Лікувальний «джем» «Очеретяників»

В середині травня чернівецьких мело-гурманів «Очеретяний Кіт» частував «джемом», що має цілющі властивості. Рецепт, «Очерет-Джем-Фесту» як і належить «зародився на кухні»- стверджує лідер гурту «Очеретяний Кіт» Роман Кріль.

Шеф-кухарем дійства, що проходило в приміщені БК «Автограф»виступив Ігор Кравців. Особливістю цього заходу було те, що окрім виконання власної програми «Очеретяні» долучали до процесу імпровізації учасників з інших гуртів.

У часи економічної та екологічної кризи, гурт подався на пошуки «панацеї від усіх хвороб суспільства» і таки знайшов її!«Позитивна фольклорна музика формує в організмі людини додаткову силу для імунної системи, що допомагає боротись з усіма негараздами»- зауважує Роман.

У приготуванні лікувального «джему» брали участь такі місцеві гурти, як : «Кремп» та «Самата». До дружніх кулінарно-музичних експериментів у «Котів» були задіяні: Яна Шпачинська («Че Че») та Павло Нечитайло («Пропала грамота»).

За офіційною версією, ідею організації цього міні-фесту поставив цьогорічний Святий Миколай під подушку музикантам.

На лікувальний музичний сеанс прийшла чимала кількість людей. Довелось тіснитись не тільки на стільцях, а й на підлозі. Проте це не завадило всім весело наспівувати свої улюблені композиції та розважатись. Тепла атмосфера спілкування між музикантами та глядачами створила дружню ауру приязні та позитиву.

Метою цього дійства був обмін енергетикою добра та щастя між усіма присутніми. «Передати щирий, відкритий посил слухачам та отримати від них у замін теж щось добре»- заявляє Яна Шпачинська («Че Че») Що за оцінками авдиторії вдалось наславу!

П.с: Чому «дурень дурня не підстрелить», де медитують «Коти» та навіщо треба вміти плавати аби стати барабанщиком гурту, читаємо уже незабаром у ексклюзивному інтерв’ю з фронтменом «Очеретяного Кота»!

Оригінал

«Очеретяні коти» наварили в Чернівцях джему

Вінницький гурт влаштував у столиці Буковини міні-фест Надія КАРБУНАР karbunar@i.ua Співочі посиденьки під назвою «Очерет-Джем-Фест» влаштував днями у Чернівцях вінницький гурт «Очеретяний кіт». Особливістю цього дійства було те, що окрім виконання власної програми, музиканти «Котів» створювали музичний супровід керманичам інших гуртів – Яні Шпачинській («Че Че») та Павлу Нечитайлу («Пропала грамота»). Тож чернівчани мали змогу почути пісні цих груп у нетиповому звучанні. Позаяк забава пересувна, то у кожному місті, де відбувається концерт, до чесного товариства долучаються місцеві виконавці. У Чернівцях це були гурти «Самата» та «Кремп». – Чи то криза сприяла народженню цієї ідеї, чи ще щось, – пояснює фронтмен гурту “Очеретяний кіт» Роман Кріль. – Після багатьох концертів у різних містах України ми з колегами-музикантами просто збиралися на кухнях і розповідали якісь історії, співали пісні, підігравали один одному в кайф, так би мовити, і раптом зрозуміли, що нам надзвичайно подобається цей матеріал! У Львові я запропонував Паші Нечитайлу „злабати” кілька його пісень під акомпанемент „Очеретяного”. І вийшло цікаво. І ми подумали, а чого б не зібрати так кілька гуртів? Адже зараз такі часи, кризові, коли важко гастролювати кількома гуртами одразу. Нехай хоч солісти гуртів покатаються із нами. – Спершу це було трохи дивне звучання, оскільки ми мали небагато репетицій, – розповідає солістка гурту «Че Че» Яна Шпачинська. – Але хлопці дуже гарно грають, і з кожним наступним містом виходить дедалі краще й краще. Основне наше завдання – взяти енергетикою, тобто передати щирий відкритий посил слухачам і отримати від них у замін теж щось добре. Щодо Павла Нечитайла, то він виконує з «Очеретяними котами» пісні, котрих немає у репертуарі гурту «Пропала грамота». Співав Павло того вечора лише про «дорогі серцю кожного чоловіка речі» – діда, їжу і маму. Загалом же фест вдався. Його гості почувалися досить вільно – потягували пиво та вигукували назви пісень, котрі хотіли б почути. А ті, кому не вистачило стільців, всілися просто на підлогу клубу «Афтограф». Одне слово, глядачі, як і музиканти, не боялися імпровізувати. Вріз: Ідея зорганізувати джем-фест народилася на кухні Підпис до фото: Павло Нечитайло (справа) та «лабухи» «Очеретяного кота» чудово зігралися. Фото Іллі Перогана Оригінал

"Очерет джем фест" із середини

От і сталося! Нарешті, веселий дружній джемовий проект завітав до нашого міста і дивуватиме своїм натхненним драйвом усіх бажаючих(а саме, 18 травня о 20:00 в моно-театрі «Кут»).

Дійство має назву «Очерет джем фест», яке сколихнуло своєю творчістю не одне місто України. «Очерет» походить від назви гурту, який акомпануватиме учасникам, — «Очеретяний кіт». Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Цей фолковий гурт зародився у місті Вінниця в 1995 році, й незважаючи на пристрасть учасників до подорожей вони принципово не покидають рідне місто й експериментують там на своїй ниві. Мені пощастило взяти інтерв’ю у вокаліста «Котів», Романа Кріля. І хоча, він поспішав, все ж люб’язно погодився відповісти на кілька питаннячок преси!

Що вас спонукало до створення такого творчого "Очерет джем фесту", та й взагалі що це є?
"СолЯнки", а саме виступи кількох гуртів, потенційно можуть бути цікавішими за концерт одного гурту! До того ж, зважаючи, на те, що у програмі виставляються на загал, кращі речі й доробки, то ідея міні фесту, з імпровізаційною основою (джем), є взагалі цікавою. До тої суміші, ми додали власну очеретяну складову. Вона полягає в тім, що саме ми підлабуємо солістам, окрім звичайно свого матеріалу де ми лабаєбо лише своє.
Це і реклама пісням, гуртів виконавців, та й мобільність у пересуванні, а отже можна проїхатись кількома містами, що, не буду лукавити, ще й може внести певну рентабельність, у наше фестевальне пересування.

Скажіть хоч кілька слів про учасників спільного доробку й чому саме творчість цих людей звучить на одній сцені?

Все не складно. Це звичайнісінький вселенський магніт. Людей тягне одне до одного у якісь спільній реалізації. Для закоханих це можуть бути діти, для лабухів та митців це спільні концерти. Тут тяжіння спрацювало у такий спосіб. З Пашою Нечитайло (Пропала грамота) ми товаришуєм кілька років. Певна схожість чи розбіжність, у культурних традиціях власних авторських генерацій, ніяк не заплямовувало наших щирих взаємних симпатій у спілкуванні. Ми ділилися враженнями по предмету творчих потуг один одного, чисто та чесно, і у принципі, згодом із задоволенням сейшенили, по черзі, на українських кухоних просторах. Так виглядали перші очерет фести, власне, «очерет» вони також були через те, що в основному підлабували «коти», хоча і не тільки. Яна Шпачинська, спочатку навічно заволоділа серцем Паші, спершу через свій спів та музику, а потім, коли вона й сама перейшла у хорошу лігу концертуючих лабухів з гуртом Че-че, природньо приєдналася до ідеї очерет фесту. Ми у кайфі, від її жіночих емоційних магічних пісень та їх виконання. У кожнім місті ми пропонуємо комусь із місцевих митців приєднатися до нашої фестивальної компанії.

Фестовою особливістю є те, що зазвичай на розігріві грає місцевагурт. Хто це буде у нашому місті?

У Хмельницькому це скоріш за все буде хтось з місцевих поетів. Для нас це загадка, й така сама несподіванка! Краще спитати у Дмитра Левицького, бо саме він допомогає нам, в організації виступу у вашому місті.

Які спогади й асоціації з’являються у вас при згадці міста Хмельницького?

Мені подобається центр міста, архітектурно і культурно. Місцева громада творчих чуваків та їх шанувальників, взагалі викликає повагу, та якщо б, у мене була "шляпа", я б зняв її, у знак поваги, а так тіко можу почухати лисинуJ, нехай, цей жест означатиме теж саме. Творчим людям важко вижити в цій країні! Тому, коли душа нації, а саме до неї я причисляю митців, розвивається та живе, то чи у міста, чи у країни, все ж таки Є шанси на виживання!

І тут же, неформальне питання й майже пропаганда: Як вам Хмельпиво?
Я не п’ю пиво, майже. Алкогольна освіта в мене класична, отже я полюбляю не зловживати якісним самогоном та горілкою, коли ж є можливість, п‘ю дитячий абсент. А так, я "неп‘ющий".

«Очеретяний кіт» це ваша робота чи лише хобі?Як гадаєте, чи можливо в Україні, будучи нетиповим непопосовим гуртом заробляти на життя, а не на існування, власною творчістю?
Зараз це робота. Чи можна заробити на життя, поки не знаю. Це залежить від того, наскільки наш музичний матеріал та виконання спадуть до душі, шанованому слухачеві, і скільки людей, власне,прийдуть на концерт.
Що ви думаєте про стан сучасної української пісні, не беручи до уваги гламурну пародію заходу, яку ми спостерігаємо з телевізора? І яке її майбутнє?
Я не дуже розбираюся в сучасній українській пісні, мені весь час здається що вона у різних проявах є повтором повтора, того що було, але у конкретних моментах. Я б міг багато набалакати, але не бачу в тім сенсу, оскільки дотримуюсь принципу: не подається те що звучить по телевайзеру та радіво, -зроби краще!Та не ви***! Майбутнє української пісні, навіть не хочу прогнозувати, я про це, також, не дуже замислювався.
Що для вас «Очеретяний кіт» і чим ви привертаєте до себе увагу і виокремлюєте себе серед інших фолкових гуртів?
Тим, що це не зовсім фолковий гурт. Ми, радше, співаємо про світ який більше знаємо, а саме про навколішнє сьогодення, і в тім є певна філософська послідовність. Для розумних слухачив вона буде цікава.Що стосується форми, то ми не дуже турбувались, адже те, що любимо, те і граємо(трохи фанку,трохи джазу трохи самагону).

Питання саме до вас, Романе. Як ви віднайшли для себе чумацькі пісні, які є на останній платівці «Мандрівка в Косаківку»?

Справжня історія достатньо тривіальна, тому порадую вас маленькою байкою, але вона задовга, тому загальна фабула виглядає так: жив собі чумак, чумакував,та й дочумакувався. :)
Можливо у вас є якісь ідеї, щодо того, що можна зробити для розвитку музичної культури на місцях?
Потрібно робити гарну, якісну музику, і влаштовувати концерти, які будуть варті уваги!Просто діяти так, як підказує власний творчий порив, все ж інше, залежить від слухачів.
Які враження у джамфестівців від спільної мандрівки, та що плануєте у майбутньому?
Мандрувати за схожим маршрутом, але сольно. Показувати слухачам щось нове та цікаве!
Що скажете читачу, який зараз переглядає це інтерв’ю? Чого варто очікувати від "Очерет Джем фесту" в нашому місті?

Це буде класно(концерт в сенсі)!
Хотілось би сказати щось значуще, типу, мийте шию, чи міняте шкарпетки, але на розум нічого такого не йде, отже побажаю хорошої рибалкиJ

Спілкувалася Дівчинка ЩастяJ

Оригінал

Нечернівецький фестиваль чернівецького походження

Лише місяць минув від заснування вінницьким «Очеретяним Котом» співочих посиденьок під узагальненою назвою «Очерет-Джем-Фест», як у середині травня починання набуло продовження. Позаяк забава пересувна, то у кожному місті до концерту долучаються ще й місцеві виконавці. Очеретяний шлях вже встиг пролягти через Вінницю, Черкаси, Дніпропетровськ і Харків. Тепер настала черга Західної України, де «котячий ешелон» теж добре знають і люблять. У концертний маршрут – між Франківськом, Львовом, Хмельницьким та Тернополем – потрапили й Чернівці. Загалом фест відбувається у вигляді музичної толоки, коли виконавці співають власні й чужі пісні чи щось вигадують на льоту, причому виконують те все у вільному порядку, без прив’язки до складу свого гурту. Єдиним стрижнем усіх концертів є власне «Очеретяний Кіт», який, окрім виконання своєї програми, створює музичний супровід іншим виконавцям. У Чернівцях товариство «Очеретяному Котові» склали вже перевірені розмаїтими подорожами Павло Нечитайло («Пропала Грамота») і Яна Шпачинська («ЧеЧе»). З місцевого ж боку доєдналися друзі музикантів – гурти «Самата» та «Кремп».
Як «Очеретяні Коти» додумались до ідеї такого фесту, розповів фронтмен гурту Роман КРІЛЬ:
– Подорожуючи Україною з концертами, «Коти» зустріли товаришів та братів по духу. І щоразу після таких веселих спільних концертів відбувалося найцікавіше: усі сідали та співали улюблених пісень, підігрували одне одному власні та співали разом чужі відомі твори. Під час таких зустрічей відбувається надзвичайний обмін енергією. Мені здається, саме слово «джем» у музичному його значенні багато пояснює: люди зустрічаються та просто грають – без особливої підготовки, імпровізуючи і намагаючись відчути музику одне одного. Організовуючи Очерет-фест, ми хотіли познайомити слухача з певною кількістю музикантів, які, на наш погляд, грають надзвичайно якісну музику. Готуючись до фестивалю, ми розучували матеріал гуртів, з якими маємо виступити, хоча знайомі ми всі доволі давно, але співати на сцені разом – це новий досвід для нас. Правда, фестивалем це, за великим рахунком, не назвеш, тому що фестиваль – це слони, китайська піротехніка, акробати… А у нас міні-фест, де представлені кілька гуртів і грають переважно «Коти».
– Підбір учасників фесту невипадковий?
– Звичайно, тут є суб’єктивний, смаковий момент. Запрошені на фестиваль команди подобаються персонально мені. Навіть не просто подобаються, а чимось надзвичайно зачепили. Критерієм був не стиль музики, а професійність виконання.
– Що саме сподобалося тобі у кожному з виконавців, які виступають у рамках фестивалю?
– Це все – на рівні інтуїції. Наприклад, Яна Шпачинська: коли я вперше почув її виступ на одному з концертів, де вона грала на гітарі та співала, я просто розчинився в її магії. Отож, коли таких людей, якими я щиро захоплююся, назбиралося більше, я зрозумів, що потрібно робити щось спільне. Так і народився «Очерет-фест».
– Абстрагуючись від фестивалю, хочеться запитати, чи вже співає твій нещодавно народжений первісток?
– Десь на другому тижні життя мій син Георгій, він же Жора, почав вчитись гармонії: ми розпочали з традиційного індійського ладу – мінорного, і я зрозумів, що інтонувати в мінорі простіше, але все-таки треба виходити на мажор. Я показував деякі види гармонії, навіть гуцульський лад – і він дуже класно реагував, видаючи різні смішні звуки. Навіть моя дружина перейняла цей досвід: вона знає три акорди. Заграла один, другий, а коли перейшла на третій, Жора почав сміятися. Це був перший сміх, який я почув від нього.
– Як гадаєш, яким буде перше вимовлене ним слово?
– Він вже його сказав. Є такий великий фінський кінорежисер Акі Каурісмякі. І перші слова Георгія були саме ці: Акі Каурісмякі.
– Ваші колеги по фестивалю тішать нас новими альбомами. А що ж «Очеретяний Кіт»?
– Нова платівка повинна вийти у вересні. Ми будемо записувати її в хаті, купленій і обладнаній спеціально для такого діла. Ця хата-мазанка стоїть біля річки у селі Демидівка на Вінниччині. Також кілька записів ми зробимо у колишньому панському маєтку, нинішній школі. Записуватися будемо наживо. Матеріал у нас вже сформувався, залишилося сісти й зробити.
Версія лідера «Пропалої Грамоти» Павла Нечитайла щодо витоків «Очерет-Джем-Фесту» звучить так:
– У грудні минулого року, на Святого Миколая, ми виступали в Чернівцях на акустичному фестивалі «Драйвоміръ». Саме тоді й народилася ідея фесту. Тож його патроном є Миколай Чудотворець – один із найголовніших українських святих. Ну а сама концепція фестивалю – це лагідна й цікава українська поезія. Тобто наріжним каменем є тексти, а музичним двигуном – латиноамериканська босса, старий гарний ритм-н-блюз, джаз.
– Якими новинами «Пропала Грамота» нині готова поділитися з нашими читачами?
– Існує попередня домовленість про наш виступ на мега-фестивалі «Арт-Поле». Саме так тепер називається колишній фестиваль «Шешори», який вже кілька років поспіль відбувається на Вінниччині. Ми вагаємося між двома варіантами виступу, бо, крім назви, організатори змінили ще й концепцію. Тепер це буде не фестиваль етнічної музики, а щось таке на перетині мистецтв. Є варіант дати концерт на повітряній кулі над Воробіївською галявиною. Інша ідея – ми будемо пливти вгору-вниз Бугом на спеціальному плоті і прямо на ньому грати. Йдуть перемовини і щодо нашої участі у вашому етнофестивалі «Обнова-фест»...
Своєю чергою Яна Шпачинська у розмові перед концертом пообіцяла, що ось-ось з’явиться дебютний альбом очолюваного нею гурту «ЧеЧе», який називатиметься за однойменною піснею «Ні пари з вуст»:
– У вигляді платівки він ще не матеріалізувався, але у всесвітній мережі вже є, тож, маючи бажання, його можна знайти і ознайомитися з нашою творчістю. Усе готове, навіть дизайн і майстеринг. Справа за малим – просто видати його. Я вже сьогодні схиляюся до думки, що, може, це й не обов’язково, адже формат MP3 захопив світ, і люди все все одно скачують усе з Інтернету. Але, з іншого боку, приємно мати якийсь сувенір, матеріальний доказ того, що етап альбому пройдено. Гадаю, до літа він все-таки вийде.
Щодо самого фесту, то попри різні більші і менші проблеми – від заміни місця проведення (початково планувався Ляльковий театр, у підсумку виявився клуб «Автограф») до труднощів зі встановленням апаратури – концерт вийшов якісним, щирим і – що головне – джемово-імпровізаційним.

ДОВІДКА
Джем-сейшн (англ. Jam session) – спільна музична сесія, в якій музиканти «лабають» без попередніх репетицій та особливих приготувань. Зазвичай це відбувається, коли під час гастролей зустрічаються кілька музичних колективів і після концертів збираються пограти разом, зокрема поімпровізувати у вільному стилі. Таким шляхом вони знайомляться між собою як професіонали, демонструючи один одному свою майстерність.
Тарас ПІЦ

Оригінал

“ОЧЕРЕТ-ДЖЕМ-ФЕСТ” КОТІВ У ТРАВНІ ДІСТАНЕТЬСЯ ЧЕРНІВЦІВ

"Очеретяний кіт" під натиском запаху весни розпочав свій гін. Він відбуватиметься у вигляді мандрівного дійства під заголовком "Очерет-джем-фест". Для не вельми обізнаних уточнимо, що слово "джем" в цьому випадку означає не повидло, а таку собі вільну музичну толоку, коли виконавці просто виконують власні або чиїсь пісні, музичні твори чи взагалі щось вигадують на льоту, причому виконують те все у вільному порядку, без прив'язки до складу свого гурту. Особливістю "Очерет-джем-фесту" є те, що, окрім виконання своєї програми, гурт "Очеретяний кіт" створюватиме музичний супровід чільникові, авторові або ж виконавцю з іншого співочого рою. На поточну мить участь у цій подорожі візьмуть наступні співці: Павло Нечитайло ("Пропала грамота", м. Кам'янець-Подільський), Микита Худяков ("Грейпфрут", м. Миколаїв), Аліса Гудима ("Трикіта", м. Миколаїв), Яна Шпачинська ("ЧеЧе", м. Київ), Микола Доляк та, власне, увесь "Очеретяний кіт" (м. Вінниця). Позаяк забава є мандрівною, то у кожному місті, де відбуватиметься концерт, до чесного товариства долучатиметься ще якийсь місцевий виконавець. Наразі очеретяний шлях проляже також через Чернівці, куди дійство завітає в травні.

Тарас ПІЦ

Оригінал

Весняні читанки та співанки

Купу гарного настрою подарували Тарас Прохасько та Олександр Бойченко вінницьким поціновувачам гарної літератури, що заодно отримали привід послухали приємних пісеньок від «Очеретяних Котів».

Очеретяний Кіт на MyRadio

Дощовитий вечір буденного дня здається не віщував багато цікавостей, та все ж не маленька жменька прихильників якісного українського письменницького слова зібралася у приміщенні турклубу, що тимчасово мав правити за літературно-музичний салон. Поки музиканти готували свої інструменти, Тарас Прохасько та Олександр Бойченко спілкувалися в фойє з прихильниками, що мали чудову нагоду придбати примірники «Тартаку», «НепрОстих» та багато чого іншого у свою домашню бібліотеку з відповідними автографічними закарлючками від письменника та перекладача.

Микола Доляк на сцені

Перемістившись на сцену, шановні гості почали із компліментів вінницькому краю та прикольних розповідей про бачене навколо під час мандрівок Україною. З дотепних ремарок та цікавих спостережень повільно перейшли до читання власне тих самих розмірковувань та спостережень за навколишнім життям у уривках з есеїв та оповідань.

Завзяті митці вправно змінювали настрої публіки – посміятись та поміркувати було над чим. Задумавшись про філософію буденних речей, аудиторія уважно слухала, сумувала та раділа. Дякувати за усе ото словесне розкриття сенсу життя у межах півторагодинних читань вінничани мають новоствореній митецькій формації «Весла», саме їх ідеєю було утнути такі собі літературно-музичні вечорниці і задумка безумовно вдалася.

Тарас Прохасько

Олександр Бойченко

Час антракту став не лише змогою настроїти інструменти музикам, що мали забезпечити співочу складову заходу, але й подарував кілька сюрпризів. Як ото, Сергія Асафатова (вокаліста «Мартові»), що виник ненадовго на сцені задля полабати з друзями, та поміченого неподалік Анатолія Секретарьова. То все не спроста, попереду були сюрпризи.

Микола Доляк з ну дуже знайомим за складом «Ocheret Orchestra», заспівав власних пісень, оспівуючи прості життєві ситуації під приємні рок-н-рольні ритми. Роман Кріль ніде далеко не тікав аби додати до весняних мелодій цього вечора відомих та славних пісеньок про долю кіномеханіка та «прогулку по весенней хлюпающей топи».

Так от музиканти і міняли інструменти у руках та ноти у піснях, допоки раптом не звернулися до них з проханням пани письменники, що насолоджувались прослуховуванням отієї «очеретяної котовасії» з першого почесного ряду. Фактично заявивши, що не поїдуть з Вінниці не почувши улюблених пісень. Природно, публіка зраділа можливості залишити у місті шановних, але не судилось, бо ж на замовлення музиканти виконали, до прикладу, пісню «Налягай на весла» та іще парочку хітів, усе аби потішити гостей міста.

І так ото музика всіх захопила, та й слухачі наспівували та плескали в долоні, що й пана Секретарьова вмовили взяти до рук гітару та заспівати «Єврейського хлопчика» та «Човен» і іще, іще пісень, цікавих розповідей, спогадів… Та навіть власну версію класичної Chattanooga Choo Choo зі свого стиляжного дитинства виконав, проводячи паралелі між оспіваним американським містечком та більш близькою Жмеринкою.

Музиканти гурту "Очеретяний кіт" та Анатолій Секретарьов

Публіка перебувала у захваті та не бажала розходитись, вечір минув мов приємні посиденьки старих друзів. А усім, хто волею випадку не потрапив на імпровізовані вечорниці, хочеться нагадати, що у цьому чудовому світі й надалі продовжують існувати «очеретяні» музики та українські літературники, що дарують миті щастя кожному небайдужому. Спраглі, припадайте до тих джерел частіше, то дарує натхнення.

Автор: Тимченко Лариса

Фотограф: Максим Кушка

Оригінал