я б міг багато набалакати, але не бачу в тім сенсу, оскільки дотримуюсь принципу: не подається те що звучить по телевайзеру та радіво, -зроби краще!Та не ви***! Майбутнє української пісні, навіть не хочу прогнозувати, я про це, також, не дуже замислювався.
Що для вас «Очеретяний кіт» і чим ви привертаєте до себе увагу і виокремлюєте себе серед інших фолкових гуртів?
Тим, що це не зовсім фолковий гурт. Ми, радше, співаємо про світ який більше знаємо, а саме про навколішнє сьогодення, і в тім є певна філософська послідовність. Для розумних слухачив вона буде цікава.Що стосується форми, то ми не дуже турбувались, адже те, що любимо, те і граємо(трохи фанку,трохи джазу трохи самагону).

Питання саме до вас, Романе. Як ви віднайшли для себе чумацькі пісні, які є на останній платівці «Мандрівка в Косаківку»?

Справжня історія достатньо тривіальна, тому порадую вас маленькою байкою, але вона задовга, тому загальна фабула виглядає так: жив собі чумак, чумакував,та й дочумакувався. :)
Можливо у вас є якісь ідеї, щодо того, що можна зробити для розвитку музичної культури на місцях?
Потрібно робити гарну, якісну музику, і влаштовувати концерти, які будуть варті уваги!Просто діяти так, як підказує власний творчий порив, все ж інше, залежить від слухачів.
Які враження у джамфестівців від спільної мандрівки, та що плануєте у майбутньому?
Мандрувати за схожим маршрутом, але сольно. Показувати слухачам щось нове та цікаве!
Що скажете читачу, який зараз переглядає це інтерв’ю? Чого варто очікувати від "Очерет Джем фесту" в нашому місті?

Це буде класно(концерт в сенсі)!
Хотілось би сказати щось значуще, типу, мийте шию, чи міняте шкарпетки, але на розум нічого такого не йде, отже побажаю хорошої рибалкиJ

Спілкувалася Дівчинка ЩастяJ

Оригінал

Нечернівецький фестиваль чернівецького походження

Лише місяць минув від заснування вінницьким «Очеретяним Котом» співочих посиденьок під узагальненою назвою «Очерет-Джем-Фест», як у середині травня починання набуло продовження. Позаяк забава пересувна, то у кожному місті до концерту долучаються ще й місцеві виконавці. Очеретяний шлях вже встиг пролягти через Вінницю, Черкаси, Дніпропетровськ і Харків. Тепер настала черга Західної України, де «котячий ешелон» теж добре знають і люблять. У концертний маршрут – між Франківськом, Львовом, Хмельницьким та Тернополем – потрапили й Чернівці. Загалом фест відбувається у вигляді музичної толоки, коли виконавці співають власні й чужі пісні чи щось вигадують на льоту, причому виконують те все у вільному порядку, без прив’язки до складу свого гурту. Єдиним стрижнем усіх концертів є власне «Очеретяний Кіт», який, окрім виконання своєї програми, створює музичний супровід іншим виконавцям. У Чернівцях товариство «Очеретяному Котові» склали вже перевірені розмаїтими подорожами Павло Нечитайло («Пропала Грамота») і Яна Шпачинська («ЧеЧе»). З місцевого ж боку доєдналися друзі музикантів – гурти «Самата» та «Кремп».
Як «Очеретяні Коти» додумались до ідеї такого фесту, розповів фронтмен гурту Роман КРІЛЬ:
– Подорожуючи Україною з концертами, «Коти» зустріли товаришів та братів по духу. І щоразу після таких веселих спільних концертів відбувалося найцікавіше: усі сідали та співали улюблених пісень, підігрували одне одному власні та співали разом чужі відомі твори. Під час таких зустрічей відбувається надзвичайний обмін енергією. Мені здається, саме слово «джем» у музичному його значенні багато пояснює: люди зустрічаються та просто грають – без особливої підготовки, імпровізуючи і намагаючись відчути музику одне одного. Організовуючи Очерет-фест, ми хотіли познайомити слухача з певною кількістю музикантів, які, на наш погляд, грають надзвичайно якісну музику. Готуючись до фестивалю, ми розучували матеріал гуртів, з якими маємо виступити, хоча знайомі ми всі доволі давно, але співати на сцені разом – це новий досвід для нас. Правда, фестивалем це, за великим рахунком, не назвеш, тому що фестиваль – це слони, китайська піротехніка, акробати… А у нас міні-фест, де представлені кілька гуртів і грають переважно «Коти».
– Підбір учасників фесту невипадковий?
– Звичайно, тут є суб’єктивний, смаковий момент. Запрошені на фестиваль команди подобаються персонально мені. Навіть не просто подобаються, а чимось надзвичайно зачепили. Критерієм був не стиль музики, а професійність виконання.
– Що саме сподобалося тобі у кожному з виконавців, які виступають у рамках фестивалю?
– Це все – на рівні інтуїції. Наприклад, Яна Шпачинська: коли я вперше почув її виступ на одному з концертів, де вона грала на гітарі та співала, я просто розчинився в її магії. Отож, коли таких людей, якими я щиро захоплююся, назбиралося більше, я зрозумів, що потрібно робити щось спільне. Так і народився «Очерет-фест».
– Абстрагуючись від фестивалю, хочеться запитати, чи вже співає твій нещодавно народжений первісток?
– Десь на другому тижні життя мій син Георгій, він же Жора, почав вчитись гармонії: ми розпочали з традиційного індійського ладу – мінорного, і я зрозумів, що інтонувати в мінорі простіше, але все-таки треба виходити на мажор. Я показував деякі види гармонії, навіть гуцульський лад – і він дуже класно реагував, видаючи різні смішні звуки. Навіть моя дружина перейняла цей досвід: вона знає три акорди. Заграла один, другий, а коли перейшла на третій, Жора почав сміятися. Це був перший сміх, який я почув від нього.
– Як гадаєш, яким буде перше вимовлене ним слово?
– Він вже його сказав. Є такий великий фінський кінорежисер Акі Каурісмякі. І перші слова Георгія були саме ці: Акі Каурісмякі.
– Ваші колеги по фестивалю тішать нас новими альбомами. А що ж «Очеретяний Кіт»?
– Нова платівка повинна вийти у вересні. Ми будемо записувати її в хаті, купленій і обладнаній спеціально для такого діла. Ця хата-мазанка стоїть біля річки у селі Демидівка на Вінниччині. Також кілька записів ми зробимо у колишньому панському маєтку, нинішній школі. Записуватися будемо наживо. Матеріал у нас вже сформувався, залишилося сісти й зробити.
Версія лідера «Пропалої Грамоти» Павла Нечитайла щодо витоків «Очерет-Джем-Фесту» звучить так:
– У грудні минулого року, на Святого Миколая, ми виступали в Чернівцях на акустичному фестивалі «Драйвоміръ». Саме тоді й народилася ідея фесту. Тож його патроном є Миколай Чудотворець – один із найголовніших українських святих. Ну а сама концепція фестивалю – це лагідна й цікава українська поезія. Тобто наріжним каменем є тексти, а музичним двигуном – латиноамериканська босса, старий гарний ритм-н-блюз, джаз.
– Якими новинами «Пропала Грамота» нині готова поділитися з нашими читачами?
– Існує попередня домовленість про наш виступ на мега-фестивалі «Арт-Поле». Саме так тепер називається колишній фестиваль «Шешори», який вже кілька років поспіль відбувається на Вінниччині. Ми вагаємося між двома варіантами виступу, бо, крім назви, організатори змінили ще й концепцію. Тепер це буде не фестиваль етнічної музики, а щось таке на перетині мистецтв. Є варіант дати концерт на повітряній кулі над Воробіївською галявиною. Інша ідея – ми будемо пливти вгору-вниз Бугом на спеціальному плоті і прямо на ньому грати. Йдуть перемовини і щодо нашої участі у вашому етнофестивалі «Обнова-фест»...
Своєю чергою Яна Шпачинська у розмові перед концертом пообіцяла, що ось-ось з’явиться дебютний альбом очолюваного нею гурту «ЧеЧе», який називатиметься за однойменною піснею «Ні пари з вуст»:
– У вигляді платівки він ще не матеріалізувався, але у всесвітній мережі вже є, тож, маючи бажання, його можна знайти і ознайомитися з нашою творчістю. Усе готове, навіть дизайн і майстеринг. Справа за малим – просто видати його. Я вже сьогодні схиляюся до думки, що, може, це й не обов’язково, адже формат MP3 захопив світ, і люди все все одно скачують усе з Інтернету. Але, з іншого боку, приємно мати якийсь сувенір, матеріальний доказ того, що етап альбому пройдено. Гадаю, до літа він все-таки вийде.
Щодо самого фесту, то попри різні більші і менші проблеми – від заміни місця проведення (початково планувався Ляльковий театр, у підсумку виявився клуб «Автограф») до труднощів зі встановленням апаратури – концерт вийшов якісним, щирим і – що головне – джемово-імпровізаційним.

ДОВІДКА
Джем-сейшн (англ. Jam session) – спільна музична сесія, в якій музиканти «лабають» без попередніх репетицій та особливих приготувань. Зазвичай це відбувається, коли під час гастролей зустрічаються кілька музичних колективів і після концертів збираються пограти разом, зокрема поімпровізувати у вільному стилі. Таким шляхом вони знайомляться між собою як професіонали, демонструючи один одному свою майстерність.
Тарас ПІЦ

Оригінал

“ОЧЕРЕТ-ДЖЕМ-ФЕСТ” КОТІВ У ТРАВНІ ДІСТАНЕТЬСЯ ЧЕРНІВЦІВ

"Очеретяний кіт" під натиском запаху весни розпочав свій гін. Він відбуватиметься у вигляді мандрівного дійства під заголовком "Очерет-джем-фест". Для не вельми обізнаних уточнимо, що слово "джем" в цьому випадку означає не повидло, а таку собі вільну музичну толоку, коли виконавці просто виконують власні або чиїсь пісні, музичні твори чи взагалі щось вигадують на льоту, причому виконують те все у вільному порядку, без прив'язки до складу свого гурту. Особливістю "Очерет-джем-фесту" є те, що, окрім виконання своєї програми, гурт "Очеретяний кіт" створюватиме музичний супровід чільникові, авторові або ж виконавцю з іншого співочого рою. На поточну мить участь у цій подорожі візьмуть наступні співці: Павло Нечитайло ("Пропала грамота", м. Кам'янець-Подільський), Микита Худяков ("Грейпфрут", м. Миколаїв), Аліса Гудима ("Трикіта", м. Миколаїв), Яна Шпачинська ("ЧеЧе", м. Київ), Микола Доляк та, власне, увесь "Очеретяний кіт" (м. Вінниця). Позаяк забава є мандрівною, то у кожному місті, де відбуватиметься концерт, до чесного товариства долучатиметься ще якийсь місцевий виконавець. Наразі очеретяний шлях проляже також через Чернівці, куди дійство завітає в травні.

Тарас ПІЦ

Оригінал

«Коти» заварили вдалий джем

Перший вінницький концерт Очерет-джем-фесту виявився зовсім не глевким, бо того вечора у "Порталі" навіть вогнегасника застосовували!

Отже, форматом цього незвичного фесту попередньо було заявлено формулу, за якої лідеру відомого гурту допомагають співати саме «Очеретяні Коти». Роман Кріль та компанія запросили до свого музичного дійства власне своїх друзів, а саме: Павла Нечитайла з «Пропалої Грамоти», Яну Шпачинську з «Че-Че», Микиту Худякова з миколаївського «GreatФрута», Алісу Гудиму (гурт «Трикіта»), а от вінницьких музикантів представляв Микола Доляк, один з «Очеретяних Котів».

Як прийшли Роман Кріль та «Очеретяні Коти» до такої ідеї повідав нам сам фронт-мен вінницького гурту у спеціальному інтерв’ю для Мyradio.com.ua.

Мyradio.com.ua: З чого народився «Очерет-джем-фест»?

Роман Кріль: Подорожуючи Україною з концертами «Коти» зустріли товаришів та братів по духу. І кожного разу після таких веселих спільних концертів відбувалось найцікавіше – усі сідали та співали улюблених пісень, підігрували одне одному власні, та співали усі заразом відомі твори. Таким чином «Очеретяні Коти» і навчились «лабати» пісні друзів.

Під час таких зустрічей відбувається надзвичайний обмін енергією. Мені здається, саме слово «джем» у музичному його значенні багато пояснює – люди зустрічаються та просто грають, без особливої підготовки, намагаючись відчути музику одне одного імпровізуючи.

Джем-сейшн (англ. Jam session) — совместная музыкальная сессия, музыкальное действо, когда музыканты собираются и играют без особых приготовлений и определённого соглашения. Обычно происходит при встрече на гастролях нескольких музыкальных коллективов, когда после концертов музыканты собираются вместе поиграть и поимпровизировать в свободном стиле. Таким путём они знакомятся друг с другом как профессионалы, демонстрируя своё мастерство.

Нашим бажанням при організації Очерет-фесту було познайомити слухача з певною кількістю музикантів, які, на наш погляд, грають надзвичайно якісну музику. Готуючись до фестивалю ми розучували матеріал груп з якими маємо виступити, хоча знайомі ми всі доволі давно, але співати на сцені разом - це новий досвід для нас.

До того ж виходить так, що привезти просто гурт з Миколаєва у Вінницю, який у нас маловідомий, це трохи невиправдано – невідомо яка буде реакція публіки. А всередині нашого фесту ми, «Очеретяні Коти», гарантуємо слухачам, своїм трендом, деякий рівень якості. Також слухачам у інших містах України має бути цікавим той факт, що ми додаємо до концертів певну місцеву команду. Молодим командам, думаю, буде цікаво виступити на розігріві перед нашим фестом.

Мyradio.com.ua: Розкажіть про кожного з учасників фестивалю. Чому саме вони?

Роман Кріль: Звичайно, тут є деякий суб’єктивний момент смаків. Запрошені на фестиваль команди подобаються персонально мені. Навіть не просто подобаються, а чимось надзвичайно зачепили. Критерієм не був стиль музики, а певна професійність виконання. От, буває, слухаєш когось маловідомого і з’являється відчуття «Ну цей хлопець просто молодець, профі. Як жаль що у нас у Вінниці його не знають».

Ми припускаємо, що після того, як бренд «Очерет-фест» стане більш-менш пізнаваним, наші виступи стануть більш регулярні. Наразі ми їдемо по декількох містах (Черкаси, Тернопіль, Дніпропетровськ, Харків), а потім, після деякої перерви, у другій половині травня, плануємо невеличкий тур Західною Україною.

Мyradio.com.ua: Що саме сподобалось тобі у кожному з виконавців, які виступатимуть сьогодні у рамках фестивалю?

Роман Кріль: Це все на рівні інтуїції. От, наприклад, Микита з Миколаївського гурту "GreatФрут", у нього дуже класне відчуття ритму, мелодії, він знавець таких стилів як грув та фанк, його мелодії пульсують. Яна Шпачинська… Коли вперше я почув, на одному з концертів, її виступ, вона грала на гітарі та співала, я просто розчинився в її магії. Отож, коли таких людей, якими я щиро захоплююсь, набралось уже декілька, я зрозумів, що потрібно щось спільне робити. Так і народився «Очерет-фест».

Журналістам Мyradio.com.ua також пощастило поспілкуватися з Яною Шпачинською, співачкою з гурту «Че-че», яка пообіцяла, що свій альбом, який має от-от з’явитися (орієнтовно квітень-травень, робоча назва «Ні пари з вуст»), обов’язково запропонує слухачам нашого сайту. А ,наразі, у форматі «Український рок» уже звучить одна з її пісень!

А сам Очерет-фест ,тим часом, все ніяк не міг розпочатися, труднощі з установкою музичної апаратури затримали зустріч прихильників з музикантами приблизно на годину. Публіку, що терпляче чекала, було сповна винагороджено незвичайним та за атмосферою домашнім концертом.

Слухачі, що зібралися у «Порталі», почувалися глядачами генеральної репетиції запланованої вистави. Інструменти всіх музикантів, що приїхали, було викладено на сцені, самі музиканти розмістилися поруч і лише учасники «Очеретяного Кота», мов справжні господарі на кухні, все ніяк не могли все настроїти і снували залом, аж допоки довели все до ладу.

Постійна рокіровка мікрофонів та зміна інструментів (Кріль до пульту та назад до гітари, Войчишин на барабани, Кріль на бас) – така весела метушня на сцені не зупинялась. Здавалося гостинний вінницький гурт бажав у всьому догодити гостям. Дружній та домашній затишок, що запанував одразу, сприяв тому, щоб, незважаючи на огріхи звуку, кожний з учасників фесту відчув себе на кухні, за склянкою чогось смачного та живодайного.

Оскільки Очерет-фест розпочав свій шлях Україною саме з Поділля, то Павло Нечитайло з гурту «Пропала Грамота», якому випало розпочинати концерт, вирішив заспівати пісню в якій саме йдеться про наш край. Ця пісня-спогад дитинства була присвячена Павлом його дідові. Давши слухачам насолодитись ще декількома піснями «Пропалої Грамоти», новими й старими, Нечитайло поступився на сцені місцем чудовій дівчині Яні Шпачинській.

Тендітна і романтична панянка причарувала всіх слухачів своїми мрійливими піснями, свіжою манерою їх виконання. Взагалі, музику лідерки гурту «Че-че» важко означити якимось стильовими рамками, але вона надзвичайно подобається одразу ж. Пісні які виконує Яна про внутрішній світ та емоції, переживання, вони зворушливі та щирі. Яскрава особистість та енергійна манера виконання не лишають байдужими нікого.

Після Шпачинської на сцені зайняв місце фронтмен миколаївського гурту "GreatФрут" Микита Худяков. І, десь посередині його цікавих пісень, з оригінальною лірикою та нестандартними фанковими мелодійними ходами, зал раптом заповнився дивним димом з неприємним запахом. Просто хтось випадково задів вогнегасника. :) Все ж, концерт продовжувався, не дивлячись ні на що.

У виступі соліста "GreatФрута" якось по особливому вирізнялася мила пісня про невідому науці істоту, що живе десь в шафі і зветься ТіпаТаво. Але це ще були не всі гості з Миколаєва. Гурт «Трикіта» представляла Аліса Гудима, з її авторськими піснями, у яких співалось про море та самотність.

І, уже потім, на сцені лишились тільки «Очеретяні»: Роман Кріль, Микола Доляк, який весь цей час підігрував музикантам на флейті та Володимир Войчишин. Дратвовими, веселими піснями, вони тішили публіку аж поки уже не настав час розходитись, чого дуже не хотілося робити. Очерет-концерт був однозначно вдалим, відкритим та щирим. Нехай щастить усім учасникам у їх подорожі Україною!

Автор: Тимченко Лариса

Фото: Кушка Максим

Оригінал