неділя, 27 березня 2016 р.

Новий альбом викладено онлайн

Прослухати альбом "20 кроків" онлайн можна тут. (вже неможна)
01. Ой, господарю
02. Косаківка
03. Катюжанка
04. Сусід
05. Лелека
06. Окіл Рову
07. Журавлями
08. Кіномеханік
09. Вишенський став
10. Сум Кота
11. Буряки
12. Блукати
13. Рейки
14. Ой посеред двору


Єдина пісня що досі висить на SoundCloud:

пʼятниця, 25 березня 2016 р.

Велика мандрівка "Очеретяного Кота"

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Цього тижня музиканти з «Очеретяного кота» представили у Києві альбом-книгу «20 кроків». Крім авторських композицій і народних пісень, новинку доповнює серія есе. «У текстах — історії створення наших пісень, що характеризують ідею «Очеретяного кота», — розповідає Роман КРІЛЬ, лідер гурту. — Компакт-диски зараз ніхто не слухає — їх можна просто дарувати як пам’ятку про імпрезу, що відбулася. А тут ще є книжка. Біля текстів ми розмістили фотографії і картини, роботи наших друзів-художників, у яких вони показали, як відчувають певні пісні». Есе писали самі музиканти, а вичитував їх відомий письменник Тарас Прохасько.
Незабаром «Очеретяний кіт» вирушає у мандрівку 20-ма містами України. Насамперед це будуть обласні центри, зокрема Львів, Харків, Одеса, Луцьк, Запоріжжя. «Якщо вже станцював — маєш вклонитися. Цілісна робота над альбомом враховує і його розповсюдження, — усміхається Роман Кріль. — Тому ми вирушаємо з концертами країною. Причому нашими майданчиками будуть не клуби, ресторани та кав’ярні. Сподіваюсь, у нас вийде виступити в інститутах, можливо, у середніх навчальних закладах. Тобто представити наш продукт талановитій молоді». А підтримує музикантів у їхніх нових проектах давній партнер «Дня» — ТОВ «Аквасервіс», зокрема заступник директора компанії Олександр Юрков.
Узимку цього року артисти їздили сходом України — як учасники волонтерського мистецького об’єднання «Музбат». Серед іншого, «Очеретяний кіт» виступав у Авдіївці, Красногорівці, Мар’їнці, Нетайловому Донецької області. Музиканти обіцяють, що продовжать створювати культурне середовище у Донецькій і Луганській областях.
«Сьогодні «Очеретяний кіт» — це еклектика. Така собі «суміш пластівців», — розмірковує Роман Кріль. — Довгий час ми займалися фолковою музикою, і це не могло не вплинути на нашу творчість. Також була можливість розвиватися у джазі й блюзі, які дали елементи західної, американської культури. І ще, зараз «Очеретяний кіт» — це атмосфера».
Марія ПРОКОПЕНКО, «День»

Оригінал

четвер, 24 березня 2016 р.

«Очеретяний кіт»: 20 лет – «20 шагов», маза-хата-рок

«Очеретяний кіт»: 20 лет – «20 шагов», маза-хата-рок
«Очеретяний кіт»: 20 лет – «20 шагов», маза-хата-рок
«Гайдамаки», «Плач Єремії», Сашко Лирник, Тоня Матвиенко, «Мандри», «ZERNO», Сергей Файфура и многие другие посетили 23 марта презентацию нового альбома легендарной украинской фолк-рок группы «Очеретяний кіт» и поздравили «котов» з 20-летием.
23 марта в Gyros Food Bar состоялась презентация нового альбома фолк-рок группы «Очеретяний кіт», под названием «20 шагов», посвященного 20-летнему юбилею творчества. Нестандартный по формату, но необычайно душевный и атмосферный вечер соединил в себе презентацию нового альбома-книги, которая состоит из небольших эссе о каждой из композиций, новые звучания музыкальных произведений «котов», презентацию-показ видеоклипов и выступления с поздравлениями от друзей-музыкантов.
Своими впечатлениями от презентации поделился фронтмен группы «Очеретяний кіт» Роман Криль: «Редко выпадает возможность «котам» сыграть в полном составе, всемером, в компании друзей и с качественным звуком. «20 шагов» действительно достоен того, чтобы держать в руках экземпляр книги-альбома, который приятно слушать, смотреть и читать.
Я очень рад, что презентация прошла в такой домашней и дружеской атмосфере!»
Музыканты «Очеретяного кота» со сцены выразили свой нетипичный взгляд на подольскую обыденность с элементами фолка, блюза и хип-хопа, поскольку песни нового альбома записаны в стиле «подольский лаунж-рок», или как сами музыканты в шутку называют его «маза-хата-рок» (от словосочетания хата мазанка). Еще одной особенностью «20 шагов» является то, что в создании книги-альбома приняли участие известные украинские художники и фотографы.
Приятным сюрпризом для присутствующих стали поздравления «котам» от друзей-музыкантов, а особенно от рок-группы «Гайдамаки», которые только вернулись с тура по Европе. «Гайдамаки» с душой отыграли на сцене, а лидер группы Александр Ярмола лично поздравил команду «Очеретяного кота» с юбилеем: «Очеретяний кіт» одна из групп, которая создает историю украинской музыки. На данный момент они на сцене уже 20 лет – и это немалый срок. Ребята делают хорошую музыку. Я помню еще лет 20 назад слушал их и думал, как же классно они играют. За это время ничего не изменилось! Поэтому сегодня важно слушать украинское и поддерживать отечественных исполнителей».
Следует также заметить, что 24 марта «коты» отыграли сольную программу для своих поклонников. Выступление в Киеве стало стартом всеукраинского тура группы, который охватит более 20 городов Украины, среди которых Львов, Харьков, Одесса, Луцк, Ивано-Франковск, Запорожье, Днепропетровск, Чернигов и многие другие.
Оригінал

"Де б ми не грали, там згодом з'являються гарні дівчата" - "Очеретяний кіт" відзначив 20 років

20 років відсвяткував вінницький гурт "Очеретяний кіт". Ювілейні концерти відіграли 23 та 24 березня у столичному ресторані "GFB". Презентували диск нових пісень "20 кроків".
"Одного разу я пішов до київського зоопарку. Побачив там сумних поневолених тварин у клітках. Раптом підійшов до очеретяного кота. Це була єдина там тварина з живим, трохи шаленим поглядом. Здавалося, готова розвести грати, щоб вирватися на волю", - про походження назви колективу розповідає його засновник Костянтин Бушинський.
Створив гурт разом із гітаристом Романом Кролем. Згодом переїхав до столиці і залишив колектив. Сьогодні, крім Кроля, до основного складу "Очеретяного кота" входять флейтист Микола Доляк та басист Володимир Войчишин. Виконують авторські та народні пісні у власній обробці. Кажуть, їхній стиль найбільш наближений до лаунж-музики.
"Протягом 20 років нам вдалося зберегти психологічну цілісність, - говорить вокаліст і лідер гурту Роман Кріль. - Ми стали ближчими за ці роки. Єдине, що раніше могли грати увесь час. А зараз - хіба що на репетиціях, вечірках.
Ми завжди були просто фанатами грати і грати. Нам подобалося, що де б ми не грали - зависаємо. А згодом з'являються гарні дівчата. І це вже достатньо прикольно. Пестить твоє самолюбство.
Ми стали гуртом-фестивалем. Несемо подільську пісню від подільських авторів. У селі Демидівка за 25 кілометрів від Вінниці створили свій фестиваль "Демидівські вихідні". Гостям є де "вписатися". Дехто приїздить з наметами. Така собі комуна вихідного дня. Самі собі готуємо, можна посидіти на водоспаді, у річці скупатися, піти в ліс".
На концерті музиканти виконали пісні з нового альбому. Із запрошених гостей виступили столичні "Гайдамаки". Послухати виконавців прийшли співачка Тоня Матвієнко, казкар Лірник Сашко, екс-нардеп Олесь Доній, "свободівець" Андрій Іллєнко. Після столичного концерту "Очеретяний кіт" вирушить у тур 20 містами України.
Оригінал

четвер, 10 березня 2016 р.

"Очеретяний кіт" представить новий альбом у Києві

23 березня, в Києві, у ресторані «Грецька кухня» відбудеться презентація нового альбому вінницького гурту «Очеретяний кіт», «20 КРОКІВ».  Туди увійдуть пісні подільських авторів та кілька обробок народних пісень. За змістом «коти» порадують слухача нетривіальним поглядом на українську подільську буденність в особах та «котячими» медитаціями, з елементами блюзу, хіп-хопу та ще чогось прикольного. Запис відбувся на київський студії «Cristal Sound». Звукорежисер Сергій Тягнирядно.

Від нової платівки, після кількох попередніх, «домашніх» записів, варто чекати більш якісного звучання нових та вже знайомих шанувальникам пісень і нестандартного оформлення диску. Яким воно буде - поки що є таємницею. Можна тільки зауважити, що у оформлені диску взяли участь фотохудожники та художники України, з якими музиканти товаришують. Останні кілька років «Очеретяний Кіт» був невід’ємною музичною складовою різноманітних художніх та фото пленерів. Отже є підстави думати, що то буде книжка, втім - побачимо.

Серед гостей концерту-презентації: друзі, шанувальники, також відомі українські музиканти. На закритій вечірці офіційного виходу альбому буде представлений кліп на пісню «Сум кота». Також буде презентована пісня з гуртом «Гайдамаки», «Їхали чумаки». На гостей чекатимуть ще кілька приємних сюрпризів, адже це свято двадцятої  річниці існування гурту.

Історична  довідка.
Гурт був  заснований у 1995 році. Пройшов неодноразові зміни складу . Стилістично набув цілісності на чолі з Романом Крілем,  десь у 1998 році. Приблизно тоді вийшов диск «Бурса»,точніше касетний магнітоальбом. Попередній матеріал зберігається в невідомих архівах і є вельми цікавим. 
Далі були альбоми: електронний «Манія», фольк-панк «Коломийки», невиданий та «закопаний», російськомовний «Фаза покоя», найуспішніший «Мандрівка в Косаківку», та«Демидівський альбом», записаний в хаті мазанці на «очеретяній базі» в селі Демидівка, Жмеринського району.
Гурт ставав кілька разів переможцем фестивалю «Червона рута» у акустичній музиці. Брав участь у фестивалях: «Шешори», «Мазепа фест», «Країна мрій», «Арт поле»  і багатьох інших. Пісні записані у стилі «подільський лаунж-рок», чи як його жартома музиканти називають«маза хата рок», від словосполучення хата мазанка. 

Сьогоденний  склад «Очеретяного кота» такий:
Роман Кріль – голос, гітара;
Микола Доляк – голос, гітара, флейта, піаніка;
Володимир Войчишин – голос, бас-гітара;
Андрій Войтюк – барабани;
Сергій Тягнирядно - бек-вокал, клавішні;
Ірина Какаркіна – бек-вокал;
Олександра Тарас – бек-вокал.

Оригінал

пʼятниця, 22 січня 2016 р.

Змістовний світ «Очеретяних котів»

Минулої неділі до Івано-Франківська з концертом у рамках свого зимового турне завітав вінницький гурт «Очеретяний кіт». Вони заграли франківцям свою неповторну акустичну лірику – суміш етно, джазу, року та фольку.
Після виступу лідер гурту Роман Кріль поспілкувався з «Репортером» – розповів про життя «котів» у творчій резиденції, про концерти в АТО та своє бачення феномену Франківська.

– Романе, вітаємо одразу з усіма святами! Як «Очеретяні коти» розпочали 2016 рік?
– Музично. Грали джем у себе на маєтку в селі Демидівці. Також почали зимовий тур із Києва, далі Луцьк, вчора був Львів, де зібрали аншлаг. Сьогодні – в Івано-Франківську. Ще з’явилася збірка новорічних пісень, новий кліп. У березні сподіваємося випустити новий альбом.
– Франківськ зустрів трохи холодно, народу було мало…
– Справа не в холодності. У нас не вперше така історія та й не лише в нас. Це серйозний морально-ментальний недолік – бути західноукраїнцем. По ідеї – це основа української ментальності, але бути настільки інертним, інерційним, неуважним до того, що відбувається в українській культурі… Крім того, у Франківську є письменники на всю Україну – Юрій Андрухович, Тарас Прохасько. Для мене феномен Франківська – як при таких крутих чуваках може бути така інертність публіки?!
– Та попри все, ви тут часті гості. У жовтні виступали, потім ще в грудні.
– Ми любимо Франківськ, бо тут живуть наші друзі. У грудні виступали у пабі в спальному районі міста. Цікавий досвід. Знову ж таки була ця інертність, більярдний зал був забитий, а ми грали для сімох студентів. Хоч не було нашого спеціального слухача, але якась змістовність в тому, що ми робили, була. І взагалі – в людях щось має змінитися, аби вони зрозуміли, що саме слухачі є стимулом для української музики.

– А який той ваш спеціальний слухач?
– Більш талановитий, ніж ми. Ми довго сидимо за цими текстами, музикою, а наш слухач одразу ловить кайф. Тобто у нього не було тої підготовки. Це розумна, чутлива, емоційна та глибока людина, яка є основою майбутніх змін на краще. Ця людина має інтелект, зацікавленість до тексту, до мелосу, пат­ріотизм. Дбати про українську культуру треба не лише на словах та гаслах, а простими жестами – підтримувати українських музикантів, ходити на концерти, тим більше, що десь кажуть, що ми – якісні хлопці (сміється).
– Як народжується музика та пісні «Очеретяних котів»?
– В основному в мандрах. Головне – зацікавленість до людей. Прості люди часто бувають з дуже цікавою біографією та енергією. Вони і є основою нашої тематики – це Україна в особах.
– Розкажіть про учасників гурту.
– Микола Доляк – наш флейтист, автор пісень і просто прекрасна людина. Він боєць, коли втомлюється, може спати стоячи. Дуже спокійний, тому на ньому тримається основа наших стосунків з арт-директорами. Басист Володимир Войчишин – мій шваґро. Володіє багатьма інструментами, іноді підспівує. Він у нас такий принадний, в окулярах. Ще є барабанщик –Андрій Войтюк. Грає у багатьох проектах, і ми поки не можемо собі дозволити їздити вчотирьох, а втрьох вже накладно.
– Гурту 20 років, як вдається триматися купи?
– Маємо трохи концертів, тому є заради чого разом тусувати. Та й ми вже давно стали родиною, тому – куди вже дінемося одне від одного?! Ще стільки років нас об’єднує якась певна козацька мета – ми віримо в те, що робимо, бо це нам і кайф, і відчуття місії.
– Якої саме місії?
– Вплинути, створити аудиторію людей, в яких є певні смаки. Знаєте, як у Германа Гессе «Гра в бісер» – з якогось музичного коду створювати перехід, трансформацію, сублімацію емоційних і розумових кодів наших слухачів. Грубо кажучи – аби вони були розумніші. Так, як поет Бродський хотів, аби його вірші розвивали не лише естетичне відчуття, але й розум. Ми теж на це сподіваємось.

– Вас називають хата-маза-рок гурт. Що це за такий жанр?
– Це не зовсім жанр. Мається на увазі наша хата-мазанка в селі Демидівці. Мені та хлопцям там настільки в кайф, що ми подумали – етнічна основа у нас все-таки поки що архаїчна, тобто сільська, тож чому б не назвати себе на честь того місця, тої хати-мазанки, де нам так приємно приймати друзів, слухачів, туристів, які просто проходять чи проїздять повз. У нашій музиці є джаз, лаунж, блюз, багато етнічних, фолькових елементів і це все разом ми називаємо – хата-маза-рок.
– У Демидівці маєте щось на кшталт творчої лабораторії?
– Це наша основна база – за 25 кілометрів від Вінниці. Там є величезний город – кусок козацького степу, скеля, яка обривається на чудовий пейзаж, річка Рів, водоспад. Привозимо туди апаратуру та працюємо. Але не можна займатися лише генерацією чи творчим пошуком, іноді треба розбавляти це працею іншого ґатунку – домашніми роботами, мандрівками до лісу. Це важливо, бо безперервний потік концертів виснажує, забирає дуже важливі моменти, на які ми звертаємо увагу в наших піснях, – світ багатий і дуже змістовний. Коли весь час гасаєш, то про це можна забути.

– Ви їздили з концертами на Схід у складі музичного батальйону?
– Так, їздимо у ті райони, де дуже важко з рекламою української ментальності, де всі вірять у «руський мір», де повна лажа. Стараємося грати не лише для наших воїнів, але й у навчальних закладах.
– Де саме були в зоні АТО?
– Луганська область. Вже не пам’ятаю тих населених пунктів. Там відносно безпечно. От, «Гайдамаки», «Тінь сонця» бували там, де дуже небезпечно. Вони на амбразури кидаються, бо в них музика потужніша, а в нас – лаунж. Ми формуємо та виховуємо тих, кому не треба такого потужного саунду. Зараз, в кінці січня, знову їдемо на Схід. Ще не знаємо куди, поки працює розвідка, аби ми не потрапили в халепу, аби не було диверсій. Будемо грати по школах, інших освітніх закладах.
Аби люди не воювали зброєю, музиканти мають воювати музикою – за якісь культурні акценти, за емоції, за людей.
Світлана Лелик
Оригінал