понеділок, 29 грудня 2008 р.

Подорож «Очеретяного кота» - Чернівці, Івано-Франківськ, Львів

За «втомою» в похід зібралися ми дружньо і нарисом недовгим я розповім про плями вражень від мандрівки трьома містами.

Читач шановний, вгамувати спрагу до пригод чи вражень не так вже й складно як що ти музика, із наголосом на другий склад звичайно. Творець , що часом такий дивакуватий, нікому особливо не потрібний, формується, росте (таке буває) на кухні. Я маю на увазі звичайно не їстівні надбання. Тут йдеться про явище, що зветься врешті в даному випадку «пісня»… Так от всю цю чудову творчу кухню ми переносимо на сцену. Глядач у залі, звичайно в кількісному виміри не порівняно більшим складом присутній, аніж кухонні стислі острівці уваги до змісту чи до процесу співів різного ґатунку. Вибачте за блуд словесний. «Пре». Але цю атмосферу, ти полюбивши з творчого дитинства, не бачиш поки сенсу замінити яскравим шоу з голими дівками та піротехнікою із хайратим соло гітаристом, що поливає чардашним дощем всіх шанувальників мистецтва біглої ігри. Тим більше, що нема інгредієнтів до відповідного сценічного «борщу». Ти вариш власну страву і «смакували» «борщ музичний» від гурту «Очеретяний кіт» у трьох містах.

Палац «Академічний» в Чернівцях, приємний вигляд має, приємно там лабати. Ми грали у «солянці», тобто крім нас було ще кілька місцевих банд. Я слухав пречудові голоси, але слів особливу силу не розчув (здебільшого). У своєму віці я не фанат страждань на тему сексу чи невдалих спроб прожити вдвох не вміючи нічого в 20 років, я в цім прекраснім віці торгував у електричках книжками і намагався вчитись (це було в Москві). Хоча у ті роки писав я про те саме. Навчання дивна річ. Доречи пізно ввечері ми спілкувались на цю тему з викладачем письменником Олександром Бойченком. Можливо написання тексту хоча б для двох чи трьох пісень у альбомі, потенціального потужного ансамблю, на себе треба взяти майстрам «живого слова», і поки дарувати ці рядки. Про авторські відсотки говорити у цій країні недоречно, нема чого ділити. Та це таке.

Я не пишу про зйомки передачі, про радіо потоп і взагалі про те, що нам повезло не стільки заробити грошей, але на день як мінімум хоч раз поїсти у крутому ресторані. На другий день по п’яному збіговиську подій нас занесло розфарбувати вечір в серйозний заклад. Мені здавалось, що публіка того чудового маєтку звикла чути, щось більше схоже на шансон, чи кавери на різний поп музон, але я в шоці був коли все вийшло навіть круто. Спочатку залабали ми, «Коти», за нами через джазову перерву гурт«Пропала грамота», точніше Паша Нечитайло злабав як Бог, це дійсно було круто і публіка сприйняла добре. Зрештою Доляк Микола «добив» цей міні фестиваль і стало ясно, що спроможні не форматні музиканти зробити атмосферу свята і в кабаку, точніше, вибачте, у закладі крутому. Таким складом міні фесту ми лабали і надалі.
У Івано-Франківську все б було взагалі прикольно, як би пацанчик за пультом, хоч трошки розумів що робиться зі звуком, цей хлопець буде кращим у майбутньому, це точно, але картину трохи зіпсував. До речі дякуємо клубу «Гармидер» за прийом і всім хто слухав нас. Зустрілися з Прохасько. Хто не знає, це письменник вищого ґатунку, сором’язливий немов святий Франциск. Поговорити як що чесно не було про що, кволі позіхання про кризу, пару кави. Він не кіряє – молодець. Згодом , продовжили ми спілкування з чудовим автором і нашим другом Андрієм Бондарем , зятем відомого германського поета Ю. Андруховича (про «германського» це жарт). Після концерту здавалося б всі втомлені і треба відпочити. Але «Коти» запрошують чи самі йдуть у гості лабати слухати пісні до ранку. Такі квартирники на кухні, можливо варто транслювати в Інтернеті, бо я вважаю,що це класно.

До Львову ми потрапили у трохи кволому і втомленому стані. Але не перестану дивуватися життю. Казати вам про те, що це прекрасне місто я не буду, мені здається це знають всі. У «Хмільному домі Роберта Домса», ми мали заробіток зі зборів за вхід, погодьтесь не дуже відомому гуртові це трохи стрьомно. Перед нашим міні фестом були місцеві пацани, здається панки. Гітарист не дивлячись на молодий вік, лабав, що Джимі Пейдж, мабуть він з родини музикантів. Співали про ментуру (це їхній хіт принаймні). Розвеселили публіку і диво… Концерт пройшов настільки круто, що я і не пригадую коли в останнє нам так лабалось. Людей доречі було «мама не горюй». Тобто багато. Дякуємо всім!

Наступні нариси «котячої» мандрівки у неті з’являться, десь за місяць. Зараз йдемо на канікули бо один із музикантів найближчим часом має стати батьком, а це відповідальна справа, тому ломитися в турне йому не гоже. Слухайте «Ранішні звуки» «Очеретяного кота» на myRadio! Ходіть на наші концерти, не пожалкуєте!

Роман Кріль

Оригінал

субота, 20 грудня 2008 р.

"Очеретяний Кіт" з інформацією для тих, хто цікавиться питанням виживання непопсової творчості на Україні

Справа в тім, що ми маємо нагоду без усякої зайвої пропаганди, та маніпуляцій усвідомити просту річ, що кожен з нас іноді має вплив на час, має силу сприяти чомусь.

Кількість переростає в якість, і мистецтво спроможне себе годувати, якщо знайдеться достатньо людей, що мають потребу у особистому культурному розвитку.

Коли в одному місті на концерт, чи кілька концертів, наприклад «Очеретяного кота», збирається хоча б п’ятсот людей, при ціні за білет скажімо в 20 грн., ми можемо окупити певні витрати та навіть трохи заробити. Для нас і інших гуртів це не тільки самореалізація, а і привід сконцентруватися на музично – артистичній спеціальності більше, одже це сприятиме якості шоу. Тому , шановний слухач, якій бути музиці на Україні, в великій мірі залежить саме від тебе. Від твоєї активності. Це треба усвідомити і бажано щось робити, поки попса не зжерла мозок більшості.

Люди не пам’ятають яку ціну доводиться платити за байдужість. Гітлер, Сталін, це щось таке давнє і яке воно до того має значення. Будь яка криза як задача має різні рішення в більшості випадків, але рішення згаданих диктаторів були занадто крутими (в поганому розумінні), як ви вважаєте? Дехто каже, що вони були ефективними, що це властивості певної історичної ситуації. Хотілося б почути його чи її перед тим як хлопці з СС чи КДБ заганяють цю людину до крематорію чи лупцюють за погляди на життя. О тоді звичайно: сльози, страх. Невже не існує інших рішень, іншої ціни? Мабуть існує . Але це вибір більшості, і хто її складає той і формує наслідки під впливом звичайно в міру обізнаних лідерів.

Якщо ви до сих пір читаєте це моральне завантаження, перейду до конкретної пропозиції.
В кожному місті знайдеться людина яка за рахунок комунікативних якостей та певного хисту спроможна сформувати такий собі бізнес, створивши простий варіант концертної агенції. Результат обумовлений її активністю, та зв’язками. Домовитись за зал, проінформувати, заохотити цільову аудиторію - це етапи до вдалої організації концерту. В першу чергу найбільш результативним на сьогодні був рекламний ресурс який ми можемо назвати «чутки».

Різні культурні тусовки і всі хто з ними перетинається мають бути проінформовані. Це робиться на форумах, ВКонтакті, по телефону і т.п. Також треба розмістити рекламний ролик, на схожій по формату радіо станції. Радіостанції вигідно бути інформаційним спонсором, рекламуючи та піаря себе таким чином. Ролик про майбутній концерт ми вам вишлемо, якісний, з будь яким потрібним текстом і з треками наших пісень з доданками типу: «Це Роман Кріль та гурт «Очеретяний Кіт» Спеціально для Х радіо». Роликів треба ставити до 10 на день відповідно і пісні треба крутити приблизно стільки ж. За два тижні більшість потрібної аудиторії буде як мінімум проінформована, і бажано заінтригована. І не можна забувати про ксерокопії, афіш, які треба не лінуватися розвісити у всіх місцях де може проходити, дивитися і звернути увагу на зміст наш дорогоцінний слухач. Пам’ятайте про статистику днів зарплат. Це чи початок чи кінець місяця, хоча буває і 15 числа.

Але це вже такі мелізми роботи, які ми з вами у принципі зможемо обговорити. Звичайно у вас може виникнути свій бізнес-план, щодо виступу музичного гурту (це клуби, паби, вуличні «солянки» на міські свята і т.п.). Це все також можна обговорити. І як що фінансова криза не набере критичних наслідків, то концерт може відбутися. Контактна скринька kril.roman@gmail.com, телефон 8-097-442-37-37.

Якщо Ви наважилися підзаробити на нас та наших друзях з інших цікавих та поки недорогих але якісних гуртів, зв’язуйтесь з нами. Вдалого вам бізнесу. Щасти.

Оригінал

четвер, 18 грудня 2008 р.

Роман Кріль (Очеретяний Кіт) - передмова до альбому

Інтерв'ю на прикінці 2008 року щодо презентації "Ранішніх звуків", які пізніше були перероблені і випущені як "Демидівський альбом" у грудні 2009.

Роман Кріль: Ми вдячні пану Горіну Роману, з його допомогою ми підчистили записи по звучанню і сподіваємося, що ця робота шанувальникам сучасної української акустичної музики буде цікава. Чому ми граємо чумацькі пісні в доданок до авторського матеріалу? Нас іноді про це питають. Тому що вони цікаві за мелодією і текстом і в певній мірі єднають нас з українською пісенною традицією. По духу вони мандрівні, чоловічі, близькі.

Навесні сподіваємось презентуємо забацаний варіант (в хорошому сенсі) «Ранішніх звуків». Але, запису «живого» звучання котів, окрім як з концертів зроблених кимось на цифровий фотоапарат і викладений на YouTube, не має. Якось ми робили запис з пульта, але це було стрьомно, дуже багацько лаж. А потім, на початок кризи коли часу стало більше, дякуючи скороченню на роботі, я запросив усіх «очеретяних» музикантів у гості, і ми трохи попрацювали над тим, що ви можете почути на myRadio.com.ua в горячій ротації формату Етно найближчими тижнями. Долання шляху до мети річ специфічна.

Основою наших пісень є у принципі філософічна ідея про те, що світ навколо яскравий та цікавий в залежності від нашого вміння це бачити та відчувати. Для цього треба, кажучи сучасним сленгом, мати моральні кодекси, чи дешифратори, загалом такі фішки у культурі сприйняття, що можуть модифікувати бачення, відчуття, акценти уваги, на речі більш важливі, цікаві і т.п.

Я помітив, що у принципі джерелом того що я називаю кодеками відчуттів та бачення і т.п., є знання, власне філософія та мораль. Мораль, у широкому розумінні цього слова - це духовне здоров’я людини. В подробиці я не вдаюся, дорога до цього розуміння була цікава, довга і прикладів багато. Я не наполягаю, що то є істина. В цьому навчанні головна подяка серед людей звичайно А.Секретарьову, моєму вчителю. Фішок - задачок у цих піснях сподіваюсь достатньо. Але як я і казав, принаймні у своїх текстах я намагався спіймати мить незвичного, дивного чи прекрасного у звичайних речах. І може в контакті з піснею, слухач отримав би частку цього стану, приєднався до нього і відчув щось особисте і надалі звертав би більше уваги на те, що робить його життя більш яскравим та насиченим (без нарко та алко стимулів). Пісні А.Секретарьова з іншого рівня, з іншої лексики, цікаві були для «ОК» завжди, тому ми час від часу з задоволенням співаємо його речі. На цій збірці представлені його «Кочкін» та «Алкоголік», зроблені вони в трохи іншому звучанні. Пісню Барвінок співає Микола Доляк. Я не хотів би виконувати всі речі «Котів», оскільки усі наші музиканти співучі, ще й мають сольні проекти, то розумно б було б якось цим скористатися. Ось ми й спробували.

На альбом треба налаштуватися, динаміка та драйв у ньому зменшені в порівнянні з багатьма сучасними музичними стандартами. Але мені здається вони адекватні нашому життю в цій країні. Бажано перед тим як робити висновки прослухати кілька разів. Завантажуйте «ранішні звуки» у ваші плеєра і насолоджуйтесь мандрівкою. Приходьте на концерти. Нехай вам щастить.

Оригінал

myRadio.com.ua презентує гурт «Очеретяний кіт» з програмою «Ранішні звуки»

Вашій увазі ми пропонуємо нові пісні «ОК», напередодні їхнього міні туру західною Україною.

18 грудня м. Чернівці, палац «Академічний» 18.00

20 грудня м. Івано-Франківськ, арт - клуб «Гармидер» 19.00

21 грудня м. Львів, «Хмільний дім Роберта Домса» 20.00

Приходьте, не пожалкуєте!

«Очеретяний кіт» (цього разу тріо) гратиме старі та нові пісні зі збірки «Ранішні звуки», з якою Ви можете ознайомитись на нашому сайті, достатньо лише увімкнути формат Етно.

Склад виконавців:

Олена Шевченко –скрипка,

Микола Доляк – флейта,

Володимир Войчишин – бас,

Роман Кріль –гітара, вокал.

Сесійні музиканти просили не представляти їх, але скажу що це дуже відомі пацани в світі музики.

Два роки тому лабухи випустили альбом «Мандрівка в Косаківку». Ми представляємо вам не студійний охайно-клавішний новий проект «ОК», а так би мовити «живий» запис, зроблений на хаті одного з музикантів. Назва «амплага» «Ранішні звуки». Найближчим часом буде зроблений студійний запис «Ранішніх звуків», але найближчий час може тягнутися ще пару років. До збірки додаються кілька бонус треків записаних окремо.

Музичний дизайн пісні «ранішні звуки» зроблений паном В.Войчишиним. Взагалі це Володя робив радіо версії «Очеретяного кота», з клавішами, тромбонами, цимбалами і масою перкусійних ефектів.

Автори пісень: народ, А.Секретарьов та Р.Кріль.

Оригінал

середа, 17 грудня 2008 р.

Анонс "Ранішніх звуків"

...Украинская (винницкая) этно-группа "ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ" (по-русски "Камышовый кот"), альбом "Ранішні звуки" ("Утренние звуки")

01 - Ранішні звуки
02 - Рейки
03 - Кіномеханік
04 - Барвінок
05 - Окіл рову
06 - Вишенський став
07 - Зішла зоря
08 - Налягай на весла
09 - Алкоголик
10 - Майор Кочкин
Бонусы:
11 - Кіномеханік (альтернативний мастер)
12 - Окіл рову (альтернативна версія)
13 - Налягай на весла (альтернативна версія)

продолжительность: 43:58
жанр: этно
реально жанр: ска, фолк, фанк, рэгги, блюз

описание (на укр): http://myradio.com.ua/news/139691
группа: http://myradio.com.ua/group/3551
Роман Криль, голос, гитара
Николай Доляк, флейта, голос, гитара
Олена Шевченко, скрипка, голос
Володимир Войчишин, гитара, голос
Сергей Асафатов, контрабас

авторы текстов и музыки: Роман Криль, Анатолий Секретарёв, вся группа, народные
сведение: Роман Криль, Роман Горин
мастеринг: Роман Горин

весь материал записан в комнате: 5х6, то есть и звучание "комнатное", но мы старались выжать максимум.
Часть треков записана гораздо лучше остальных, так как использовалась другая техника записи, но не говорю какие - сами определите*.

Оригинал

* Имеются в виду "Алкоголик" и "Майор Кочкин"

пʼятниця, 12 вересня 2008 р.

Ганнуся з Потіївки вразила Росаву й Очеретяного кота

У п`ятницю священик з Аскольдової могили повіз Росаву та Очеретяного кота дітями з Потіївки на Житомирщині

12 вересня декан міста Києва, настоятель церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі Ігор Онишкевич, разом з волонтерами благодійної організації «Карітас-Печерськ», Серігєм Харчуком, співками Оленою Янчук, ширше відомою як Росава, засновником гурту «Очеретяний кіт» Миколою Доляком відвідали інтернат для неповносправних дітей в селі Потіївка Радомишльського району Житомирської області.

«Карітас-Печерськ» привіз гостинці для діточок, а також одяг, зошити і шкільні портфелі. Таким чином було завершено акцію «Шкільний портфелик», яку було оголошено БО «Карітас-Печерськ».

В інтернаті перебуває 110 дітей. Діти ласували солодащами та соком, бавилися з дарунками, особливо з м`якими іграшками, які одна з родин парафіян церкви св. Миколая передала волонтерам «Карітас-Печерськ». Іграшок було вдосталь – вистачило на кожну кожній дитину інтерната. Також доброчинці привезли великі цікаві гарні м`які іграшки для спортзалу інтернату, які викликали особливе захоплення вихованців.

Шкільній бібліотеці закладу гості подарували книжки художньої та дитячої літератури, які підібрали працівники однієї з бібліотек міста Києва.

Діти повторювали разом з волонтерами «Карітас-Печерськ» Божі заповіді і деякі молитви.

На завершення програми гостювання в інтернаті відбувся виступ учасників гурту «Очеретяний кіт», що надзвичайно вразило діточок. Діти навіть вивчали з пані Росавою одну колискову пісню. Коли їх запитали, хто хоче заспівати, прийшла черга дивуватися гостям: одна дівчинка на ім`я Ганнуся вийшла і заспівала пісню Василя Симоненка «Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Пізніше гості інтернату подивилися футбольний поєдинок команд дітей інтернату. Спортивний інтернат дітям подарував Ігор Харчук. Дівчата в цей час зайнялися малюванням під керівництвом Марії Катридж і Ольги Онищенко.

«Дуже вдалася нам ця зустріч. Ми дуже вдячні нашим жертводавцям, завдяки яким стала можливою ця подорож. Інтерант знаходиться за 140 кілометрів від Києва у мальовничому куточку серед лісу. Ми провели там цілий день, але втоми не відчували», розповів ініціатор відвідин от. Ігор Онишкевич

На фото: Вихованці інтернату підтримують виступ Ганнусі

Фото Віталіни Басістої, "Оранта"

Довідка «Оранти»:

Потіївка — село Радомишльського району Житомирської області. Центр сільської ради. Перша згадка про село — 1651 р.

У селі народився академік НАН України, директор Інституту математики НАН України Анатолій Михайлович Самойленко.

У селі народився кандидат історичних наук, декан історичного факультету Дрогобицького педуніверситету Леонід Володимирович Тимошенко. Рідному селу присвятив дві книги: «Потіївка та її околиці в XVI-XIX ст.» (Дрогобич, 2000) та «Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVII-ХХ ст.» (Дрогобич, 2005).

В Потіївці в інтернаті для дітей з багатодітних родин навчалася народна артистка України Ніна Матвієнко


Оригінал

четвер, 31 липня 2008 р.

"ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ": "КОЖЕН З УЧАСНИКІВ МОЖЕ УТРИМУВАТИ СВІЙ ПРОЕКТ. ОДИН З НИХ – "МИКОЛА В ОЧЕРЕТІ"

"Очеретяний кіт" – мандрівна тваринка, що живе на болоті. А ще – суперова етнокоманда, яка (ні для кого не секрет) завдяки своїм численним друзям виступає у Чернівцях частіше, ніж у рідній Вінниці. Саме тому тимчасове переінакшення гурту – проект "Микола в очереті" вирішено було вперше презентувати саме тут – на Буковині. Дружні ж стосунки трансформувались у пісню "Чернівці-Вінниця" – баладу про вимушену і водночас так необхідну мандрівку потягами та автобусами між цими містами. Учасник команди Володимир Войчишин настільки закоханий у наше місто, що після дебютного концерту гостював на Буковині ще тиждень. Саме з ним і спілкуюся, попиваючи пиво на березі Пруту
– Чому вирішили обкатати свою нову програму саме у Чернівцях?
– Справа в тому, що для нас Чернівці – це особливе місто. З особливою аурою, особливими людьми і особливою атмосферою. І завжди приємно лишитись тут хоча б на день, подивитися місто. Понюхати, помацати, як-то кажуть.
– А як оцінюєш ваш чернівецький виступ?
– На два з плюсом по десятибальній шкалі. Просто зібралося настільки багато людей, що краще було б, якби виступив більш досвідчений щодо участі у таких фестивалях "Очеретяний кіт".
– Що трапилося з "Очеретяним котом"? Чому ви трансформувалися у команду "Микола в очереті"?
– З гуртом "Очеретяний кіт" нічого не сталося: "Очеретяний кіт" існує. А проект "Микола в очереті" – це окремий проект окремої людини. Ніякого стосунку до "Очеретяного кота" він не має, окрім того, що у ньому беруть участь деякі його учасники.
– Як задумувався проект "Микола в очереті"?
– Все дуже просто! Насправді ми з Миколою Доляком уже понад 10 років граємо на вулиці у Вінниці. З'явилася вже ціла купа народу, якій подобається якість тієї нашої лабанини. Тому і вирішили зібратися у окремий гурт. Щодо творчості, то зараз готуємо одразу декілька альбомів. По-перше, це мої потуги зробити з пісень нашого вінницького літературного гуру Анатолія Секретарьова щось таке, щоби воно принаймні було записане і залишилось закарбованим для історії. Хоча Секретарьов зараз все це похиряв, сказавши що максимум 2-3 пісні може бути, а там цілих – 19! А ще готуємо новий альбом "Очеретяного кота", робоча назва якого "10 років кіномеханіком". Ну, і наш проект "В очереті"...
– Що сталося з вашим фронтменом Романом Крілем?
– Він зламав ногу. Робив ремонти у власному обійсті і бетонна плита впала йому на ногу. Ніяких відходів від гурту у нас немає. Просто зараз він нетранспортабельний. "Очеретяний кіт" є сильним ще й за рахунок того, що кожен з його учасників може утримувати свій проект. А що таке утримувати? Це тримати і робити його тільки на своїй енергії.
– Щодо гурту "Мартові", де співає ваш контрабасист – цей проект не йде всупереч вашим інтересам?
– У принципі йде. Вже було кілька разів так, що їх концерти перетиналися із нашими. "Мартові" до "Очеретяного кота" ніякого стосунку зовсім не мають, це раз. А по-друге, думаю що з ними ситуація насправді не така вже й проста. Вони – чуваки молоді, і їм треба лабати. Їм потрібне визнання, принаймні мінімальне – на рівні музики хоча б. Я вже не кажу про тексти і аранжації.
– Але все ж таки якими очима дивиться досвідчений "Очеретяний кіт" на те кошеня, яке тікає від нього у доросле життя?
– Розумієш, для того, щоб втікти, треба бути спочатку тут, в команді, а потім тікати. Асафатов Сергій ніколи не був ТУТ. Він лабав, звичайно, з нами на контрабасі... Просто, коли ми лабаєм концерт – це мінімум 100 баксів на людину – і він просто заробляє собі гроші. Все. І більше його нічого не цікавить, що відбувається всередині гурту – це правда. Сергію, вибач, але мені так здається...
– Чому вас перестали запрошувати на "Шешори"?
– Думаю тому, що ми там вже грали 4 рази поспіль, а вони хочуть якихось змін. Єдина група, що лабає у них постійно, – це "Перкалаба", – але у них з організаторами свої розклади.
– Чим тоді "Перкалаба" краща за "Очеретяного кота"?
– Нічим. "Перкалаба" – це мі-мажор, ля-мажор – все, майже як і у нас.
– Якими якостями потрібно володіти, щоб завоювати прихильність публіки?
– Потрібно просто грати біцухами і плечовим поясом. Не думаю, що "Перкалаба" – це плечовий пояс (сміється – авт.)
– Чим ви збираєтесь дивувати українського слухача у наступному році?
– Нічим особливим – намагатимемось й надалі триматися того музичного ключа, який подобається нашим шанувальникам.

Тарас ПІЦ

середа, 9 липня 2008 р.

Співочого очерету побільшало

Назріло нове співоче втілення, яке вийшло з Очеретяного Кота. Його чернеткова назва Микола В Очереті і суть угрупування в наступному: флейтистові «котів» Миколі Доляку стало затісно в рамках Очеретяного Кота і він вирішив зайнятися творчістю на стороні.

Хоча поняття «на стороні» у цьому випадку доволі відносне. Річ в тім, що його підтримуватимуть частково й інші очеретівці, зокрема бубоніст Володимир Войчишин. Окрім нього до Миколи В Очереті приєднається ще один їхній давній земляк Костя «Буш» Бушинський, який починав в Очеретяному Коті, але потім перебрався до Києва, де його можна частенько побачити за барабанною установкою в таких гуртах, як Сонцекльош, Пропала Грамота, Топоркестра, Чоботи З Бугая, Фанфаре Оркестра, Гурт Йо’Гурт, Тайко Драммерз….. До слова, саме він був засновником Очеретяного Кота і саме він дав цій боївці таку чудернацьку назву.

На відміну від Очеретяного Кота, де Микола Доляк просто дудів на флейті, в гурті Микола В Очереті він буде співати переважно власних же пісень. Крім того у задумах новоявленого гурту використовувати у награннях і розмаїті сучасні електронні складові, т.зв. підкладки. За словами Володимира Войчишина, котрий візьметься за бас-гітару, пісні у виконанні Миколи В Очереті мають бути доступниішми для розуміння і сприйняття загалом, аніж та музика, яку виконує Очеретяний Кіт. Вперше переконатися в цьому можна буде 6 липня у Чернівцях, де відбудеться дебютний виступ цього нового мистецького угруповання.

Оригінал

вівторок, 8 липня 2008 р.

“Очеретяні коти” почали ділитися

Залишок Вінницького гурту “Очеретяний кіт” презентував чернівчанам новий проект “Микола в очереті”

Ольга МАКСИМЮК
o_maksymiuk@mail.ru
Минулої неділі у Чернівецькому музеї народної архітектури і побуту “Очеретяний кіт” презентував свій новий проект “Микола в очереті”.
– Якщо нас не закидали порожніми пляшками від пива і яйцями, то в принципі можна казати, що проект вдалий, – ділиться враженнями від виступу фейлетист “Очеретяного кота” і соліст мистецького гурту “Микола в очереті” Микола Доляк. – Хоча є претензії до самих себе.
За словами учасників гурту, назва проекту “Микола в очереті” невідомо чи залишиться, адже її вигадали тимчасово, спеціально для свого чернівецького продюсера Ігоря Кравціва.
– “Очеретяні коти” прагнуть, аби кожен з них (“котів”) мав свій власний проект, – розповів “Погляду” бас-гітарист гурту Володимир Войчишин.
Як з’ясувалося у розмові, гурт має віртуальний проект “Володя в очереті”, а у майбутньому планує створити ще й “Ігор В Крижовнику”.
Барабанщик “котів” Костя Бушинський підзаробляє у Олега Скрипки
Побачити гурт “Очеретяний кіт” у повному складі публіка не змогла через те, що вокаліст Роман Кріль під час ремонту власної квартири зламав ногу.
– На нього впала плита, тож тепер Роман ходить у гіпсі й на милицях, – каже В. Войчишин. – Навіть натер милицями гематоми.
Ще один учасник гурту (до речі, саме він був його засновником і дав таку чудернацьку назву), барабанщик Костя Бушинський, перебрався жити до Києва.
– Йому доводиться підпрацьовувати у Олега Скрипки (грає на барабані), – зізнаються хлопці про свого колегу по цеху. – Частенько його можна побачити за барабанною установкою у таких гуртах, як “Пропала грамота”, “Сонцекльош” і навіть у Каті Чілі.
З Чернівцями, а особливо з Музеєм народної архітектури і побуту хлопців з “Очеретяного кота” пов’язують давні спогади.
– Чотири роки тому, напередодні виборів, тут у музеї на одній з лавочок ми сиділи разом з відомим критиком Олександром Бойченком та Ігорем Кравцівим, трохи частувалися напоєм “Так”, – пригудує В. Войчишин. – Я навіть пройшовся подивитися до того місця, де ми колись сиділи.
Чернівці це особливе місто, кажуть хлопці з гурту «Очеретяний кіт», тому «коли нас знову запросять тут виступити, обов’язково приїдемо».
Гурт “Мартові” – діти “котів”
Проект гурту “Очеретяний кіт” “Микола в очереті” – це не єдине творіння “котів”. Молодий гурт “Мартові” є їхнім дочірнім проектом, адже вокаліст гурту Сергій Атаджанов це – колишній бас-гітарист “котів”.
У Чернівцях «Мартові» виступили вперше, і хоча звук, як каже вокаліст гурту Сергій, під час виступу був неякісним, публіка сприйняла їх добре.
Оскільки гурту тільки рік, вперше на велику сцену потрапили нещодавно на фестивалі українського формату в Уніжі, наступною буде сцена «Шешорів».
Власного диску хлопці ще не записали, оскільки немає спонсора, «Мартові» мають в своєму доробку лише п’ять пісень домашнього запису. Адже, як зазначає Сергій, – у наш час не вигідно випускати альбоми, проте хотілося б записати кілька дисків хоча б для того, аби роздати друзям.

Оригінал

четвер, 15 травня 2008 р.

Пісня "Ой да під мостом, де трава ростом"


До останнього часу єдиний запис цієї пісні був зроблений на виступі "Котів" у Мистецькому Арсеналі, що відбувся 15 травня 2008 року. Нарешті з'явилася версія пісні, що була записана під час підготовки демо-альбому "Ранішні звуки":


"Ранішні звуки (демо)", 2008
А це, власне, запис з "Мистецького Арсеналу". Хоча якість звуку не дуже висока, однак виконання більш "зріле":


"Ой, да під мостом, де трава ростом"
Слова - народні, Р. Кріль
Ой да під мостом, де трава ростом,
Косарики сіно косять.
Косарики сіно косять,
Да вони косять, да все Бога просять,
А в три ряди піт ллється.

Да лежить чумак в холодку під возом
Да все з косарів сміється.
Да все з косарів сміється.
Да смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі буде, буде.

Да прийде зима, лютії морози
В тебе сіна не буде.
В тебе сіна не буде.
Да прийде весна, дощова погода,
Будуть воли приставати.

Да бере чумак ремінний налигач,
Да йде сіна купувати.
Да стоїть дядько у нових воротях
На чумака поглядає.
— Да здрастуй, дядьку,
Ти ж мій рідний батьку,
Продай сіна хоч із в'язку.
Да було тобі, чумаче Макару,
Да й на зиму сіно дбати,

Да було тобі, чумаче Макару,
Да під возом не валяться.
Да під возом не валяться!
Да було тобі, чумаче Макару,
Да за косу дружно браться.

Ще один варіант, що його співає Роман Кріль у проекті "Пароми":

вівторок, 13 травня 2008 р.

ПАРАЗИТАКУСОК: Очеретяний Кіт - Мандрівка в Косаківку

...Всю эту телегу я соорудил всего лишь для того, что б размять пальцы и как можно скорее выродить пост про

один из самых великих CD XXI века

- а я вас уверяю, что рано или поздно, Мандрівка в Косаківку будет официально удостоена именно этого титула (если не придумают более крутой дифинитивы).

Интуиция меня никогда не подводит - когда белые шаманы начнут лечить всякие болячки врубая не уколы, а психотропный музон, то их выбор, в конечном итоге, остановится не на rastaman vibration, а на диске отОчеретяного Кота, который придуман, записан и издан на Украине.

И это говорит вам не кто нибудь, а я - весьма посредственный севастопольский кацап, настоящий border = 0 и чел, которому действительно можно доверять.


Очеретяний Кіт
Мандрівка в Косаківку


Очеретяний Кіт - Мандрівка в Косаківку - 2006
скачать:
sharebee
rapidshare
пароль (passw): parazitakusok.blogspot.com


Track List:

01. Мандрівка в Косаківку
02. Тихо падає сніг
03. Волики
04. Буркун-зілля
05. Чумак воли вертає
06. Електричка
07. Із суботи на неділю
08. На високій полонині
09. Залиши це
10. Простір
11. Радіохед
12. Ой яворе зелененький
13. Єврейський хлопчик


Очеретяний Кіт это:

Роман Кріль - голос, гітара
Микола Доляк - флейта, голос, гітара
Олена Шевченко - скрипка, голос
Володимир Войчишин - гітара, голос
Сергій Асафатов - контрабас


Немножко информации

Раньше, у "Очеретяного Кота" был сайт, но сейчас он почему-то не работает- ничего не грузится, ошибка. На всякий пожар вот адрес (ведь всё всегда - в конечном итоге - начинает работать!) - http://ocheret.com/

Гурт "Очеретяний Кіт" образовался в Виннице в середине 90-х годов и на сегодняшний день выдал четыре альбома. Диски эти, по-идее, разноплановые и, например, если вы слышали сидюк Манія и вас не вперло, то это вовсе не значит, что качать Мандрівку в Косаківку не стоит. Мне вот тоже (поначалу) Манія показалась не то что бы особо в кайф...

И вообще - поскольку я маньяк по "Очеретяному Коту", то грузить не буду - сами решайте что в кайф, а что не в кайф. У меня позиция такая - "Мандрівка в Косаківку" это бомба и люди, которые записали все эти песни, по видимому, сами в шоке от содеянного.

Источником свежайших новостей о группе (за неимением доступа к сайту) может служить ЖЖ-комьюнити - адрес такой:

http://community.livejournal.com/ocheret_kit/

А вот какой там профайл:

"Очеретяний кіт" заснований у 1995 році. Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатись творчими експериментами.

Гурт грав і танцював на плацах пігалях всеукраїнського фестивалю „Червона рута” 95,97,99,2001; фестивалів „Тарас Бульба” 2002 (м. Дубно), „Мазепа-фест” 2004 (м. Полтава), „Шешори” 2004,2005, 2006, «Країна мрій» 2005, «Рок-екзистенція» 2005, «Ростоки-2005» (м. Івано-Франківськ), «ДрайвомірЪ» - 2004, 2005 (м. Чернівці), «Етно-еволюція» 2006.

До «Мандрівки у Косаківку» (платівка вийшла 19 травня 2006 року на лейблі UKRmusic) гурт офіційно випустив три платівки – „Бурса” (1998), „Манія” (1999), „Коломийки” (2002).


Ну и наконец вот что:

Вы ж наверное знаете, что есть такие состояния как "любовь", "чоткая погода", "мягкость", "спокойствие", "уверенность что все будет зашибись" и много чего еще из такого разряда?

Уверяю - все это будет длится ровно 45 минут и 54 секунды.

Качаем, слушаем, тащимся + покупаем фирмовый сидюк(чем радуем музыкантов - им всегда в кайф, когда покупают то, что они придумали).

вівторок, 1 квітня 2008 р.

efandy: Провальний альбом і балансування між "текстовістю" і "музичністю"

Спочатку я не хотів публікувати цей текст в блозі, але вирішив що такого тексту про "Котів" ще ніхто не написав і навряд чи напише, а, отже, він вартий включення у спеціально для нього створену рубрику "Кунсткамера".


Очеретяний кіт – Мандрівка в Косаківку

«За площею Рязанська область подібна на Швейцарію. Більше на Швейцарію Рязанська область нічим не подібна». (народний анекдот)

2007 року вінницька група „Очеретяний кіт” представила свій четвертий альбом, „Мандрівка в Косаківку”. Самі музиканти позиціонують себе як фольк-рокову групу, руйнуючи в такий спосіб усталений стереотип про західницьку монополію на фольк. Половина пісень на альбомі – обробки народних, причому музиканти звертаються не тільки до карпатських коломийок, що вже потрохи починають набивати оскому (добре, їх тут тільки три), але й до обійдених раніше увагою чумацьких пісень („Волики”, „Буркун-зілля”, „Чумак воли завертає”). Власне, назвати їхні обробки роковими навіть із префіксом „фольк” можна тільки з великою натяжкою, якщо вслухатися в басову партію. Нічим іншим ця музика не нагадує рок: по-народному горловий, але з попсовою м’якістю вокал Романа Кріля, троє бек-вокалістів, повністю акустичний склад (скрипка, акустична гітара, контрабас, флейта) – хіба флейта викличе з перших нот спогади про «Jethro Tull», які, втім, швидко розвіються. Так що тепер народні пісні звучать злегка приджазовано, дуже м’яко і спокійно. Однак аранжування могли би бути кращі. Середній вуличний джазбенд грає і з більшим драйвом, і з грамотнішими аранжуваннями.

Але попри обробки народних пісень, в альбомі є ще й авторські... і краще б їх не було. Якщо дві пісні авторства самого Кріля ще сяк-так придатні до слухання, хоч і викликають подив, кому взагалі спало на думку це записувати („а я самий очима в зоряній безодні стою блукаю, і дивно, і так холодно, здається, замерзаю”), то чотири пісні авторства Анатолія Секретарьова – це злочин проти доброго смаку. Хоча треба віддати належне авторові за хоробрість: представити публіці текст зі словами: „За ніч землю снігом вкрило, все містечко стало білим: біла річка, біла гребля, білий світ; і до школи, як горобчик, пострибав єврейський хлопчик, і залишив на подвір’ї перший слід”, – міг би наважитись тільки остаточно змаразмілий член Спілки письменників. Такі огидні тексти супроводжує не приємніша музика з незакінченими й нелогічними мелодичними зворотами і вкрай слабким аранжуванням. Додайте до цього сонний і задуманий саунд – і отримаєте вкрай нестравну суміш.

Підсумок: провальний альбом. На увагу заслуговують тільки три обробки чумацьких пісень, та й то з огляду на відсутність альтернативи в цій галузі, сяк-так можна слухати коломийки. Все решта – бездарність і несмак.

Оцінка: 2/10.


Оригінал