Фестиваль "ВЕСЕЛА ПИСАНКА" у Вінниці

Нарешті! Вперше у Вінниці відбудеться міжнародний фестиваль акустичної музики "Весела Писанка", що об'єднає музик з різних закапелків нашого світу. У Великодній вечір зберуться разом музиканти з дивних міст і країв, і буде нам свєто!

У программі:
Нотінгемський Гурт "MuHa" (England-Ukraine):
Ірина МУШИНСЬКА (Англія)
Річард Кенсінгтон (Англія)
Костянтин "Буш" БУШИНСЬКИЙ ("Сонцекльош", "Оркестр Олега СКРИПКИ")
Наталія Касянчик ("Подолер клезморим" )

Сергій Асафатов (МАРТОVі)
Микола ДОЛЯК ("Очеретяний кіт")
Нікіта ЩУР ("ДОМПЛОТ")
Олег ПРОКОПЧУК ("ДОМПЛОТ")
Володимир ВОЙЧИШИН ("Очеретяний кіт")
гурт Карт-Бланш (акустика)

вхід 25 грн.
кафе-бар "Шериф", Козицького 62 а, Вінниця
23 квітня о 18:00

Сторінка події "ВКонтактє"

Раритети

Надибав сьогодні сайт легендарної студії звукозапису МЕД. Там, у розділі "Сучасні пісні" знайшов у продажу перші три альбоми "Котів" - "Бурсу", "Манію" та "Коломийки". Нарешті я побачив обкладинку перших двох альбомів!

Доречі, на цьому ж лейблі видали свій альбом "Час" гурт "Мартові" під керівництвом колишнього очеретянця Сергія Асафатова.

Весняні читанки та співанки

Купу гарного настрою подарували Тарас Прохасько та Олександр Бойченко вінницьким поціновувачам гарної літератури, що заодно отримали привід послухали приємних пісеньок від «Очеретяних Котів».

Очеретяний Кіт на MyRadio

Дощовитий вечір буденного дня здається не віщував багато цікавостей, та все ж не маленька жменька прихильників якісного українського письменницького слова зібралася у приміщенні турклубу, що тимчасово мав правити за літературно-музичний салон. Поки музиканти готували свої інструменти, Тарас Прохасько та Олександр Бойченко спілкувалися в фойє з прихильниками, що мали чудову нагоду придбати примірники «Тартаку», «НепрОстих» та багато чого іншого у свою домашню бібліотеку з відповідними автографічними закарлючками від письменника та перекладача.

Микола Доляк на сцені

Перемістившись на сцену, шановні гості почали із компліментів вінницькому краю та прикольних розповідей про бачене навколо під час мандрівок Україною. З дотепних ремарок та цікавих спостережень повільно перейшли до читання власне тих самих розмірковувань та спостережень за навколишнім життям у уривках з есеїв та оповідань.

Завзяті митці вправно змінювали настрої публіки – посміятись та поміркувати було над чим. Задумавшись про філософію буденних речей, аудиторія уважно слухала, сумувала та раділа. Дякувати за усе ото словесне розкриття сенсу життя у межах півторагодинних читань вінничани мають новоствореній митецькій формації «Весла», саме їх ідеєю було утнути такі собі літературно-музичні вечорниці і задумка безумовно вдалася.

Тарас Прохасько

Олександр Бойченко

Час антракту став не лише змогою настроїти інструменти музикам, що мали забезпечити співочу складову заходу, але й подарував кілька сюрпризів. Як ото, Сергія Асафатова (вокаліста «Мартові»), що виник ненадовго на сцені задля полабати з друзями, та поміченого неподалік Анатолія Секретарьова. То все не спроста, попереду були сюрпризи.

Микола Доляк з ну дуже знайомим за складом «Ocheret Orchestra», заспівав власних пісень, оспівуючи прості життєві ситуації під приємні рок-н-рольні ритми. Роман Кріль ніде далеко не тікав аби додати до весняних мелодій цього вечора відомих та славних пісеньок про долю кіномеханіка та «прогулку по весенней хлюпающей топи».

Так от музиканти і міняли інструменти у руках та ноти у піснях, допоки раптом не звернулися до них з проханням пани письменники, що насолоджувались прослуховуванням отієї «очеретяної котовасії» з першого почесного ряду. Фактично заявивши, що не поїдуть з Вінниці не почувши улюблених пісень. Природно, публіка зраділа можливості залишити у місті шановних, але не судилось, бо ж на замовлення музиканти виконали, до прикладу, пісню «Налягай на весла» та іще парочку хітів, усе аби потішити гостей міста.

І так ото музика всіх захопила, та й слухачі наспівували та плескали в долоні, що й пана Секретарьова вмовили взяти до рук гітару та заспівати «Єврейського хлопчика» та «Човен» і іще, іще пісень, цікавих розповідей, спогадів… Та навіть власну версію класичної Chattanooga Choo Choo зі свого стиляжного дитинства виконав, проводячи паралелі між оспіваним американським містечком та більш близькою Жмеринкою.

Музиканти гурту "Очеретяний кіт" та Анатолій Секретарьов

Публіка перебувала у захваті та не бажала розходитись, вечір минув мов приємні посиденьки старих друзів. А усім, хто волею випадку не потрапив на імпровізовані вечорниці, хочеться нагадати, що у цьому чудовому світі й надалі продовжують існувати «очеретяні» музики та українські літературники, що дарують миті щастя кожному небайдужому. Спраглі, припадайте до тих джерел частіше, то дарує натхнення.

Автор: Тимченко Лариса

Фотограф: Максим Кушка

Оригінал

"ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ": "КОЖЕН З УЧАСНИКІВ МОЖЕ УТРИМУВАТИ СВІЙ ПРОЕКТ. ОДИН З НИХ – "МИКОЛА В ОЧЕРЕТІ"

"Очеретяний кіт" – мандрівна тваринка, що живе на болоті. А ще – суперова етнокоманда, яка (ні для кого не секрет) завдяки своїм численним друзям виступає у Чернівцях частіше, ніж у рідній Вінниці. Саме тому тимчасове переінакшення гурту – проект "Микола в очереті" вирішено було вперше презентувати саме тут – на Буковині. Дружні ж стосунки трансформувались у пісню "Чернівці-Вінниця" – баладу про вимушену і водночас так необхідну мандрівку потягами та автобусами між цими містами. Учасник команди Володимир Войчишин настільки закоханий у наше місто, що після дебютного концерту гостював на Буковині ще тиждень. Саме з ним і спілкуюся, попиваючи пиво на березі Пруту

– Чому вирішили обкатати свою нову програму саме у Чернівцях?

– Справа в тому, що для нас Чернівці – це особливе місто. З особливою аурою, особливими людьми і особливою атмосферою. І завжди приємно лишитись тут хоча б на день, подивитися місто. Понюхати, помацати, як-то кажуть.

– А як оцінюєш ваш чернівецький виступ?

– На два з плюсом по десятибальній шкалі. Просто зібралося настільки багато людей, що краще було б, якби виступив більш досвідчений щодо участі у таких фестивалях "Очеретяний кіт".

– Що трапилося з "Очеретяним котом"? Чому ви трансформувалися у команду "Микола в очереті"?

– З гуртом "Очеретяний кіт" нічого не сталося: "Очеретяний кіт" існує. А проект "Микола в очереті" – це окремий проект окремої людини. Ніякого стосунку до "Очеретяного кота" він не має, окрім того, що у ньому беруть участь деякі його учасники.

– Як задумувався проект "Микола в очереті"?

– Все дуже просто! Насправді ми з Миколою Доляком уже понад 10 років граємо на вулиці у Вінниці. З'явилася вже ціла купа народу, якій подобається якість тієї нашої лабанини. Тому і вирішили зібратися у окремий гурт. Щодо творчості, то зараз готуємо одразу декілька альбомів. По-перше, це мої потуги зробити з пісень нашого вінницького літературного гуру Анатолія Секретарьова щось таке, щоби воно принаймні було записане і залишилось закарбованим для історії. Хоча Секретарьов зараз все це похиряв, сказавши що максимум 2-3 пісні може бути, а там цілих – 19! А ще готуємо новий альбом "Очеретяного кота", робоча назва якого "10 років кіномеханіком". Ну, і наш проект "В очереті"...

– Що сталося з вашим фронтменом Романом Крілем?

– Він зламав ногу. Робив ремонти у власному обійсті і бетонна плита впала йому на ногу. Ніяких відходів від гурту у нас немає. Просто зараз він нетранспортабельний. "Очеретяний кіт" є сильним ще й за рахунок того, що кожен з його учасників може утримувати свій проект. А що таке утримувати? Це тримати і робити його тільки на своїй енергії.

– Щодо гурту "Мартові", де співає ваш контрабасист – цей проект не йде всупереч вашим інтересам?

– У принципі йде. Вже було кілька разів так, що їх концерти перетиналися із нашими. "Мартові" до "Очеретяного кота" ніякого стосунку зовсім не мають, це раз. А по-друге, думаю що з ними ситуація насправді не така вже й проста. Вони – чуваки молоді, і їм треба лабати. Їм потрібне визнання, принаймні мінімальне – на рівні музики хоча б. Я вже не кажу про тексти і аранжації.

– Але все ж таки якими очима дивиться досвідчений "Очеретяний кіт" на те кошеня, яке тікає від нього у доросле життя?

– Розумієш, для того, щоб втікти, треба бути спочатку тут, в команді, а потім тікати. Асафатов Сергій ніколи не був ТУТ. Він лабав, звичайно, з нами на контрабасі... Просто, коли ми лабаєм концерт – це мінімум 100 баксів на людину – і він просто заробляє собі гроші. Все. І більше його нічого не цікавить, що відбувається всередині гурту – це правда. Сергію, вибач, але мені так здається...

– Чому вас перестали запрошувати на "Шешори"?

– Думаю тому, що ми там вже грали 4 рази поспіль, а вони хочуть якихось змін. Єдина група, що лабає у них постійно, – це "Перкалаба", – але у них з організаторами свої розклади.

– Чим тоді "Перкалаба" краща за "Очеретяного кота"?

– Нічим. "Перкалаба" – це мі-мажор, ля-мажор – все, майже як і у нас.

– Якими якостями потрібно володіти, щоб завоювати прихильність публіки?

– Потрібно просто грати біцухами і плечовим поясом. Не думаю, що "Перкалаба" – це плечовий пояс (сміється – авт.)

– Чим ви збираєтесь дивувати українського слухача у наступному році?

– Нічим особливим – намагатимемось й надалі триматися того музичного ключа, який подобається нашим шанувальникам.

Тарас ПІЦ

Оригінал

“Очеретяні коти” почали ділитися

Залишок Вінницького гурту “Очеретяний кіт” презентував чернівчанам новий проект “Микола в очереті”

Ольга МАКСИМЮК
o_maksymiuk@mail.ru
Минулої неділі у Чернівецькому музеї народної архітектури і побуту “Очеретяний кіт” презентував свій новий проект “Микола в очереті”.
– Якщо нас не закидали порожніми пляшками від пива і яйцями, то в принципі можна казати, що проект вдалий, – ділиться враженнями від виступу фейлетист “Очеретяного кота” і соліст мистецького гурту “Микола в очереті” Микола Доляк. – Хоча є претензії до самих себе.
За словами учасників гурту, назва проекту “Микола в очереті” невідомо чи залишиться, адже її вигадали тимчасово, спеціально для свого чернівецького продюсера Ігоря Кравціва.
– “Очеретяні коти” прагнуть, аби кожен з них (“котів”) мав свій власний проект, – розповів “Погляду” бас-гітарист гурту Володимир Войчишин.
Як з’ясувалося у розмові, гурт має віртуальний проект “Володя в очереті”, а у майбутньому планує створити ще й “Ігор В Крижовнику”.
Барабанщик “котів” Костя Бушинський підзаробляє у Олега Скрипки
Побачити гурт “Очеретяний кіт” у повному складі публіка не змогла через те, що вокаліст Роман Кріль під час ремонту власної квартири зламав ногу.
– На нього впала плита, тож тепер Роман ходить у гіпсі й на милицях, – каже В. Войчишин. – Навіть натер милицями гематоми.
Ще один учасник гурту (до речі, саме він був його засновником і дав таку чудернацьку назву), барабанщик Костя Бушинський, перебрався жити до Києва.
– Йому доводиться підпрацьовувати у Олега Скрипки (грає на барабані), – зізнаються хлопці про свого колегу по цеху. – Частенько його можна побачити за барабанною установкою у таких гуртах, як “Пропала грамота”, “Сонцекльош” і навіть у Каті Чілі.
З Чернівцями, а особливо з Музеєм народної архітектури і побуту хлопців з “Очеретяного кота” пов’язують давні спогади.
– Чотири роки тому, напередодні виборів, тут у музеї на одній з лавочок ми сиділи разом з відомим критиком Олександром Бойченком та Ігорем Кравцівим, трохи частувалися напоєм “Так”, – пригудує В. Войчишин. – Я навіть пройшовся подивитися до того місця, де ми колись сиділи.
Чернівці це особливе місто, кажуть хлопці з гурту «Очеретяний кіт», тому «коли нас знову запросять тут виступити, обов’язково приїдемо».
Гурт “Мартові” – діти “котів”
Проект гурту “Очеретяний кіт” “Микола в очереті” – це не єдине творіння “котів”. Молодий гурт “Мартові” є їхнім дочірнім проектом, адже вокаліст гурту Сергій Атаджанов це – колишній бас-гітарист “котів”.
У Чернівцях «Мартові» виступили вперше, і хоча звук, як каже вокаліст гурту Сергій, під час виступу був неякісним, публіка сприйняла їх добре.
Оскільки гурту тільки рік, вперше на велику сцену потрапили нещодавно на фестивалі українського формату в Уніжі, наступною буде сцена «Шешорів».
Власного диску хлопці ще не записали, оскільки немає спонсора, «Мартові» мають в своєму доробку лише п’ять пісень домашнього запису. Адже, як зазначає Сергій, – у наш час не вигідно випускати альбоми, проте хотілося б записати кілька дисків хоча б для того, аби роздати друзям.

Оригінал