Серед записів пісень Анатолія Секретарьова є два, записані разом із визнаними джазовими музикантами світового рівня - Павлом Шепетою та Максимом Гладецьким. Один з цих записів я вже викладав у пості про пісню "Весна".
Друга пісня - "Дивись" написана на вірші В. Прилипка. Досі її не викладав, бо "Очеретяний блог" присвячений все-ж таки творчості учнів маестро.
Але нарешті Володимир Войчишин і Анатолій Секретарьов записали нову версію пісні, а отже можу поділитися з вами всіма версіями одразу.
Отже, спочатку "очеретяний" варіант:
А. Секретарьов та В. Войчишин
А це - обіцяний десерт:
А. Секретарьов - голос, гітара. Павло Шепета - фортепіано, Максим Гладецький - контрабас.
Грудень 2008.
Дивись
слова - В. Прилипко,
музика - А. Секретарьов
Дивись, сьогодні ніч стає
Такої тихої погоди.
Зірки над нами, як народи,
І в кожній наше серце б'є.
Дивись, як лізуть чудеса
З води - темнющої могили,
Та в мене є ще трохи сили,
Щоб їм замовити уста.
Дивімсь, на нас обох дивімсь,
Запам'ятаєм наши лиця,
Їм в наших дітях повториться, -
Адже сьогодні ніч стає
Такоі тихої погоди.
Зірки над нами, як народи,.
І в кожній наше серце б'є.
1984
пʼятницю, 20 травня 2011 р.
середу, 18 травня 2011 р.
Інтерв'ю на Тиса FM
Согодні на всіх сайтах, що витягують музику з сайту "В контакті" можна знайти торішнє інтерв'ю (запис від 29.01.2010), що його дав Роман Кріль на радіо Тиса FM. Тож і ми не будемо пасти задніх. Отже, слухаємо.
вівторок, 17 травня 2011 р.
А. Секретарьов - Атмосфера
З нагоди анонсованого виступу Анатолія Секретарьова, Микиця Щура і Володимира Войчишина ділюся щойно знайденим новим записом А. Секретарьова у супроводі "Очеретяного Кота". Слів тут небагато, але пісня - це все-ж таки не тільки слова :)
А. Секретарьов та "Очеретяний Кіт"
Атмосфера
Слова і музика - А. Секретарьов
Прояснилась атмосфера.
Как давно не видел звезд...
Надо мной плывет Венера,
Млечный Путь висит, как мост.
2001
А. Секретарьов та "Очеретяний Кіт"
Атмосфера
Слова і музика - А. Секретарьов
Прояснилась атмосфера.
Как давно не видел звезд...
Надо мной плывет Венера,
Млечный Путь висит, как мост.
2001
Харків, 22 травня: Посиденьки в "Тміні" без краваток
22 травня, Харків, творча майстерня "TMIN", вул. Чернишевського 46/2, 19:00.
Посиденьки в "Тміні" без краваток:
Анатолій Секретарьов - гуру дніпровсько-подільского андеграунду,
Микиця Щур - фронтмен труппи "ДОМЪПЛОТ",
Володимир Войчишин - "Очеретяний кіт".
В програмі: сюрпризи й репризи, екскурси й дискурси. Ніхто не залишиться байдужим. Запрошуємо!
Зустріч ВКОНТАКТІ
ДомЪплоТ ВКОНТАКТІ
ВХіД - 30 грн.
Усього 40 квитків
TMIN:
тел. 050 813 15 44, Катя
icq: 23507
Посиденьки в "Тміні" без краваток:
Анатолій Секретарьов - гуру дніпровсько-подільского андеграунду,
Микиця Щур - фронтмен труппи "ДОМЪПЛОТ",
Володимир Войчишин - "Очеретяний кіт".
В програмі: сюрпризи й репризи, екскурси й дискурси. Ніхто не залишиться байдужим. Запрошуємо!
Зустріч ВКОНТАКТІ
ДомЪплоТ ВКОНТАКТІ
ВХіД - 30 грн.
Усього 40 квитків
TMIN:
тел. 050 813 15 44, Катя
icq: 23507
середу, 11 травня 2011 р.
Студія «Комора» presents: «Очеретяний Кіт»
В'ячеслав Лебедь, «Експрес Поділля»
15.03.2011
В одному з минулих випусків «Експрес Поділля» я вже знайомив вас з діяльністю місцевого андеграундного клубу, студії «Комора», де восьмого лютого ми мали змогу – хто познайомитися, хто – вкотре зануритися у світ творчості нашого співвітчизника, музиканта Олега Сухарєва, який давав тут свій «сольник» к рамках туру по Україні.
Студія «Комора», завдяки своїм засновникам, дарує можливість справжнім шанувальникам альтернативної (я б навіть скоріше сказав – «справжньої») музики, зустрітися з музикантами та колективами, творчість яких не є комерційною. у цьому – їх сила, адже те, що роблять ці люди – йде від серця, від душі, а тому й тривожить серця та душі небайдужих людей, щирих та чуйних, не спотворених «попсовим» баченням світу.
Я, слава Богу, не застав тих часів, коли багато музикантів та музичних колективів були заборонені радянською владою як «неблагонадійні», і, звичайним ділом були так звані «квартирники» - про них я лише чув з розповідей своїх пітерських друзів та старших колег – музикантів, але, перебуваючи на концертах у «Коморі», відчуваючи дух тих часів, я про себе назвав такі імпровізовані концерти в студії «коморниками»…
Зокрема, в суботу, п’ятого березня, завдяки зусиллям нашого видатного земляка, композитора, музиканта та поета, людини – легенди (принаймні для Кам’янеччини), лідера гурту «Пропала Грамота» - Павла Нечитайла, на сцені студії «Комори» відбувся «коморник» вінницького колективу «Очеретяний Кіт». Вінницькі музиканти були приємно здивовані кількістю людей в залі – сидячих місць бракувало, меломани стояли, сиділи на підлозі та на руках у друзів. Контакт з залом відбувся майже одразу, можливо завдяки загальній дружній атмосфері – у залі ж бо «усі свої», можливо, завдяки зусиллям Романа Кріля – фронтмена «Очеретяного Кота», якому вдалося одразу сподобатися непростій кам’янецькій аудиторії, що своїми пристойними, й не дуже жартами намагалася вибити з колії музиканта. До честі останнього – усі жарти були відбиті, або переведені в жарт «на октаву вище», що одразу призвело до визнання Романа за «свого». Щоправда, дісталося «басисту» колективу, Володимиру Войчишину, доля якого одразу не залагодилася – то його мікрофона ніяк не могли увімкнути, то «монітор» скрутили на мінімум… Мабуть, тому він так вперто вимагав фонограми… Насправді це все носило характер незлих музичних жартів людей, які розуміють один одного.
Взагалі, уся концертна атмосфера «комірника» поступово перетворилася на двогодинний діалог музикантів із залом, який переривався піснями, знову відтворювався… Цього вечора «Очеретяний Кіт» грав у неповному складі, без барабанщика, якого замінив маленький китаєць, захований у драм-машину. Крім вищезгаданих музикантів, компанію їм склав Микола Доляк – людина-оркестр, що грав на флейті, акустичній гітарі, і ще одному інструменті, назву якого я не знаю, але зовні він був схожий на клавішні, що грають завдяки нагнітанню в них повітря через трубку. Саме ця трубка й стала черговим приводом для жартів – «він через цю трубку пиво п’є!», «та ні – горілку» - вигуки з залу.
– «Хлопці, то ж я так палю!» - забиває «гол у ворота кам’янчан» Микола, і також, одразу стає «своїм хлопцем». Концерт продовжується. Може мені й здалося, але більшість пісень колективу були присвячені Павлу Нечитайлу, та й виконувалися за його участю. Саме завдяки цьому «поламали кайф» Володимиру Войчишину, ввімкнувши, нарешті, його мікрофона, коли Павло «позичив» його, щоб заспівати разом із гуртом. Знову жарти, діалог з аудиторією, яка сприймає вже усе, що відбувається, як належне, як єдине ціле…
Я сам ловив себе на тому, що, заплющивши очі, танув у музиці, розчинявся у ній, але був в цей час не один… Зі мною був увесь зал і самі музиканти.
Коли Роман Кріль запитав, чи не пора «закруглятися», зал запротестував – «давай драйв»! Що поробиш, така доля музиканта – адже грає він не для себе... Концерт продовжувався ще з півгодини…
Останній «контрольний» вибух – «Radiohead», до виконання якої музиканти, за власним зізнанням не готувалися, але зал скандував: «Radiohead»!«Radiohead»! «Radiohead»!
Змушений зізнатися, що стаю прихильником студії «Комора» та «коморників», і з нетерпінням чекатиму їх виступів у майбутньому в майбутньому.
Оригінал
15.03.2011
В одному з минулих випусків «Експрес Поділля» я вже знайомив вас з діяльністю місцевого андеграундного клубу, студії «Комора», де восьмого лютого ми мали змогу – хто познайомитися, хто – вкотре зануритися у світ творчості нашого співвітчизника, музиканта Олега Сухарєва, який давав тут свій «сольник» к рамках туру по Україні.
Студія «Комора», завдяки своїм засновникам, дарує можливість справжнім шанувальникам альтернативної (я б навіть скоріше сказав – «справжньої») музики, зустрітися з музикантами та колективами, творчість яких не є комерційною. у цьому – їх сила, адже те, що роблять ці люди – йде від серця, від душі, а тому й тривожить серця та душі небайдужих людей, щирих та чуйних, не спотворених «попсовим» баченням світу.
Я, слава Богу, не застав тих часів, коли багато музикантів та музичних колективів були заборонені радянською владою як «неблагонадійні», і, звичайним ділом були так звані «квартирники» - про них я лише чув з розповідей своїх пітерських друзів та старших колег – музикантів, але, перебуваючи на концертах у «Коморі», відчуваючи дух тих часів, я про себе назвав такі імпровізовані концерти в студії «коморниками»…
Зокрема, в суботу, п’ятого березня, завдяки зусиллям нашого видатного земляка, композитора, музиканта та поета, людини – легенди (принаймні для Кам’янеччини), лідера гурту «Пропала Грамота» - Павла Нечитайла, на сцені студії «Комори» відбувся «коморник» вінницького колективу «Очеретяний Кіт». Вінницькі музиканти були приємно здивовані кількістю людей в залі – сидячих місць бракувало, меломани стояли, сиділи на підлозі та на руках у друзів. Контакт з залом відбувся майже одразу, можливо завдяки загальній дружній атмосфері – у залі ж бо «усі свої», можливо, завдяки зусиллям Романа Кріля – фронтмена «Очеретяного Кота», якому вдалося одразу сподобатися непростій кам’янецькій аудиторії, що своїми пристойними, й не дуже жартами намагалася вибити з колії музиканта. До честі останнього – усі жарти були відбиті, або переведені в жарт «на октаву вище», що одразу призвело до визнання Романа за «свого». Щоправда, дісталося «басисту» колективу, Володимиру Войчишину, доля якого одразу не залагодилася – то його мікрофона ніяк не могли увімкнути, то «монітор» скрутили на мінімум… Мабуть, тому він так вперто вимагав фонограми… Насправді це все носило характер незлих музичних жартів людей, які розуміють один одного.
Взагалі, уся концертна атмосфера «комірника» поступово перетворилася на двогодинний діалог музикантів із залом, який переривався піснями, знову відтворювався… Цього вечора «Очеретяний Кіт» грав у неповному складі, без барабанщика, якого замінив маленький китаєць, захований у драм-машину. Крім вищезгаданих музикантів, компанію їм склав Микола Доляк – людина-оркестр, що грав на флейті, акустичній гітарі, і ще одному інструменті, назву якого я не знаю, але зовні він був схожий на клавішні, що грають завдяки нагнітанню в них повітря через трубку. Саме ця трубка й стала черговим приводом для жартів – «він через цю трубку пиво п’є!», «та ні – горілку» - вигуки з залу.
– «Хлопці, то ж я так палю!» - забиває «гол у ворота кам’янчан» Микола, і також, одразу стає «своїм хлопцем». Концерт продовжується. Може мені й здалося, але більшість пісень колективу були присвячені Павлу Нечитайлу, та й виконувалися за його участю. Саме завдяки цьому «поламали кайф» Володимиру Войчишину, ввімкнувши, нарешті, його мікрофона, коли Павло «позичив» його, щоб заспівати разом із гуртом. Знову жарти, діалог з аудиторією, яка сприймає вже усе, що відбувається, як належне, як єдине ціле…
Я сам ловив себе на тому, що, заплющивши очі, танув у музиці, розчинявся у ній, але був в цей час не один… Зі мною був увесь зал і самі музиканти.
Коли Роман Кріль запитав, чи не пора «закруглятися», зал запротестував – «давай драйв»! Що поробиш, така доля музиканта – адже грає він не для себе... Концерт продовжувався ще з півгодини…
Останній «контрольний» вибух – «Radiohead», до виконання якої музиканти, за власним зізнанням не готувалися, але зал скандував: «Radiohead»!«Radiohead»! «Radiohead»!
Змушений зізнатися, що стаю прихильником студії «Комора» та «коморників», і з нетерпінням чекатиму їх виступів у майбутньому в майбутньому.
Оригінал
середу, 4 травня 2011 р.
У Чернівцях учасник Очеретяного кота вів Балачки під пивко
Віталія КОЗМЕНКО, «Від і До»
11.04.2011
Ввечері дев’ятого квітня у пивному ресторані "Bier Platz" поціновувачі фолк-рок музики «вживу» слухали Миколу Доляка. Для клубної сольної програми музикант підібрав різні за тематикою і часом створення композиції. На вечорі звучали пісні і далекого 1995 року, і кілька «свіжачків». Як стверджує сам М. Доляк, підбирав життєві пісні-історії. Після кожної композиції публіка дарувала музиканту оплески.
- Приїхати до Чернівців Микола Доляк погодився одразу, - розповідає Ігор Кравців, організатор сольного виступу вокаліста, флейтиста і гітариста. – Інші учасники гурту «Очеретяний кіт», нажаль, не змогли виступити на Буковині. Вони активно готують запис нового альбому, який можливо презентують буковинським шанувальникам влітку.
Таємниці підготовки альбому та нового відео музикант відкрив кореспонденту газети «Погляд».
- Певна частина матеріалу, який ввійде до збірки уже записано, - каже Микола Доляк. – Та роботи ще багато, адже хочемо, щоб в альбомі було не менше чотирнадцяти композицій. Гадаю, така кількість оптимальна, щоб слухачам не набридало. Щодо відеокліпу ще вагаємося на яку пісню його знімати.
Микола Доляк, гітарист і вокаліст гурту «Очеретяний кіт» та «Пароми» частий гість у Чернівцях і вважає місто своїм другим домом. А улюбленим місцем в цьому другому домі вважає «фанпарк».
- Згадуючи про Чернівці у мене виникає одразу три асоціації, - розповідає п. Микола. – Це хороша публіка, рання весна та чарівне місто. Тому для мене завжди гостювати із виступом у Чернівцях - одне задоволення.
Оригінал
11.04.2011
- Приїхати до Чернівців Микола Доляк погодився одразу, - розповідає Ігор Кравців, організатор сольного виступу вокаліста, флейтиста і гітариста. – Інші учасники гурту «Очеретяний кіт», нажаль, не змогли виступити на Буковині. Вони активно готують запис нового альбому, який можливо презентують буковинським шанувальникам влітку.
Таємниці підготовки альбому та нового відео музикант відкрив кореспонденту газети «Погляд».
- Певна частина матеріалу, який ввійде до збірки уже записано, - каже Микола Доляк. – Та роботи ще багато, адже хочемо, щоб в альбомі було не менше чотирнадцяти композицій. Гадаю, така кількість оптимальна, щоб слухачам не набридало. Щодо відеокліпу ще вагаємося на яку пісню його знімати.
Микола Доляк, гітарист і вокаліст гурту «Очеретяний кіт» та «Пароми» частий гість у Чернівцях і вважає місто своїм другим домом. А улюбленим місцем в цьому другому домі вважає «фанпарк».
- Згадуючи про Чернівці у мене виникає одразу три асоціації, - розповідає п. Микола. – Це хороша публіка, рання весна та чарівне місто. Тому для мене завжди гостювати із виступом у Чернівцях - одне задоволення.
Оригінал
Підписатися на:
Дописи (Atom)