Виступ-інтерв'ю гурту "Очеретяний кіт" на каналі ВДТ в програмі "Екватор дня" з поздоровленнями мам, сестер, дружин і всіх жінок з 8 березня.
Спойлер: трубкофон провисів на стіні до кінця вистави і так і не вистрілив.
Пісні що прозвучали в ефірі:
03:50 Куст жасмина
13:43 Мама
24:25 Криниченька (назва умовна - в ефірі не прозвучала)
35:31 Хлопці на гітарах (Радіохед)
46:50 Бачити світ
Треба відзначити ведучого програми - Олега Семко, - який активно приймав участь як у музичній частині виступу, так і у містифікаційних нарисах з життя гурту, що їх творив Роман Кріль.
Сьогодні випадково натрапив на пісню Анатолія Секретарьова "Жасмін" у виконанні "Очеретяного кота":
Ось що пише про неї автор:
"Жасмин всегда казался мне растением, попавшим в наши широты по счастливому недоразумению. Его явно восточный, навевающий романтические видения аромат совершенно не похож на запахи прочих цветов нашей флоры.
Как-то на Тяжиловке, проходя мимо цветущего жасминного куста, зажатого между стенами двух складских сооружений, я увидел возле него принюхивающегося работягу, очевидно, влюбленного и, несомненно, не очень трезвого. Мне показалось, что этот тяжиловский романтик задумал назначить свидание своей пассии именно здесь, возле цветущего жасмина. Спросить об этом у него я не решился, а вот песню, чтобы закрепить эту мою фантазию, возможно, лишь навеянную жасминным ароматом, написал."
Куст жасминаСлова и музыка - А. Секретарев
В переулке, где царил
запах пыли и бензина,
майской ночью куст жасмина
лепестки свои раскрыл.
И нездешний аромат
всю округу одурманил, -
словно в нашей глухомани
вдруг расцвел японский сад.
И сосед, приятель мой,
раздобыв с утра червонец,
ходит целый день косой, -
что поделаешь - японец!.
И, конечно, неспроста
в этот майский чудный вечер
я тебе назначил встречу
у цветущего куста.
Сам немного задержусь,
а потом из-за сарая,
словно призрак самурая,
пред тобою появлюсь.
И тогда воскликнешь ты
(под воздействием жасмина):
- Что за гений красоты
этот сказочный мужчина?!
- Да это я, твой Коля!
ок. 1991.
"Загартований степовим вітром, пекучим сонцем і суворим морозом, простує своїм нескінченим шляхом чумак. Неквапливі та впевнені кроки вола і тихий рух хмар занурюють мандрівника глибоко у свої думки. Наче крізь сон, бачить він увесь свій життєвий шлях. Подібно до риби, пливе чумак за течією річки часу. Інколи він повертає проти течії, аби згадати минуле. Занурючись все глибше, він розуміє, що перетинає кордон, за яким закінчується звичний світ".Подробиці у блозі.
