Очеретяний Кіт. Альбом "Бурса" (1998)

Трекліст:
1. Залиши це — Р. Кріль
2. Спека — Р. Кріль
3. Листопад — Р. Кріль
4. Колискова — Р. Кріль
5. 14.02 — Р. Кріль
6. На Хуторах — Р. Кріль
7. Легінь — Р. Кріль
8. Злива — Р. Кріль

Склад гурту:
Роман Кріль — голос, акустична гітара
Костянтин Бушинський — перкусія
Володимир Войчишин — бас-гітара
Микола Доляк — флейта

Восени ‘97 року після повернення Буша і Олександра Радька з Берліну стає відомо що останній більше не грає у «Коті». (Зараз Олександр — актор Вінницького театру ім. М. К. Садовського).

Буш і Роман Кріль запросили у гурт Володимира Войчишина, з яким Бушинський був давно знайомий. Гурт, у якому Володимир грав, нещодавно розпався і він погодився приєднатися до «Котів». Вирішили що Володимир буде опановувати бас-гітару, Костянтин — барабани, а Роман — будь-який інструмент на його смак.

Роман Кріль розповідає що першою його піснею стала «Залиши це». Ця пісня сподобалася Бушу (а потім — Олегу Скрипці, який включив її до збірки «Українська сучасна лірична пісня. Шедеври української музики») і вже у травні-червні 1998 року гурт на студії Сергія Новікова записує 8 пісень Романа. Грали майже вперше, майже наживо, але Сергій Новіков знайшов вдалий саунд і альбом отримав назву «Бурса». Володимир Войчишин пізніше охарактеризував стиль цього альбому як «подільска панк-боса».

Саме з виходом «Бурси» починається історія гурту в тому складі, що існує сьогодні.

Альбом «Бурса» був виданий на касетах вінницькою фірмою «МЕД» у 2001 році. На обкладинці назва гурту вказана як «Камышовый кот».

Очеретяне радіо: Гармонії (О. Скрипка)

Новин від "Котів" поки не чутно, але музика потроху просочується в інтернет. Колись, коли Роман Кріль та Павло Нечитайло працювали на радіо "Київ" очеретяні пісні можна було почути в ефірі цієї радіостанції, а потім з цих треків назбиралося на цілий альбом. Зараз часи змінилися і за відсутності ефіру у нашому блозі відкривається нова рубрика - "Очеретяне радіо".

Отже сьогодні на нашому радіо звучить пісня "Гармонії" яку написав Олег Скрипка. Володимир Войчишин створив свій варіант цієї пісні, який ми зараз і послухаємо. (Доречі, з цією піснею пов'язана досить романтична історія).


Гармонії - аранжування В. Войчишина

Рейки

автору дуже повезло у середені дев"яностих, продавати книжки в електричках у Москві. Там він голос ставив і вчився не боятися публіки та пропонувати різне та корисне... "Дами і господа.. кніготорговое агенство ... і т.д. " Коли я вперше спробував продати Булгакова , це була здається лінія Савьоловського вокзалу, я чуть не ...з переляку і так плутав завчений текст, що народ у вагоні падав на коліна від сміху, ..зрештою, зробив дуже гарний почин, купили майже пачку книжок. В Українських електричках неоднарозово спостерігав колоритні картини торгівлі від пісень до супер клею, і з любовью та трохи з іронією присвячуємо цю пісню дорогим колегам, власне елекричці, де так приємно вчитися та писати вірші, та звичайно пасажирам-мандрівникам

Пісня була написана коли ми верталися з помаранчевої революції "завантажені" бальзамом "9сил" (це був наш "напій революції"), революціїя ,особливо тому що вона безкровна була нам дуже в кайф. Олег Скрипка поставив простенький апарат в якомусь закутку на місцях подій, ми також волали і грали для людей в житті яких щось дивне скоїлось, щось що я не хотів би описувати, це окрема тема,-але для громадянина та особистості, щось дуже корисне(я не про "9сил":)))

“Очеретяні коти” почали ділитися

Залишок Вінницького гурту “Очеретяний кіт” презентував чернівчанам новий проект “Микола в очереті”

Ольга МАКСИМЮК
o_maksymiuk@mail.ru
Минулої неділі у Чернівецькому музеї народної архітектури і побуту “Очеретяний кіт” презентував свій новий проект “Микола в очереті”.
– Якщо нас не закидали порожніми пляшками від пива і яйцями, то в принципі можна казати, що проект вдалий, – ділиться враженнями від виступу фейлетист “Очеретяного кота” і соліст мистецького гурту “Микола в очереті” Микола Доляк. – Хоча є претензії до самих себе.
За словами учасників гурту, назва проекту “Микола в очереті” невідомо чи залишиться, адже її вигадали тимчасово, спеціально для свого чернівецького продюсера Ігоря Кравціва.
– “Очеретяні коти” прагнуть, аби кожен з них (“котів”) мав свій власний проект, – розповів “Погляду” бас-гітарист гурту Володимир Войчишин.
Як з’ясувалося у розмові, гурт має віртуальний проект “Володя в очереті”, а у майбутньому планує створити ще й “Ігор В Крижовнику”.
Барабанщик “котів” Костя Бушинський підзаробляє у Олега Скрипки
Побачити гурт “Очеретяний кіт” у повному складі публіка не змогла через те, що вокаліст Роман Кріль під час ремонту власної квартири зламав ногу.
– На нього впала плита, тож тепер Роман ходить у гіпсі й на милицях, – каже В. Войчишин. – Навіть натер милицями гематоми.
Ще один учасник гурту (до речі, саме він був його засновником і дав таку чудернацьку назву), барабанщик Костя Бушинський, перебрався жити до Києва.
– Йому доводиться підпрацьовувати у Олега Скрипки (грає на барабані), – зізнаються хлопці про свого колегу по цеху. – Частенько його можна побачити за барабанною установкою у таких гуртах, як “Пропала грамота”, “Сонцекльош” і навіть у Каті Чілі.
З Чернівцями, а особливо з Музеєм народної архітектури і побуту хлопців з “Очеретяного кота” пов’язують давні спогади.
– Чотири роки тому, напередодні виборів, тут у музеї на одній з лавочок ми сиділи разом з відомим критиком Олександром Бойченком та Ігорем Кравцівим, трохи частувалися напоєм “Так”, – пригудує В. Войчишин. – Я навіть пройшовся подивитися до того місця, де ми колись сиділи.
Чернівці це особливе місто, кажуть хлопці з гурту «Очеретяний кіт», тому «коли нас знову запросять тут виступити, обов’язково приїдемо».
Гурт “Мартові” – діти “котів”
Проект гурту “Очеретяний кіт” “Микола в очереті” – це не єдине творіння “котів”. Молодий гурт “Мартові” є їхнім дочірнім проектом, адже вокаліст гурту Сергій Атаджанов це – колишній бас-гітарист “котів”.
У Чернівцях «Мартові» виступили вперше, і хоча звук, як каже вокаліст гурту Сергій, під час виступу був неякісним, публіка сприйняла їх добре.
Оскільки гурту тільки рік, вперше на велику сцену потрапили нещодавно на фестивалі українського формату в Уніжі, наступною буде сцена «Шешорів».
Власного диску хлопці ще не записали, оскільки немає спонсора, «Мартові» мають в своєму доробку лише п’ять пісень домашнього запису. Адже, як зазначає Сергій, – у наш час не вигідно випускати альбоми, проте хотілося б записати кілька дисків хоча б для того, аби роздати друзям.

Оригінал

Юрий Андрухович презентует фестиваль "Верета"

Презентация первого фестиваля современной культуры ”Верета” состоится в субботу, 2 июня, в 18.00, в Доме офицеров Винницы. Сам фестиваль запланирован в городе на конец сентября.

Название ”Верета” означает на диалекте разноцветную дорожку. Пестрая программа фестиваля совмещает выступления музыкантов, писателей, работы фотографов.

— Виннице не хватает фестиваля современной культуры города, — говорит организатор Светлана Доляк, 21 год. — У нас нет ни одного клуба, где бы музыканты выступали с собственной музыкой, а литературные вечера проходят в подвалах, и о них никто не знает.

На презентации писатель Юрий Андрухович представит новую книгу ”Тайна”. Литературовед Александр Бойченко будет знакомить с журналом ”Поезд 76”. Винницкая группа ”Очеретяний кіт” будет исполнять свои песни из альбома ”Мандрівка в Косаківку”.

Осенью фестиваль продлится два дня. Организаторы хотят собрать известных в Украине писателей и музыкантов. Должен приехать лидер группы ”ВВ” Олег Скрипка.

— Нужно, чтобы фестиваль стал известным в Украине, как карпатские ”Шешори”, — объясняет 30-летний Владимир Войчишин из ”Очеретяного кота”.

Валентина МУРАХОВСКАЯ
Оригінал

"СТЕЛСІ" КЛОНУВАЛИ "КОТА". НА ЧЕРЗІ "ВВ"?

Якщо свіжоспечений ремікс на нову пісню "Час минає" етнорокової ватаги "Очеретяний кіт" з Вінниці можна назвати клоном, тоді експеримент з клонування "Кота" нашим електронникам "Стелсі", які, власне, його здійснили, цілком вдався. Ремікс можна впевнено назвати спільним творінням "Очеретяного кота" та "Стелсі". Наразі чернівчани прописали до неї гітару, клавішні і рясно всипали "Час минає" притаманними їх власній стилістиці семплами. Наскільки ця композиція вийшла вдалою, можна було переконатися на столичних етно-диско-вечорницях, організованих керманичем "ВВ" Олегом Скрипкою. З початку лютого вони тривають у приміщенні Культурно-мистецького центру Києво-Могилянської академії. Тож саме там відбувся дебют нової старої пісні, і саме там її вперше почули "батьки" – "Очеретяні коти". Ремікс буковинських етноелектронників настільки вразив Олега Скрипку, що він і собі висловив побажання, щоб чернівчани клонували якусь з його власних композицій. Першою ластівкою, що полетіла у вирій діджейського простору, стала "Пісенька" з останнього альбому "ВВ" "Були деньки". Але зупинятися на цьому чернівецькі ковалі реміксів не збираються: у проміжках між клепанням свого нового альбому вони активно працюють над обробкою ще однієї пісні "Воплів Відоплясова".

Тарас ПІЦ

Оригінал

Музична альтернатива: "Очеретяний кіт" в електронній обробці

Буковинські Стелсі "зробили людей" з вінницького Очеретяного Кота. Ні, ні, останні й без того мають доволі велике коло шанувальників, яке останнім часом дедалі зростає, однак пересічному слухачеві, а тим паче працівникам радіорозголосів їхня творчість залишалася, м’яко кажучи, не зрозумілою. Тепер є надія, що завдяки буковинським фольк-електронникам доробок Котів прорветься.

"Очеретяний кіт" на вечрорницях етно-диско. Фото Роман Чорномаз, Обозреватель.

Діло було так. Олексію Кухарському, чільникові Стелсі, потрапив до рук диск з ФДРівських розсилок на радіо. Там він надибав на одну з найостанніших пісень, записаних Очеретяним Котом, "Час минає". Хлопакові річ настільки засмакувала, що він відразу забажав почаклувати над піснею й почав шукати виходи на вінничан. Дозвіл від на переробку було отримано й у підсумку вийшов навіть не перегранець [ремікс] у звичному розумінні цього слова, а по суті цілковито нове народження співанки. Тож гудці домовилися так і зазначати, мовляв, виконують Очеретяний Кіт та Стелсі разом, а саме награння стало повністю придатним для танцювальних майданчиків.

Запис й остаточне зведення робилися у чернівецькій звукотвірні “Стелсофон”, а крім електроніки Кухарського гітари додав гітарист Стелсі. Самі "коти" вперше почули оновлену річ аж в бусіку (мікроавтобусі) по дорозі з Етно-Диско Вечорниці Олега Скрипки 2 лютого, і попри всі перестороги залишилися задоволені доробком, за що й перехиляли раз по раз по п'ятдесят. Життєпис пісні "Час минає" може продовжитися спільним видноспівом Очеретяного Кота зі Стелсі. Зв'язковим поміж ватагами виступив знаний не лише на Буковині поширник Української "непримиреннщини" Ігор Кравців. Наразі гурти чекають нагоди, щоб нарешті познайомитися віч-на-віч.

Як повідомляв ОБОЗ, другий тур Вечорниць Скрипки ви зможете відвідати 23 лютого в галереї Лавра, наступного дня невтомний Скрипка з козаками поїде каламутити воду в Бєлокамєнной.

Оригінал

«У мене є велосипед і семеро котів»

Назва гурту «Очеретяний кіт», який талановито і натхненно грає адаптований фольк 11-й рік, походить від однойменної тварини, яка живе на болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатися творчими експериментами.
Нещодавно «замандрували» вони до Чернівців, потрапивши на свято виходу на полонину. Щоправда, куштував страви гуцульської кухні лише один із лідерів колективу – Володимир Войчишин, який приїжджав на свято зі своєю чарівною дружиною Юлією.

«Самогон треба пити потроху, бо це небезпечно для психіки»

– Нещодавно ви презентували у Києві четверту платівку «Мандрівка в Косаківку». Що ж то за Косаківка, де вона?
– Косаківка – це село у Вінницькій області й назва пісні, яку ми взяли за назву альбому. У ній йдеться про одну з численних мандрівок Поділлям. Це була поїздка до родичів нашого товариша, і все, що там оспівується, – було насправді.
Є там і про місцевий самогон. Він готується з буряка. Подорож відбувалася взимку, тому споживати тоді його ще можна було, але на відстані метра-півтора непідготовлeну людину він запросто міг звалити з ніг. Дуже колоритний аромат і смак специфічний. Його слід пити потроху, бо це небезпечно для психіки.
– Скільки ж можна спожити цієї рідини, не ризикуючи загинути?
– Ми не рахували. Мені здається, що міцність коливається від 65 до 70 градусів. Ми тоді випили не так, щоби багато, але нам було дуже добре.
– Виходить, що диск з’явився завдяки самогону…
– Та не у самогоні, напевно, була річ – сама подорож і повернення були захопливими.
Альбом випустила фірма «UKRmusic», і він складається з 13-ти пісень. Там декілька чумацьких пісень, коломийок, декілька наших авторських пісень. Ми записували їх для себе, давали на радіо, і тут з’явилася нагода випустити альбом. Зараз виявилося, що перший тираж розпродано, і нам пропонують другий.
Презентацію влаштували у Києві – у корчмі, яка називається … «Очеретяний кіт». Ця корчма у Гідропарку не має жодного стосунку до нас – лише назва і те, що ми вже познайомилися. Власник сам нас знайшов і запропонував щось зробити, а нам саме потрібно було влаштувати презентацію.
Сцену, закладену очеретом, влаштували просто на березі Дніпра. Було дуже гарно: ми виїхали на бричці у супроводі ескорту з каскадерів, переодягнених у козаків.
Там були «Гайдамаки», Катя Чілі, Сашко-лірник. Ми привезли самогон із Косаківки, і для кола втаємничених відбулася заключна частина презентації. Ніхто не вийшов із-за столу байдужим.
До речі, у тому очереті була купа котів…
– Кажуть, що дегустування місцевих напоїв завжди входить до програми ваших подорожей…
– Усі наші мандрівки, включаючи поїздку до Путили, на вихід на полонину, обов’язково включають у себе елемент дегустування місцевих напоїв. Раніше такого не було.
У Путилі самогон особливий і специфічний. Можливо, навіть смачніший, ніж справжній косаківський з буряка. Той дуже жорсткий – для справжніх чоловіків.
У кожному куточку ми натрапляємо на самогон. Нам це подобається. Раніше, пригадую, я навіть не міг його пити, а зараз…

«В Україні ніхто не заробляє на власних дисках»

– Чи будете презентувати диск у Чернівцях?
– Насправді ми приїхали, бо хочемо підготувати концерт-презентацію. Можливо, це буде спільний виступ з гуртом «Гуцул Каліпсо». Ми з ними товаришуємо.
– Випускаючи диск, музикант насправді заробляє на життя?
– В Україні ніхто, як мені відомо, не заробляє на власних дисках, а якщо заробляє – це не основне. Основне – це концертна діяльність.
Можливо, колись усе зміниться, адже у світі люди заробляють на тиражах, але там аудиторія ширша.
Наш видавець Ігор Мельник, який взявся видати диск, – справжній ентузіаст. Він сам був здивований, що диск розійшовся. Ми не маємо жодного кліпу, який би крутили на ТБ. Переважно популярність базується на Інтернеті, звідки люди скачують пісні. На
фестивалях люди нас чують.
– А з чого ж ви живете? Не з музики ж…
– Ми намагаємося це робити. Я безробітний і нічим не займаюся, окрім гурту. Тому поки що важко, витрачаємо більше, ніж отримуємо. Але усе змінюється потроху. Люди починають цікавитися такою музикою. З’являється багато гуртів, які роблять якісну музику, але не можуть бути представленими у комерційному медіа-просторі. Люди бачать їх на фестивалях, в Інтернеті. Один із таких гуртів, до речі, «Гуцул Каліпсо». Ці хлопці вже на реальному рівні. Олег Скрипка дає їм вже аванси, тобто запрошує на фестивалі.
Зараз яка ситуація: вкладають гроші, крутять кліп і на десятій годині людина починає вірити, що якщо показують стільки – воно варте того… Спрацьовує. Дівчата танцюють у трусиках, наприклад. Напевно, це також вражає пересічного українця.
Але його також слід виховувати, грубо кажучи. Публіка в Україні є, але немає ланки, яка пов’язує виконавця і аудиторію. Кожен собі окремо щось робить і виживає, як може.
Нам здається, що наша музика говорить сама за себе. Тут не у нас справа – ми не виступаємо без трусів тощо.
Живемо якось. Зараз вдома маємо семеро котів. Можемо відкривати свій бізнес і недорого продавати їх. 20 гривень за відро, наприклад…
Персидські вони у нас, до речі.
Чи легко бути дружиною очеретяного кота?
– Юлю, чи легко жити з котом, навіть якщо він – очеретяний? Грошей він практично не заробляє…
– Я із самого початку знала, на що йду. Він – дуже цікава людина. Я почула про гурт 10 років тому, коли вчилася на медика у Вінниці. Приїхала туди зі Львова. На першому курсі закохалася у гурт, а вже потім – у Володимира.
Для нього гурт – все його життя. Він вважає, що гонитва за грошима – не основне у житті, бо багато втрачається. У будь-якому разі ми не помремо з голоду. Тобто людина, яка живе щиро і поводить себе чесно, якось вийде на той рівень, на якому можна прожити.
– А як вам вихід на полонину?
– На таке дійство ми приїхали вперше. То була суцільна бутафорія, але ми до неї спокійно ставимося – нікуди від неї не подінешся. Кожен собі знаходить своє. Ми не стали слухати на стадіоні фанерну групу з Луганська, а познайомилися з охоронцем місцевого магазину канцтоварів. Не було де заночувати, і він запропонував нам заночувати у нього. Потім самогон, божевільні краєвиди, ми дивимося на воду... І тут нас починають оточувати бички з телятами. Самогон вони з нами не пили, але нас слухали.
Чудово, що відбувалися неочікувані штуки і з цього маєш матеріал для натхнення.
– А Чернівці…
– Ми дуже любимо Чернівці. Плануємо тут відзняти кліп на нашу пісню «Єврейський хлопчик» Анатолія Секретарьова. Чому такі асоціації? Я сам виріс на Єрусалимці – це такий район у Вінниці, який дуже нагадує Чернівці. Вона є у нас в альбомі. Але Вінниця зараз розростається, ростуть поверхи, перекривають дворики. Хоча тут досі збереглися такі старовинні закапелки. Такі занедбані, на перший погляд (і на другий, напевно, також), місця дуже класні. І ця пісня – про таке містечко. Знаю, що у Чернівцях є єврейська громада. Але мене здивувало, як у вас багато російської мови. А взагалі – чудове місто. Ми закохалися у нього…

«Очеретяний кіт» одружився

Обраницею Володимира Войчишина стала чарівна львів’янка Юлія. Весілля вирішили зіграти в одному з клубів Вінниці, звідки Володимир родом. Гості приїхали з різних куточків України, навіть із-за кордону. Окрім родичів та преси, на весіллі гуляли музиканти дружнього гурту «Гайдамаки» і автор частини пісень «Котів» поет Анатолій Секретарьов.
Наречена з’явилася перед публікою не у традиційній білій сукні з фатою, а в модерновій спідниці і грубому молодіжному взутті. Близько дванадцятої ночі весілля перетворилося на концерт, у котрому блискуче виступив акордеоніст «Гайдамаків» Іван Леньо. Серед виконаних ним пісень були і буковинські.
Перша шлюбна ніч у Вови і Юлі була нетиповою: уже о 6-й годині ранку молодята сідали в електричку на Київ, адже того дня на них чекав концерт із Олегом Скрипкою та «Божичами». До речі, після концерту вони отримали привітання від Олега і подарували йому диск із піснею «Гармонії» учасника ВВ, яку вони переспівали на свій лад.

Оригінал