неділя, 17 червня 2012 р.

Простір


Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Простір
Слова і музика - А. Секретарьов

Мій товариш до мене приходить вночі,
Він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а я собі сплю.
Він там вірші складає, а я їх не люблю.

Та, буває, щось раптом насниться дурне,
І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
Я спитаю в товариша: "А як тебе звуть?"

І він завжди називає ім’я,
Що ніколи не чув від товариша я.
Це ім’я кострубате, що ніколи не чув,
Я не можу згадати, бо одразу забув.

І я знову лягаю, і сниться мені,
Що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
Бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Приспів:
Простір, – навколо простір,
А порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима.

Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свій морок і зірками бринить,
А на березі тому багаття горить.

Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік,
А мене, замість нього, смертний холод обпік!

Приспів

Прокидаюсь я ранком, і на кухню іду.
Там займуся сніданком, якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, – телефон дзеленчить, –
Буде хтось, безголовий, мене розуму вчить.

Я веду з ним розмову, сам себе їдучи,
І все дивлюсь навколо, – хто тут був уночі?
Раптом – зирк на підлогу, – там лежить біля ніг
Білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...

Приспів

Немає коментарів:

Дописати коментар