Апологія "Рейок" у їх додемидівській версії

Oдpaзy xoчy cкaзaти щo кpитикa – cпpaвa нeблaгoдapнa, бo aвтopи її нe cпpиймaють (і пpaвильнo poблять), тa і взaгaлі пoвчaти мaйcтpa як йoмy пиcaти віpші, якy мyзикy гpaти, зa якy cтpyнy дьopгaти пo якиx бapaбaнax cтyкaти – нєxapaшo.
(Тyт я мaю зaмoвкнyти ocтaтoчнo, aлe... – зaлишaйтecя з нaми :)

Oтжe, мій дocвід cпpийняття і ocмиcлeння цьoгo тeкcтyaльнo-мyзичнoгo cплaвy який мaє нaзвy «Peйки».
У першій версії цього тексту я закликав читача ввімкнути уяву, але із переїздом на власний блог мої технічні можливості трохи розширилися, отже можна просто увімкнути пісню "Рейки" в її вepcіі нa MyRadio.com.ua (дo peчі нa цій cтopінці виднo щo cтapa вepcія піcні мaє нaйвищий peйтинг з ycіx «міжaльбoмниx» зaпиcів http://myradio.com.ua/group/3551 , щo, нa мій пoгляд, пoкaзyє щo вoнa нaйбільш cпoдoбaлacя cлyxaчaм, a oтжe мaє пpaвo нa oкpeмe іcнyвaння). Щe дoдaм, щo y тoмy caмoмy peйтингy вoнa дyжe відіpвaлacя від іншиx мoїx yлюблeниx піceнь – «10 poків кінoмexaнікoм» і «Paнішня вecнa» (тaм дe «двoє в чoвні»), щo як нa мeнe, тeж пoкaзoвe явищe.



Отже поїхали:

(ocнoвний тeмп)
Peйки єднaють cвіти –
Міcтa, міcтeчкa, ceлa.
Пo cyті мeтaлeві дpoти-бpaти:
Нyль, фaзa... нeбo!

В цій pізниці зapядів
Шyмить, шypxoтить і гyдe,
Гyдe eлeктpичкa – xтocь її вeдe,
Xтocь її вeдe... Дeцибeли джaзy...

(пpoгpaш)

Поки звучить музика без слів вставлю своїх п’ять копійок.
Рейки — це слово задає точку зору, рівень з якого ми сприймаємо електричку. Вона з’являється лише в кінці куплету, але її рух і гуркіт колес відчувається набагато раніше — (все як у житті!) — спочатку відчуття (навіть передчуття) і лише потім сам об’єкт з’являється у полі нашого зору.
Ось ми її побачили, почули зрозуміли, відчули це напруження ритму, цю чітку схему в якій відбувається рух, і навіть невеличку «розкачку» цієї схеми, бо електричка погойдується від руху (на словах «металеві дроти-брати» — дроти які гойдаються! Дуже влучно!). І ось цей ритм після куплету «розчиняється», змінюється, він все ще задає певні рамки, але пісня їх «перестала помічати» — вона вивільнюється, з’являється просто фізичне відчуття свободи!
Рух (електрички) продовжуєтся, але ми раптово змінили точку зору — електричка підхопила нас і несе вперед — ми ненадовго забули про всю цю машинерію — всі ці колеса, стики, костилі, шпали, — і насолоджуємося чистим рухом, польотом.
Дуже важливим є момент цього подолання ритмічної схеми. Воно відбувається після слова «джаз». Такий самий прийом несподіваної свободи використовується у творах Луї Армстронга, коли оркестр тримає шалений темп сучасного життя, а труба Армстронга немов не помічає цього ритму, але звучить дуже гармонійно із оркестром. Свобода, яка є і у наш напружений, шалений, «божевільний» час.
Програш закінчується ми знову опиняємось у вагоні:

Забув, коли бачив тут в останнє
Паперові скрині від бананів.
Нагромаджені шухляди усюди в вагоні
Подільські яблуневі конвої!

Візки, кравчучки – масивні, хенд-мейд
Серед них знайдуться
Прості шедеври стихійних базарів
Залізні поні чекають... В осіннім вагоні...

Насправді ми ще не зовсім були у вагоні — ми відчуваємо його ритм його руху, немов зазираючи крізь вікна. Саме тут хочу зробити ремарку щодо «перенавантаженості» тексту. Він дуже добре сприймається (окрім хенд-мейдів) і гармонійно підтримує ритм музики. Слова не проминають повз слухача, але й тут можна було б знайти цікавий художній прийом — спробуйте позазирати у вікна електрички коли вона проноситьс я повз вас на повній швидкості! Якщо ви одному вікну (слову) приділяєте забагато уваги — всі інші просто проносяться мимо!
Дуже влучне слово «нагромаджені» — тільки одне це слово малює картину як ці шухляди у вагоні складені. Його точно не треба «розвантажувати» — ця стисненість звуків просто необхідна!
І знову в кінці куплета ритм розчинюється — тут ключовим словом стала «осінь». Ми немов визираємо з вікна щоб подивитися на оточуючу природу...

(довгий програш)

І ось ми таки опинилися у самому вагоні. Тут ритм вже відчувається вже не так як назовні, ми роздивляємся навколо, ніякої метушні не бачимо:

(Повільна тема)
Це було колись а зараз –
Напівпустий вагон і третій клас.
Плейер додає кольори, лунає
Помаранчевий джаз!

А тут напевно передається стан чоловіка, що «напроти сідає»:
(Основний темп)
Чоловік напроти сідає,
Щось кумедне розповідає.
Чому він злий? Чому самотній
Як день суботній?

Знову «вихід за межі» вагону:
(Повільна тема)
За вікном сутеніє.
Зимовий вечір догоря.

(програш, десь у кінці програшу йде чітка «латина»,
щось на кшталт «Arriba mujer! Ay-ay-ay-ay-ay-ay!)

Ця «латина», а точніше іспанська/португальська це... повернення до першого рядка пісні! Це напів-музичне напів-текстуальне звернення до «Рейки єднають світи». Тільки тоді це означало «Світи – міста, містечка, села», а тепер це означення дотягнулося аж до Бразилії! Композиційно це дуже сильний прийом! До того ж виконаний в іншій площині, що перетворює «коло» у «спіраль».

Тепер щодо пісні з "Демидівського альбому". Атмосферу електрички пісня передає, і відчувається що присвяту всім людям важкої, але водночас важливої професії, що несуть різні корисні речі пасажирам електрички зроблено не просто так. Але пісня вийшла зовсім інша, хоча нового тексту в ній не з’явилося. Пісня також має право на існування, але вона зовсім про інше. Тут нема усіх цих «польотів». Ми з самого початку опиняємося у вагоні і їдемо, їдемо, їдемо і розглядаємо супутників та їх речі (шухляди, коробки - ти ба, знов кравчучки), протискаємося всередину або поближче до дверей і весь час нас супроводжують люди незвичайної професії які довели рух через переповнений вагон до стану мистецтва.



Я б голосував щоб «додемидівський» варіант був записаний хоча б у вигляді бонусу. Ось наприклад деякі виконавці по три ремікси однієї пісні на один альбом записують, а тут не просто ремікс — це фактично зовсім інший музично/текстовий простір!

Сподіваюся що я не перевантажив вас своїми враженнями і вони стануть вам у пригоді.

ПАРАЗИТАКУСОК: Очеретяний Кіт - Мандрівка в Косаківку

...Всю эту телегу я соорудил всего лишь для того, что б размять пальцы и как можно скорее выродить пост про

один из самых великих CD XXI века

- а я вас уверяю, что рано или поздно, Мандрівка в Косаківку будет официально удостоена именно этого титула (если не придумают более крутой дифинитивы).

Интуиция меня никогда не подводит - когда белые шаманы начнут лечить всякие болячки врубая не уколы, а психотропный музон, то их выбор, в конечном итоге, остановится не на rastaman vibration, а на диске отОчеретяного Кота, который придуман, записан и издан на Украине.

И это говорит вам не кто нибудь, а я - весьма посредственный севастопольский кацап, настоящий border = 0 и чел, которому действительно можно доверять.

Очеретяний Кіт
Мандрівка в Косаківку

Очеретяний Кіт - Мандрівка в Косаківку - 2006

скачать:
sharebee
rapidshare
пароль (passw): parazitakusok.blogspot.com

Track List:

01. Мандрівка в Косаківку
02. Тихо падає сніг
03. Волики
04. Буркун-зілля
05. Чумак воли вертає
06. Електричка
07. Із суботи на неділю
08. На високій полонині
09. Залиши це
10. Простір
11. Радіохед
12. Ой яворе зелененький
13. Єврейський хлопчик

Очеретяний Кіт это:

Роман Кріль - голос, гітара
Микола Доляк - флейта, голос, гітара
Олена Шевченко - скрипка, голос
Володимир Войчишин - гітара, голос
Сергій Асафатов - контрабас

Немножко информации

Раньше, у "Очеретяного Кота" был сайт, но сейчас он почему-то не работает- ничего не грузится, ошибка. На всякий пожар вот адрес (ведь всё всегда - в конечном итоге - начинает работать!) - http://ocheret.com/

Гурт "Очеретяний Кіт" образовался в Виннице в середине 90-х годов и на сегодняшний день выдал четыре альбома. Диски эти, по-идее, разноплановые и, например, если вы слышали сидюк Манія и вас не вперло, то это вовсе не значит, что качать Мандрівку в Косаківку не стоит. Мне вот тоже (поначалу) Манія показалась не то что бы особо в кайф...

И вообще - поскольку я маньяк по "Очеретяному Коту", то грузить не буду - сами решайте что в кайф, а что не в кайф. У меня позиция такая - "Мандрівка в Косаківку" это бомба и люди, которые записали все эти песни, по видимому, сами в шоке от содеянного.

Источником свежайших новостей о группе (за неимением доступа к сайту) может служить ЖЖ-комьюнити - адрес такой:

http://community.livejournal.com/ocheret_kit/

А вот какой там профайл:

"Очеретяний кіт" заснований у 1995 році. Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатись творчими експериментами.

Гурт грав і танцював на плацах пігалях всеукраїнського фестивалю „Червона рута” 95,97,99,2001; фестивалів „Тарас Бульба” 2002 (м. Дубно), „Мазепа-фест” 2004 (м. Полтава), „Шешори” 2004,2005, 2006, «Країна мрій» 2005, «Рок-екзистенція» 2005, «Ростоки-2005» (м. Івано-Франківськ), «ДрайвомірЪ» - 2004, 2005 (м. Чернівці), «Етно-еволюція» 2006.

До «Мандрівки у Косаківку» (платівка вийшла 19 травня 2006 року на лейблі UKRmusic) гурт офіційно випустив три платівки – „Бурса” (1998), „Манія” (1999), „Коломийки” (2002).

Ну и наконец вот что:

Вы ж наверное знаете, что есть такие состояния как "любовь", "чоткая погода", "мягкость", "спокойствие", "уверенность что все будет зашибись" и много чего еще из такого разряда?

Уверяю - все это будет длится ровно 45 минут и 54 секунды.

Качаем, слушаем, тащимся + покупаем фирмовый сидюк(чем радуем музыкантов - им всегда в кайф, когда покупают то, что они придумали).

Оригінал

efandy: Провальний альбом і балансування між "текстовістю" і "музичністю"

Спочатку я не хотів публікувати цей текст в блозі, але вирішив що такого тексту про "Котів" ще ніхто не написав і навряд чи напише, а, отже, він вартий включення у спеціально для нього створену рубрику "Кунсткамера".

Очеретяний кіт – Мандрівка в Косаківку

«За площею Рязанська область подібна на Швейцарію. Більше на Швейцарію Рязанська область нічим не подібна». (народний анекдот)

2007 року вінницька група „Очеретяний кіт” представила свій четвертий альбом, „Мандрівка в Косаківку”. Самі музиканти позиціонують себе як фольк-рокову групу, руйнуючи в такий спосіб усталений стереотип про західницьку монополію на фольк. Половина пісень на альбомі – обробки народних, причому музиканти звертаються не тільки до карпатських коломийок, що вже потрохи починають набивати оскому (добре, їх тут тільки три), але й до обійдених раніше увагою чумацьких пісень („Волики”, „Буркун-зілля”, „Чумак воли завертає”). Власне, назвати їхні обробки роковими навіть із префіксом „фольк” можна тільки з великою натяжкою, якщо вслухатися в басову партію. Нічим іншим ця музика не нагадує рок: по-народному горловий, але з попсовою м’якістю вокал Романа Кріля, троє бек-вокалістів, повністю акустичний склад (скрипка, акустична гітара, контрабас, флейта) – хіба флейта викличе з перших нот спогади про «Jethro Tull», які, втім, швидко розвіються. Так що тепер народні пісні звучать злегка приджазовано, дуже м’яко і спокійно. Однак аранжування могли би бути кращі. Середній вуличний джазбенд грає і з більшим драйвом, і з грамотнішими аранжуваннями.

Але попри обробки народних пісень, в альбомі є ще й авторські... і краще б їх не було. Якщо дві пісні авторства самого Кріля ще сяк-так придатні до слухання, хоч і викликають подив, кому взагалі спало на думку це записувати („а я самий очима в зоряній безодні стою блукаю, і дивно, і так холодно, здається, замерзаю”), то чотири пісні авторства Анатолія Секретарьова – це злочин проти доброго смаку. Хоча треба віддати належне авторові за хоробрість: представити публіці текст зі словами: „За ніч землю снігом вкрило, все містечко стало білим: біла річка, біла гребля, білий світ; і до школи, як горобчик, пострибав єврейський хлопчик, і залишив на подвір’ї перший слід”, – міг би наважитись тільки остаточно змаразмілий член Спілки письменників. Такі огидні тексти супроводжує не приємніша музика з незакінченими й нелогічними мелодичними зворотами і вкрай слабким аранжуванням. Додайте до цього сонний і задуманий саунд – і отримаєте вкрай нестравну суміш.

Підсумок: провальний альбом. На увагу заслуговують тільки три обробки чумацьких пісень, та й то з огляду на відсутність альтернативи в цій галузі, сяк-так можна слухати коломийки. Все решта – бездарність і несмак.

Оцінка: 2/10.

Оригінал

Очеретяний Кіт

"Вперше почути ОК мені вдалося десь зо півтора роки тому на псевдо фестивалі етнічної музики Ростоки. На ті часи Взірцями Українського Етносу були лишень Перкалаба з Гайдамаками. Власне заради них на фест я і ішов. Після фесту все перевернулось і голова, мабуть, якийсь час гупцяла по асфальту. Справа в тому що Очеретяний Кіт (правда разом з Гуцул Каліпсо) в моменті закохали мене в себе, до того ж виступ Гайдамаків вдався чесно кажучи фігово, тож на виході з зали я був цілковито новою людиною, в сенсі смаків і музичних вподобань.

Сьогоднішній концерт в деякій мірі знову був фестивальним: ОК приїхали до Франіка з ЕтноЕволюції і стали єдиною втіхою після пропущеного Космачівського збіговиська.
Збіговисько втім теж повторилося і маленький зал Химери це зранку був заброньований під завязку. Як і на презентації Андруховича зал був переповнений. Андрухович, втім, теж повторився, оскільки в перерві між виступом ОК пан Патріарх читав свої вірші.

Виступ сподобався. Не дивлячись на всі незручності, незграбності і недоладності, що, хоч і не були повязані з виконанням, але заважли, ВИСТУП ВДАВСЯ НА 100%.
Мабуть в дію були кинуті секретні котячі хитрощі, можливо дим, що стояв в залі, був зовсім не цигарковим, а може мене таки (як і пророчилось зі сцени) вколисав їх звук, цілком щиро і ніжно. В будь-якому випадку, рідксний останнім часом стан концертно-звукового спяніння, не дасть збрехати - ОК!"

03.05.2007

Оригінал

Мандрівка в Косаківку

"Другий день, як відкрив для себе це чудо. Група "Очеретяний кіт" - новачок на нашому небосхилі. Але музика божественна! Як її тільки не характеризують - "чумацький фолк", "адаптаційний фолк". Тут є і джаз і блюз і реґей, шось від тріп-хопу і ще купа всього. І замішано це все на українських етнічних мотивах. Особисто я б назвав цей стиль - "чумацький реґей". Словами це описати досить складно - це один з тих випадків, коли краще раз почути, ніж сто разів прочитати.

Саме такою, я вважаю має бути українська музика у новому тисячолітті. Тепла, спокійна, врівноваження, іронічна, трішки сумна, мрійлива, модерна. Саме таку музику можна почути в дебютному (перше "столичне" видання) альбомі очеретяного кота - "Мандрівка в Косаківку".

Рекомендується вживати холодними зимовими вечорами за горнятком ґлінтвейну, сидячи біля каміну в кріслі-качалці. Масу задоволення і хорошого настрою гарантую. І навіть без цих усіх причандал - все одно треба слухати ;)"

19.12.2006

Оригінал

Очеретяний кіт - Мандрівка в Косаківку

На мою думку, „Мандрівка в Косаківку” сьогодні найкращій українській альбом цього року (aле увага, панове, увага! Рік ще не закінчився...). Дуже радісно відчувати що гуртів які не хочуть їхати до столиці влаштовувати собі „як воно треба” кар’єру у нашому пост-колоніальному шоу-бізнесу, але залишаються у своїх домівках щоб робити СВОЮ! музику стає все більше. Вперше я почув вінницького „О.К.” рокі два чи три тому, це був їх другий альбом „Манія” 1999 року, і вже тоді був приємно здивований файной сумішшю джазу, єлектрониці та фольку, потім був альбом „Коломийкі” вже без сінтезаторів але як назва доповідає, з коломийками.

І ось нарешті четверте кружальце, на якому разом із авторськіми піснями на вірші вокаліста гурту Романа Кріля та вінницького поета Анатолія Секретарьова зібрані старовинні чумацьки пісні та знову ж коломийки. І на цій раз суміш від чарівного, рідкосного звіра спрацювала, та ще й як! Різни часи української пісенності так гармонують між собою що навіть не розумієш чи то чумаки своїх волів завертають-повертають але ніяк не можуть вернутися додому? або це човноки не можуть залишити свої електрички „там де заманеться”? бо „хура строчна край далекий треба й доставляти”, Де і коли ж напівшогося Мурусенькиних чарів Ивана закопують у землю і у кого водночас на балконі співає Радіохед „...і голосно кохаються сусіди”?

Якщо коломийкі вже перестали бути суто гуцульским явищем і багато гуртів не тільки з Карпат мають свої власні, то справжнім відкриттям для мене були чумацькі пісні в адаптаціях Романа Кріля , яких лише три на кружальці: „Волики”, „Буркан-зілля” і „”Чумак воли завертає” (очікував більше бо в деякіх рецензіях прочитав, що це доробок чумацьких пісень). Цікаво б дізнатися, як він вийшов на цю частину нашої пісенної культури і велике йому спасибі за те що повертає її широкому загалові.

На перший погляд „Мандрівка в Косаківку” занадто рівний, повільний доробок: акустичні гитари, флейта або сопилка, скрипка, перкусія, іноді контрабас да ще спокійний голос Романа Кріля. Але спокій цій лише на перший погляд, коли починаєш слухати уважніше, а кружало того заслуговує, починаєш відчувати таке бажання співати та танцювати разом з гудцями, такій драйв , що не кожна електрична команда здатна таке вчинити.
Нарешті „О.К.” вдалося зробити прорив та випустити кружальце для всієї Країни, нарешті меломані дістають можливість почути якісний акустичний фолк світового зразка, платівку яку можна слухати раз по раз і завжди відкривати щось нове для себе. Було б непогано побачити ще три попередні альбоми гурту в українських музичних крамничках.

Що до мене, то одна „Мандрівка в Косаківку” переважує десять доробків якби те стогнів, сліз та страждань про тяжке-важке життя столичної тусовки і її плейбоїв від... не буду продовжувати....краще вантажте "Кота" та починайте мандрувати з ним до Косаківці, кожний до своєї!

Оригінал

"Мандрівка в Косаківку"

Ходять чутки, що "Очеретяний Кіт" навчив своїм прикладом Руслану, як співати коломийки. Втім, було це давно, і свій диск коломийок хлопці хоч і видали, та якось непомітно, а потім я якось так доволі довго нічого про "О.К." не чув. Хоча вони нікуди не зникали, грали собі й мандрували, то просто я не чув. А тепер от перед Ваші очі – одна з кращих платівок останніх місяців, і принесе вона радість багатьом людям Землі та околиць. В першу чергу, мабуть, тим, хто не байдужий до фолк-рокових пошуків, бо в основу альбому покладено чумацький фольклор. Чумаки – це особлива культура, глибока філософія, некваплива мелодика думок і пісень. Ця музика глибша за мої слова. Вона сонцем пахне, вона сіллю світиться, засмаглими зморшками всміхається. Вона несе собою і в собі шляхи гарячі, якими авто не їздять, якими босоніж ходять, і пил, і ковил, і вітер, і срібну воду – бо дзвінка. І все тут, на платівці – доречне і гармонійне таке, що аж не віриться наче, і дуже радісно стає. Світиться пісня сама – і людям світить. Настільки м’яко, що не одразу навіть помічаєш, де пісні чумацькі перетікають у авторські. А коли навіть і помічаєш, то немає ніякого дисонансу – бо все воно живе, і все іде від серця. Якби ж ми всі отак ходили...

Антон Йожик Лейба

Оригінал

Очеретяний Кіт. Коломийки.

Чесно кажучи, вже навіть і не надто сподівався побачити цей диск – якщо не помиляюся, спочатку альбом "Коломийки" було видано на касетах, і ретираж, а тим більше на дисках, тоді не планувався. Але – бачимо, що деякі речі відбуваються навіть тоді, коли ми спимо... Приємно знати – особливо, коли і наслідки того теж приємні. В даному випадку – приємні однозначно. Я знаю, що цей запис подобається не всім – але. Коли кілька років тому я почув його вперше, то просто не зрозумів, від чого ж саме мій друг був у такому захваті. То було цікаво – і не більше. З тих пір минуло чимало часу. Я переслухав, мабуть, сотні коломийок, змінив чотири роботи і став професійним неробою, розучився слухати як раніше, і тому став слухати зовсім інші музики, майже припинив голитися, смажити бараболю і розуміти свої пояснення... Вибачте за такі подробиці – не знаю, чи воно якось пов’язано, але зараз "Коломийки" Очеретяного Кота здаються мені дійсно смачними і доречними. ОК зумів додати їм того самого м’якого, теплого аромату, якого часом так не вистачало – і тепер вони звучать, як свіжий хліб... Хлопці з гурту казали, що до цього матеріалу вертатися вже не будуть – нема потреби, є багато свіжих ідей. Нехай. Але я дуже вдячний їм за те, що вони зуміли побачити таку штуку, як коломийки, зовсім по-іншому – і зуміли це показати. Радісно. Сподіваюся, не тільки мені...

Антон Йожик Лейба

Видавець: Мед
Номер за каталогом: K0071
Рік видання: 2003

Оригінал