Шлях на Мар'їнку

Шостий трек альбому "Налягай на весла" вражає поєднанням стриманості та внутрішньої напруги. Дуже цікаво і природньо звучить самоцитата з пісні "Єврейський хлопчик" та тема чумацьких мандрів, яка найбільш виразно звучить в альбомі "Мандрівка в Косаківку".

Анотація відео на ютубі: "Міжнародний рок-фестиваль "Дунайська Січ" представляє нове відео вінницького гурту "Очеретяний Кіт" на пісню з альбому "Налягай на весла" (2017 р.) - "Шлях на Мар'їнку". Цю пісню було написано музикантами гурту під час однієї з багатьох поїздок "Музичного Батальйону" в зону бойових дій на сході України."

Шлях на Мар'їнку
Слова і музика - Роман Кріль
Завалило шлях на Мар'їнку снігом -
Водій прогавив поворот.
Впала пляшка пива, Сіверський донець
За вікном. Однойменна
Покотилась,
        не розбилась -
Може це хороший знак?
По степах чвалає музикантів бус
Ніби той чумак.

Ніби чумак, ніби чумак,
Ніби чумак, ніби чумак,
Ніби чумак, ніби чумак,
Ніби чумак...

На війні життя інакше,
Ніж будь-де в той самий час.
Жвавий лемент кварталу
Не снайперам на поталу.
В разі біди
        зустрічати
Ворожу навалу.
А зі штабу тільки чути ніц-ніц,
А зі штабу тільки чути ніц-ніц...

(програш)

В Мар'їнці тиша -
З теріконів міни злітають.
Скрипаль нервово сміється:
- Це не скінчиться ніколи!
- Чувак, це тільки здається.
В Будинку культури холод,
Діти танцюють флеш-моб.
І ми щось зіграєм для вас,
Щось хороше заспіваєм для вас:

"За ніч землю снігом вкрило,
Все містечко стало білим:
Біла річка, біла гребля,
Білий світ..."

(програш)

Завалило шлях на Мар'їнку снігом...

Єврейський хлопчик

Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Єврейський хлопчик
Слова і музика - А. Секретарьов

За ніч землю снігом вкрило,
Все містечко стало білим:
Біла річка, біла гребля, білий світ.
І до школи, як горобчик,
Прострибав єврейський хлопчик,
І залишив на подвір'ї перший слід.

Зустрічає його ребе:
"Що ти, хлопчик? - спати ж треба!
А як вже прийшов, то і заходь.
Тож сідаймо біля свічки,
Проводжаймо разом нічку,
Бо вона в моїй хатині ще господь."

За ніч землю снігом вкрила,
Все містечко стало біле:
Біла річка, біла гребля, білий світ.
І до школи, як горобчик
Прострибав єврейський хлопчик,
І залишив на подвір'ї перший слід.

Радіохед

Альбом "Мандрівка в Косаківку, 2006

Радіохед
Слова - В. Войчишин, Музика - Radiohead

Радіохед співає
В мене на балконі,
Вночі, сьогодні.
І голосно, так голосно
Кохаються сусіди...

А я самий очима
В зоряній безодні
Стою, блукаю.
І дивно так, і холодно,
Здається, замерзаю...

Меланхоліє, знаю,
Нині не заснути -
Тож дай ми спокій.
Лиши мені мелодію
І хлопців на гітарах...

Простір

Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Простір
Слова і музика - А. Секретарьов

Мій товариш до мене приходить вночі,
Він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а я собі сплю.
Він там вірші складає, а я їх не люблю.

Та, буває, щось раптом насниться дурне,
І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
Я спитаю в товариша: "А як тебе звуть?"

І він завжди називає ім’я,
Що ніколи не чув від товариша я.
Це ім’я кострубате, що ніколи не чув,
Я не можу згадати, бо одразу забув.

І я знову лягаю, і сниться мені,
Що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
Бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Приспів:
Простір, – навколо простір,
А порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима.

Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свій морок і зірками бринить,
А на березі тому багаття горить.

Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік,
А мене, замість нього, смертний холод обпік!

Приспів

Прокидаюсь я ранком, і на кухню іду.
Там займуся сніданком, якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, – телефон дзеленчить, –
Буде хтось, безголовий, мене розуму вчить.

Я веду з ним розмову, сам себе їдучи,
І все дивлюсь навколо, – хто тут був уночі?
Раптом – зирк на підлогу, – там лежить біля ніг
Білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...

Приспів

Залиши це

"Мандрівка в Косаківку", 2006

Залиши це
Слова - Р. Кріль
Не завжди ти будеш в дорозі,
Не завжди ти будеш в коханні,
Ти не дивися так сумно,
Як міг так беріг теє щастя я!

Адже в коморі душі твоєї
Є що дає тобі сили,
Але, як ти все так будеш журитись,
То все там колись занепаде так.

Я вже нічого б не казав,
Сидів би вдома, не журився.
Але, людино, що ти верзеш?
Чи то є легше твоїй душі?
Залиши це!


"Бурса", 1998

На високій полонині

Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

На високій полонині
Слова: Р. Кріль
На високій полонині
Корова з телятьом,
І м ще й дівку не засватав -
Вже мя кличуть зятьом.

Ой гаю не рубаю -
Най горішки родить.
А дівчину заручинєм -
Най здорова ходить.

А в дівчини заручини,
А в дівчини дворі
Отаке-то наробили
Старостоньки мої.

Коли в риці не водиці -
Я би не чалапав.
Коли любка не хороша -
Я ж би їй не сватав.

Добре тому дружбувати,
Що го в нього мати,
Бо го буде на віночки
Раненько збуджати.

О, стань дружбо,
Да йди на віночки.
Най не сидять за столиком
Сумненькі дівочки.

Ой піду я на коровай,
На коровайчину -
Виведу я з короваю
Молоду дівчину.

Тихо падає сніг

Зимова сплячка нашого блогу трохи затягнулася. У якості запізнілого поздоровлення із минулими святами від "Очеретяного блогу" пропонуємо ліричну зимову пісню з альбому "Мандрівка в Косаківку", що її написав Анатолій Секретарьов, якому, до речі, 30 січня виповнюється 65 років! З нагоди цієї події відбудеться святковий концерт юбіляра. До цієї події ми ще повернемося, а поки що - пісня про сніг, який в цьому році нарешті випав:


Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Тихо падає сніг
Слова і музика - А. Секретарьов
Летять сніжинки білим роєм
Із висоти, із висоти, –
Такі не схожі між собою,
Як я і ти, як я і ти.

І слава Богу, що на світі
Сердець двох схожих не знайти:
Кого б тоді могли любити
І я, і ти, і я, і ти?

Тихо падає сніг:
Скільки різних доріг,
Скільки різних думок
В танці сніжних зірок!
Подивись навкруги,
В ці безмежні сніги,
Де вирує життя
І летить в майбуття.

Тихо падає сніг:
Скільки різних доріг,
Скільки різних думок
В танці сніжних зірок!

Очеретяний Кіт. Альбом "Мандрівка в Косаківку" (2006)

Трекліст:
01. Мандрівка в Косаківку
02. Тихо падає сніг
03. Волики
04. Буркун-зілля
05. Чумак воли завертає
06. Електричка
07. Із суботи на неділю (відео)
08. На високій полонині
09. Залиши це
10. Простір
11. Радіохед
12. Ой яворе зелененький
13. Єврейський хлопчик

Виконавці:
Роман Кріль — голос
Микола Доляк — флейта, голос
Олена Шевченко — скрипка, голос
Володимир Войчишин — інше, голос, звук

А також:
Костянтин Бушинський (Пропала Грамота) — гітара (11)
Аліна Лєрман — скрипка (12)

Авторство:
Чумацькі народні пісні — 3, 4, 5 (адаптація Романа Кріля)
Коломийки — 7, 8, 12 (адаптація Романа Кріля)
Анатолій Секретарьов — 2, 6, 10, 13
Роман Кріль — 1, 9
Володимир Войчишин — 11

«Коломийки» вийшли на касеті у 2003 році, але не задовільнили ані гурт, ані продюсера. «Коти» вірішують писатись вдома. В квартирі Романа Кріля облаштовується мінімальна студія, Володимир Войчишин продовжує вчитися аранжуванню.

Під час Помаранчевої революції учасники гурту познайомилися з Олегом Скрипкою (який і зараз їх підтримує чим може). За океан відлітає скрипалька Аліна, її місце займає Олена Шевченко. «Коти» активно грають з Анатолієм Секретарьовим, Роман Кріль адаптує чумацькі народні пісні.

Устаканюється склад гурту:
Роман Кріль (гітара, голос)
Микола Доляк (флейта, голос)
Олена Шевченко (скрипка, голос)
Володимир Войчишин (бухало, голос)

В ці роки гурт активно бере участь у фестивальному житті України. У 2004 році «Коти» виступали на фестивалях «Мазепа-фест» (Полтава), «Шешори», «ДрайвомірЪ» (Чернівці). У 2005 окрім «Шешор» і «Драйвоміру» гурт також відвідав «Країну мрій» (Київ), «Рок-екзистенцію» (Київ), «Ростоки» (Івано-Франківськ).

Поїздивши по фестивалях з чумацькими (і не тільки), піснями, музиканти дійшли висновку, що не вистачає контрабаса. Урочисто запрошується відомий у різних колах вінницький музикант Сергій Кірпічніков, а з весни 2006-го місце контрабасиста в «Очеретяному коті» займає Сергій Асафатов (паралельно він збирає свій, популярний в майбутньому, гурт «Мартові»). Як раз тоді київський музичний журналіст Олександр Євтушенко познайомив гурт із власником «UKRmusic», Ігорем Мельником. Він береться за видання «Мандрівки в Косаківку» — збірки пісень, записаних в різний час у домашніх умовах «на калькуляторі». Сама збірка була оформлена як альбом ще раніше — принаймні вже у січні 2006 року власноруч записаний диск розповсюджувався на концертах «Очеретяного кота».

Очеретяний Кіт - творчий портрет

О. Євтушенко, «Рок-око»

Одного разу вінницький гурт "Очеретяний кіт" вирішив грати і співати так, як живеться, спосіб життя і світосприйняття максимально природньо переплавляючи у слова і звуки. Рішення це було прийнято внаслідок спостережень за колегами-музикантами, що погналися за кон ’юктурою і втратили своє обличчя.

Між першим і другими альбомами "Очеретяного кота" лежить відстань, яка дорівнює музичній еволюції. Якщо дебютна робота "Манія" являє собою психоделічно-ембіентний експеримент з похмуро-туманним кліматом, то другий – "Коломийки" – це суцільний фольк-роковий драйв.

Так сталося, що музиканти націлилися відшукати справжній автентичний український "грув" – той пульсуючий стан який заводить і "зносить дах".

Лідер-вокаліст Роман Кріль:
- Щоб усе з’ясувати, я поїхав у Карпати до діда Юри навчитися грати коломийки. До речі: на альбомі дід присутній із своїми репліками, награваннями і власними коломийками. Ми швидко зробили альбом, оскільки були обмежені в студійному часі – з однієї сторони, а з іншої – вчасно впіймали той особливий стан трансу коломийкового. Потім ми побачили, що, приміром, група "Гуцул Каліпсо" з Чернівців робить це професійніше за нас і ми почали шукати джерел натхнення у себе на Вінничині. Багато сіл обходили-об’їздили, багато цікавого почули. Зрештою, зупинились на чумацьких піснях. Це – дивовижний матеріал."

Новий альбом "Мандрівка в Косаківку" складається з чумацьких народних пісень, коломийок і авторських пісень Романа Кріля, Анатолія Секретарьова і Володимира Войчишина. Суміш двох фактур: автентичної і урбаністичної у специфічному аранжуванні з наголосом на м’якому акустичному звучанні дає новаторський присмак чогось дуже рідного, домашнього, теплого. Між тим, "Очеретяний кіт" дуже легкий на під’йом: їх нерідко можна почути в столиці, на фестивалях "Країна мрій", "Мазепа-Фест", "Шешори". До останнього вних особливе ставлення, бо там почуваються максимально комфортно.

Оригінал

Електричка

Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Електричка
Слова і музика А. Секретарьова
Моя електричка везе мене з дому до дому,
Дивлюся в вікно на осінні пейзажі сумні.
Ця воля, цей простір – вони не потрібні нікому,
А, може, це просто від втоми здається мені.
Сусіда мій пляшку дістав, він розказує з смаком,
Як він воював з москалем за свободу Чечні,
Він майже все бреше, але наливай, гайдамако,
Ти, хоч і далекий, та все ж таки родич мені.

Приспів:
Поміж містом і селом рудий вечір за вікном
І тому отут, в вагоні, лиця у людей червоні.
Від тюрми до тюрми мчать по рейках дві юрби
І нікому не вдається вийти там, де заманеться,
Вийти там...

Красуне моя, наша зустріч, як постріл в дорозі,
Якби не вагон, не оці паралельні шляхи,
Ми вийшли б з тобою і впали в оті верболози,
А зверху Господь відпускав би всі наші гріхи.

Приспів.

Нас губить не кривда, не зрада, а болісна звичка
Покірно робити все те, що обридло вже вкрай.
Від дому до дому бездомних везе електричка,
Від пекла до пекла летить, проминаючи рай.

Приспів.

Чумак воли завертає

В цій пісні увагу приділено побуту чумаків, точніше чумацьких родин в той час коли чумаки були в мандрах. Мандри ці були довгими - чумаки відпралялися за сіллю перший раз одразу після Паски, а останній раз - в жовтні. Додому поверталися вже майже перед зимою. Воли пересувалися із швидкістю біля 2 км за годину (як з вантажем, так і без нього). Крім того під час дощу пересуватися не можна було - ярма натирали волам шиї до крові. У чумаків насправді був дуже суворий кодекс - що і як треба робити з волами - як і коли випасати, якою водою можна поїти, коли можна йти, коли ні, бо лікувати волів в походних умовах було нереально і треба було запобігати захворюванням волів максимально ефективно. Отже мандрівка була довгою та повільною, ще й з перервами для очікування "робочої" погоди.
Тому і доводилося жінкам і "соломою піч топити" і "у сусідів солі просити".


Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Чумак воли завертає
Слова народні
Музика - народна в обробці А. Секретарьова
Гей, чумак воли завертає,
Нові ярма надіває,
Сірі воли запрягає,
Гей, у Крим по сіль поїжджає,
Жінку вдома оставляє,
Жінку вдома оставляє...

Гей, оставайся, жінко, вдома,
Рубай дрова до порога,
А солому до ослона,
Гей, соломою в печі топить,
Горшечками воду носить,
А в сусіди солі просить...

Гей, сусідочки-голубочки,
Дайте солі два дрібочки,
Научайте свої дочки,
Гей, щоб по ночах не ходили,
Чумаченьків не любили,
Чумаченьків не любили...

Гей, чумак зиму п'є,
Зиму п'є, гуляє,
Прийде літо - покидає,
Сам в дорозі пропадає,
Сам в дорозі пропадає...

Волики

"Волики" - дуже романтична пісня. По своїй шедевральності впритул наближається до "Буркун-зілля". Дуже велику увагу в цій пісні приділено саме волам. Дослідники чумаків розповідають що чумаки використовували переважно бесарабських волів полової масті з довгими рогами. Власне, все це і розповідається у пісні.


Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Волики

Ой волики ви мої,
Да волики половії,
Ой і де будем ночувати -
Та й у широкій долині.

Ой волики ви мої,
Да воли круторогі,
Ой і що будем вечеряти -
Та й кавуни та й дині.

Ой волики ви мої,
Да волики одномасні,
Ой і де будем ночувати -
Та й у дівчини Насті.

Ой і де будем ночувати -
Та й у дівчини Насті,
А що будем вечеряти -
Та й перепелочку в маслі.

Небагато чумак з'їв -
Тільки крильця, реберця.
Заболіло в чумаченька
Коло серця, коло серця.

Буркун-зілля

Всі чумацькі пісні "Очеретяного кота" гарні, але "Буркун-зілля" чи не найкраща з усіх. Повільна, неначе рух волів, широка, як степи, якими мандрують чумаки. І розповідає про тугу за родиною, про чумацьке життя-буття.


Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Буркун-зілля

А в городі буркун–зілля
На тичину в'ється,
Молодая дівчинонька
За чумаком б'ється.
Ой не бийся дівчинонька
Та молися Богу -
Випроваджу воли й вози,
Сам вернусь додому.

Прикропляйте доріженьку
Щоб пилом припала,
Розважайте дівчиноньку
Щоб з лиця не спала.
Ой, чорнії галенята,
Підніміться вгору,
Молодії чумаченьки,
Верніться додому.

Ой раді б ми піднятися -
Туман налягає,
Ой раді б ми вернутися -
Вгадчик не пускає.
"Ой, радчику, наш братику
Вчини ж нашу волю -
Пусти ж нас хоч у термін,
На врем'я додому".
"Ой радів би я, мої браття,
Та всіх попускати -
Хура строчна, край далекий -
Треба й доставляти".

Альбоми-легенди

На "Арт-вертепі" з'явилася дуже велика стаття з газети "День" під назвою "Альбоми-легенди".
Стаття дуже довга, але про Кота є трішечки:

"Років вісім чи десять тому в Україні виник і динамічно розвивається новий музичний напрямок, що його можна умовно окреслити як «етно-ф’южн». Адепти стилю і батьки-засновники — «Гайдамаки», «Перкалаба», «Очеретяний Кіт» і «Бурдон», які, власне, максимально виразно й уособлюють головні досягнення того напрямку. У них є багато послідовників і прихильників, є чимало великих регулярних імпрез, що популяризують естетику етно-року. Щодо еталонних аудіо-релізів — їх є вже чимало, а їхня кількість і якість постійно зростають.

...В «Очеретяного Кота» шлях був значно довший. Спочатку «коти» грали вельми наворочену амбієнтно-психоделічну електроніку (диск «Манія»), потім виконували автентичні коломийки (диск «Коломийки») і нарешті видали супер-стильний альбом «Мандрівка у Косаківську»."

Анотація "Демидівського альбому" на сайті Umka.com.ua

"Демидівський альбом" є наступником "Мандрівки в Косаківку" не лише хронологічно: в плані стилю, звучання – з перших секунд виникає своєрідний ефект упізнавання. І, якби йшлося про когось іншого, це могло би бути недоліком, але у випадку з Очеретяним Котом цей ефект – однозначно приємний. Втім – що, зрештою, також приємно – перше враження виявляється дещо оманливим. Варто лише прислухатися до текстів – а в піснях цього гурту завжди варто прислухатися до текстів – і розумієш, що ідеться вже зовсім про інше. Якщо "Мандрівку", цілком відповідно до назви, можна визначити як запис подорожей у просторі і часі, то "Демидівський" альбом – схожий на спробу зупинитись і зануритись, осягнути час і простір, в яких перебуваєш тут і тепер. Зважаючи ж на особливу манеру гурту, виходить, що його "тут і тепер" знаходиться десь поза простором і часом.. Хоча це не заважає пісням бути абсолютно теплими на дотик, рідними – тут звучить маса деталей, дрібниць, в яких чи не кожен з нас, мабуть, впізнає щось зі свого власного життя-буття. Це якийсь інший погляд на життя на землі і на Землі, на гармонію – погляд зсередини, живий досвід, а не зовнішнє дослідження. І попри всю, здавалося б, простоту описуваних речей – а може, саме завдяки такій простоті – альбом набуває навіть езотеричного присмаку. Очеретяний Кіт, власне, можна назвати виконавцями уявного фольклору – і, на наш погляд, в Україні мало хто міг би з ними зрівнятися у цьому чудернацькому, але такому світлому мистецтві...

Оригінал

Альбом офіційно виданий у квітні 2010, але ще у грудні 2009 року хлопці видали його власноруч і розповсюджували на концертах.

Із суботи на неділю

Новий погляд на класичний сюжет, який, зокрема розкривається у відомій пісні 17 ст. "Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці". Дуже повчальний сюжет: якщо порівняти із піснею "Ти казала в понеділок", стає зрозумілим, що краще дати жінці слово, бо якщо вона буде мовчати:

"У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
У четвер надвечір Гриценько помер,
А прийшла п'ятниця — поховали Гриця."

В той самий час як у другій пісні кожен куплет починається із слів "ти казала" і в кінці пісні парубок принаймні може говорити.

Але зілля не завжди спрацьовує. Так у пісні "Коровайчина" з альбому "Коломийки" розповідається:
"Хтіла дівка зчарувати,
Я вертався з весілля.
Так ми все це задовбало -
Не подіяло зілля!".

Все-ж таки повернемося до нашої коломийки. Класичні сюжети пропонують широке поле для інтерпретації (наскільки широке - читайте у Вікіпедії - http://uk.wikipedia.org/wiki/Ой_не_ходи,_Грицю).  У пісні "очеретяників" більше уваги приділено постаті Івана (він же Гриць). Хоча це йому аж ніяк не допомогло.

Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Із суботи на неділю

Із суботи на неділю
Новина ся стала,
То молода Марусенька
Йвана зчарувала.

Як хотіла зчарувати,
Кликала до хати,
Та заходи, Іванечку,
Буду тя вгощати.

Прийшов Іван до домочку,
Мамка го питає:
Чи то в тебе, мій синочку,
Личко ся міняє?

Чи ти, синку, з коня не впав?
Чи ти, синку, вбився?
Чи ти, синку, від Марії
Чарів вже напився?

А я, мамко, з коня не впав,
Я, мамко, не вбився,
А я, мамко, від Марусі
Чарів вже напився.

Молодому Іванові
Три попи співають,
А молодій Марусеньці
На скрипочці грають.

Ой, молоду Марусеньку,
Якраз повінчали,
А Івана молодого
В землю заховали...

Ой, яворе зелененький і таємниця "Очеретяного кота"

Отже, спочатку музика. Запис з альбому "Мандрівка в Косаківку" (2006), хоча ще у "Коломийках" (2002) був майже такий самий варіант. В другій редакції пісня стала трошки жвавішою (хоча це дивно, якщо брати до уваги шалений темп всього альбому "Коломийки").



Взагалі, це пісня попри свої досить прості слова має дуже глибоке значення. Ця пісня належить до обрядових купальських пісень, а отже для того щоб зрозуміти про що вона треба завантажити купальські кодеки.

Іще один нюанс про який не говориться у статті-кодеку, це символізм центрального персонажу цієї пісні, а саме явора зелененького. Ось що пише Вікіпедія з цього приводу:

"Явір є символом чоловіка взагалі і молодого парубка зокрема.
Місце під явором зелененьким є звичайним місцем кохання і його наслідку - страти віночка, тобто дівочої цноти.
З іменем явора злучена згадка про кохання, прихильність, особливо ж коли явір є зелененьким."

Ну, оскільки із приходом на Україну християнства на оргіях було поставлено хрест (в буквальному сенсі цього слова), можна трактувати "прихований" зміст цієї пісні як "На свято Купала тут зібралися дівчата і парубки що не знали досі кохання" (у заміжніх жінок та чоловіків були свої обряди).

Тепер ще один нюанс, про який я здогадався досить недавно (у порівнянні із давниною цього запису), а саме 9.11.2009, після відвідин концерта "Котів": Романко, Володько і Микола з пісні - це відповідно Роман, Володимир і Микола з гурту! Я впевнений що це не збіг обставин, тому що ніде ви не знайдете текст цієї пісні у збірках народних пісень з такою комбінацією імен якщо не написано що її виконує гурт "Очеретяний кіт".

Так ось питаннячко: а хто ж такі Ірина, Марина і Настуся з пісні? Якщо я не помиляюся, дружини музикантів мають імена Наталя, Юлія та Світлана. Навіть скрипалька - Олена! Є тут якась таємниця...

P. S.: Нещодавно Павло Нечитайло, Роман Кріль та Микола Доляк згуртувалися у очеретяно-родинну формацію ПАРОМИ. В цій назві нема таємниці, все дуже просто і ясно.

Ой, яворе зелененький
Музика - народна (в обробці "Очеретяного кота")
Слова народні

Ой ніхто ж там не бував
Де ся явір розвивав.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой таменька зійшло
Три місяці ясних.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Три місяці ясних
Три парубки красних
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой один парубок -
То вже наш Романко,
А другий парубок -
То вже наш Миколо,
А третій парубок -
То вже наш Володько.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой таменька зійшло
Три зіроньки ясних.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Три зіроньки ясних,
Три дівоньки красних.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой одна дівонька -
То ж наша Іринка,
А друга дівонька -
То ж наша Маринка,
А третя дівонька -
То ж наша Настуся.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Зелена ліщина

Не можна сказати що ця пісня невідома - згадки про неї я періодично зустрічав в ЖЖ і навіть на сайті pisni.org.ua є її текст і у якості виконавця вказаний "Очеретяний кіт". Але саму пісню в їх виконанні я знайшов досить недавно і сподіваюся що окрім мене знайдутся ще люди які її досі не чули :)

Отже, хоча Анатолій Секретарьов не вказує присвят, але я думаю що не помилюся, якщо напишу що вона присвячена другові... (тут я помилився).

Якому другові вона присвячена Секретарьов написав вже сьогодні у своєму новому есе, якого не було на момент написання цього посту. Отже, присвячена ця пісня Юрію Коновалову, так само як і "Мой друг - алкоголик".

Зрозуміти важливість цієї пісні можна із цих слів Секретарьова у яких він вітає "Котів" із виходом "Мандрівки в Косаківку":

«…Моє знайомство з "котами" почалося давно, 93-року. Щоправда, тоді тільки з одним-з Романом Крілем. Потім потроху усі перезнайомились. Вони кажуть, що я їх вчитель. Втім, я сам у них також вчуся, та ще й вболіваю за них. Оце десь рік минув, як вони, на мій погляд, "перелізли через паркан". До цього до Саду вони тільки підбиралися. Якщо все буде добре, незабаром, в наступному альбомі, побільшає їхніх самостійних мандрівок. Поки що їх хоч і небагато, але вони вдалі. Тож - гайда у Косаківку!..»

Ну а я запрошую вас послухати "Зелену ліщину".


гурт "Очеретяний кіт"
Демо-запис, кінець 2007 р.

Зелена ліщина
Слова і музика - А. Секретарьов

Пам'ятаю, якось ранком, років двісті тому,
може й менше, але це не так важливо, сину,
прибігає мій товариш і волає : "Ану,
піднімайся, і рушаймо по зелену ліщину."

Я спочатку не второпав, але вмився, поїв,
дуже швидко, бо товариш нетерплячий чекає,
вже як вийшли за ворота, він мені розповів,
що ліщина за вокзалом, а де точно - не знає.

Треба йти до лісосмуги повз великі склади,
перелізти огорожу, що навкруг танкодрому,
там побачимо сторожку, і почнуться сади,
а за ними - та ліщина у гаї старому.

Вона класна - дуже довга, і рівнесенька, як
той бамбук, що на базарі продають нам грузини,
але краща. Бо крім того, що вона на дурняк,
більше зловиш, кажуть люди, якщо вудка з ліщини.

Йшли ми довго і недовго, бо цікаво було,
покаталися на танку, на дрезині, на возі,
познайомились з поетом, що мав дивне житло -
жив у бочці з-під горілки, в степу при дорозі.

Він читав нам гарні вірші, але всі не свої,
бо свої читати, каже, - це не дуже етично.
А завершив так: "Колеги, як сказав Навої,
кожна бочка порожніє, а ліщина - то вічне!"

Тож і рушили ми далі, крізь велике буття,
друг мій вже не зовсім поряд, бо пливе на хмарі,
але інших до походу приєднало життя:
той малює, той віршує, той гра на гітарі.

Так і досі я блукаю у тім райськім саду,
загубив початок шляху, геть забув причнну,
та, буває, аж зрадію, як відчую, що йду
красним лугом разом з другом по зелену ліщину.

2004 - листопад 2006.

"Очерет джем фест" із середини

От і сталося! Нарешті, веселий дружній джемовий проект завітав до нашого міста і дивуватиме своїм натхненним драйвом усіх бажаючих(а саме, 18 травня о 20:00 в моно-театрі «Кут»).

Дійство має назву «Очерет джем фест», яке сколихнуло своєю творчістю не одне місто України. «Очерет» походить від назви гурту, який акомпануватиме учасникам, — «Очеретяний кіт». Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Цей фолковий гурт зародився у місті Вінниця в 1995 році, й незважаючи на пристрасть учасників до подорожей вони принципово не покидають рідне місто й експериментують там на своїй ниві. Мені пощастило взяти інтерв’ю у вокаліста «Котів», Романа Кріля. І хоча, він поспішав, все ж люб’язно погодився відповісти на кілька питаннячок преси!

Що вас спонукало до створення такого творчого "Очерет джем фесту", та й взагалі що це є?
"СолЯнки", а саме виступи кількох гуртів, потенційно можуть бути цікавішими за концерт одного гурту! До того ж, зважаючи, на те, що у програмі виставляються на загал, кращі речі й доробки, то ідея міні фесту, з імпровізаційною основою (джем), є взагалі цікавою. До тої суміші, ми додали власну очеретяну складову. Вона полягає в тім, що саме ми підлабуємо солістам, окрім звичайно свого матеріалу де ми лабаєбо лише своє.
Це і реклама пісням, гуртів виконавців, та й мобільність у пересуванні, а отже можна проїхатись кількома містами, що, не буду лукавити, ще й може внести певну рентабельність, у наше фестевальне пересування.

Скажіть хоч кілька слів про учасників спільного доробку й чому саме творчість цих людей звучить на одній сцені?

Все не складно. Це звичайнісінький вселенський магніт. Людей тягне одне до одного у якісь спільній реалізації. Для закоханих це можуть бути діти, для лабухів та митців це спільні концерти. Тут тяжіння спрацювало у такий спосіб. З Пашою Нечитайло (Пропала грамота) ми товаришуєм кілька років. Певна схожість чи розбіжність, у культурних традиціях власних авторських генерацій, ніяк не заплямовувало наших щирих взаємних симпатій у спілкуванні. Ми ділилися враженнями по предмету творчих потуг один одного, чисто та чесно, і у принципі, згодом із задоволенням сейшенили, по черзі, на українських кухоних просторах. Так виглядали перші очерет фести, власне, «очерет» вони також були через те, що в основному підлабували «коти», хоча і не тільки. Яна Шпачинська, спочатку навічно заволоділа серцем Паші, спершу через свій спів та музику, а потім, коли вона й сама перейшла у хорошу лігу концертуючих лабухів з гуртом Че-че, природньо приєдналася до ідеї очерет фесту. Ми у кайфі, від її жіночих емоційних магічних пісень та їх виконання. У кожнім місті ми пропонуємо комусь із місцевих митців приєднатися до нашої фестивальної компанії.

Фестовою особливістю є те, що зазвичай на розігріві грає місцевагурт. Хто це буде у нашому місті?

У Хмельницькому це скоріш за все буде хтось з місцевих поетів. Для нас це загадка, й така сама несподіванка! Краще спитати у Дмитра Левицького, бо саме він допомогає нам, в організації виступу у вашому місті.

Які спогади й асоціації з’являються у вас при згадці міста Хмельницького?

Мені подобається центр міста, архітектурно і культурно. Місцева громада творчих чуваків та їх шанувальників, взагалі викликає повагу, та якщо б, у мене була "шляпа", я б зняв її, у знак поваги, а так тіко можу почухати лисинуJ, нехай, цей жест означатиме теж саме. Творчим людям важко вижити в цій країні! Тому, коли душа нації, а саме до неї я причисляю митців, розвивається та живе, то чи у міста, чи у країни, все ж таки Є шанси на виживання!

І тут же, неформальне питання й майже пропаганда: Як вам Хмельпиво?
Я не п’ю пиво, майже. Алкогольна освіта в мене класична, отже я полюбляю не зловживати якісним самогоном та горілкою, коли ж є можливість, п‘ю дитячий абсент. А так, я "неп‘ющий".

«Очеретяний кіт» це ваша робота чи лише хобі?Як гадаєте, чи можливо в Україні, будучи нетиповим непопосовим гуртом заробляти на життя, а не на існування, власною творчістю?
Зараз це робота. Чи можна заробити на життя, поки не знаю. Це залежить від того, наскільки наш музичний матеріал та виконання спадуть до душі, шанованому слухачеві, і скільки людей, власне,прийдуть на концерт.
Що ви думаєте про стан сучасної української пісні, не беручи до уваги гламурну пародію заходу, яку ми спостерігаємо з телевізора? І яке її майбутнє?
Я не дуже розбираюся в сучасній українській пісні, мені весь час здається що вона у різних проявах є повтором повтора, того що було, але у конкретних моментах. Я б міг багато набалакати, але не бачу в тім сенсу, оскільки дотримуюсь принципу: не подається те що звучить по телевайзеру та радіво, -зроби краще!Та не ви***! Майбутнє української пісні, навіть не хочу прогнозувати, я про це, також, не дуже замислювався.
Що для вас «Очеретяний кіт» і чим ви привертаєте до себе увагу і виокремлюєте себе серед інших фолкових гуртів?
Тим, що це не зовсім фолковий гурт. Ми, радше, співаємо про світ який більше знаємо, а саме про навколішнє сьогодення, і в тім є певна філософська послідовність. Для розумних слухачив вона буде цікава.Що стосується форми, то ми не дуже турбувались, адже те, що любимо, те і граємо(трохи фанку,трохи джазу трохи самагону).

Питання саме до вас, Романе. Як ви віднайшли для себе чумацькі пісні, які є на останній платівці «Мандрівка в Косаківку»?

Справжня історія достатньо тривіальна, тому порадую вас маленькою байкою, але вона задовга, тому загальна фабула виглядає так: жив собі чумак, чумакував,та й дочумакувався. :)
Можливо у вас є якісь ідеї, щодо того, що можна зробити для розвитку музичної культури на місцях?
Потрібно робити гарну, якісну музику, і влаштовувати концерти, які будуть варті уваги!Просто діяти так, як підказує власний творчий порив, все ж інше, залежить від слухачів.
Які враження у джамфестівців від спільної мандрівки, та що плануєте у майбутньому?
Мандрувати за схожим маршрутом, але сольно. Показувати слухачам щось нове та цікаве!
Що скажете читачу, який зараз переглядає це інтерв’ю? Чого варто очікувати від "Очерет Джем фесту" в нашому місті?

Це буде класно(концерт в сенсі)!
Хотілось би сказати щось значуще, типу, мийте шию, чи міняте шкарпетки, але на розум нічого такого не йде, отже побажаю хорошої рибалкиJ

Спілкувалася Дівчинка ЩастяJ

Оригінал

Очеретяний Кіт відкриває Суханова

Вінницький Очеретяний Кіт нагадав про себе. І допоміг їм в цьому їхніх земляк, відомий у тих краях електронник Сашко Суханов. Він підготував власне, альтернативно-електронне прочитання пісні Мандрівка В Косаківку з однойменної платівки Очеретяного Кота. До слова, із Сашком Сухановим група співпрацює не вперше: десять років тому, у 1999-му, ще коли не було під руками і вдосталь нинішнього обладнання та програм, саме із Сухановим «коти» записали свій матеріал в стилі справжнього самозануреного ембієнту під назвою Манія.

Взагалі-то, Сашко Суханов відомий не лише в Подільському краї: митець давно вже працює на замовлення німецьких видавництв, що облуговують клубні танцювальні майданчики та їхніх крутіїв плит. Тож не дивно, що його ім'я мало про що каже вітчизняному слухачеві. Втім, Очеретяні Коти мають надію, що цього захопленого розмаїтим електронним причандаллям «безумця» у доброму розуміння цього слова, їм таки вдасться витягнути на широкий загал. Тому для початку пропонують послухати у розділі ФДР МУЗИКА суханівське переіначення на свій забійник Мандрівка В Косаківку, а також самостійний витвір хлопця, який навіть і назви як слід не має.

Оригінал