понеділок, 2 лютого 2009 р.

Просто граєш для людей – і слава Богу!

Етно-фольк-гурт «Очеретяний Кіт» у Чернівцях знають більше, ніж у рідній Вінниці. Зокрема – завдяки численним чернівецьким друзям, серед яких і колишній менеджер Ігор Кравців, що за останні кілька років організував «Котам» зо два десятки концертів на Буковині. Наприкінці минулого року з його легкої руки хлопці знову виступили у Чернівцях, виконавши пісні з нової програми «Ранішні Звуки». Про нові речі, світову кризу та філософію гурту спілкуюся з керманичем формації Романом Крілем.
– Востаннє у Чернівцях ви виступили у дещо обрізаному складі – лише втрьох...
– Не скажу, що я з того дуже тішуся, але головне – як ми передаємо музику слухачеві. Мені здається, що це у нас виходить.
– До речі, на «Драйвомірі» тобі випала нагода почути оберемок найкращих чернівецьких гуртів. Як вони тобі?
– Сподобалися, цікаві були гурти. Дуже класно, що ми завжди збираємося після концерту і в неформальній обстановці, з відчуттям полегшення від того, що все вже позаду, лабаємо до ранку. Це просто супер! Чернівецькі музиканти в цьому плані мені дуже по кайфу.
– До цього уламки «Котів» виступали у нас на «Обнова-фесті». Що з того часу змінилося?
– Мене тоді не було, зламав ногу. Але не переживайте: вона загоїлася і все нормально. Щодо змін. Головна зміна пов’язана з кризою: ми зрозуміли, що не треба чекати особливих гонорарів за всі наші дійства, а треба просто грати музику. Ми вже навчилися створювати певний настрій, тримати аудиторію, і це прекрасно, бо вже не треба шукати спонсора: просто граєш для людей – і слава Богу!
– Як ще світова фінансова криза вплинула на «Очеретяних Котів»?
– Нарешті ми сіли записувати альбом, такий репетиційний варіант. Власне, це пов’язано з тим, що мене звільнили з роботи за скороченням. Я працював на ФМ-радіостанції, але щось вона не могла виживати, і мене скоротили. Щоправда, в ефірі я вже не працював, а викладав усю цю майстерність патякання: вчив ведучих у різних містах. І, коротше кажучи, корпорація сказала мені «до побачення». Я зрадів, тому що нарешті можу займатися лише музикою.
– І як результат? Після «Мандрівки в Косаківку» від 2006 року, здається, нічого не виходило?
– Ми намагалися щось записати, але все було дуже схоже на «Мандрівку». А повторюватися не хочеться, тому що альбоми, принаймні альбоми нашої групи, повинні бути різними. Тепер я просто роздав партії, і ми записали все вдома і скинули на сайт одного відомого інтернет-радіо, де ви можете скачати цей альбом. Мені здається, вийшло цілком непогано.
– Тобто ти підтримуєш «Radiohead» та інші гурти, які виставляють свої альбоми у мережі для вільного завантаження?
– Абсолютно! Немає сенсу боротися за продаж дисків, коли ти знаєш, що все одно знайдеться нахаба або й дуже класний чувак, який виставить це для своїх друзів на «Контакті» чи в «Однокласниках», і скаже: «Скачуйте, хлопці!». Гадаю, що ми можемо жити тільки за рахунок концертів. От ще би побільше було слухачів, які б розуміли, що якість і різноманітність музики залежить від них, від їхнього бажання купити квиток і прийти послухати живий концерт.
– Кожен гурт має свою філософію. Яка вона у «Котів»?
– Основою наших пісень є ідея про те, що світ навколо яскравий та цікавий залежно від нашого вміння це бачити та відчувати. Для цього треба, кажучи сучасним сленгом, мати моральні дешифратори, такі фішки у культурі сприйняття, що можуть модифікувати бачення, переносити акценти уваги на більш важливі, цікаві речі. Джерелом цього є знання, власне філософія та мораль. Мораль у широкому розумінні цього слова – це духовне здоров’я людини. Моя дорога до цього розуміння була довга, з багатьма прикладами, і за це навчання я найбільше вдячний моєму вчителю Анатолію Секретарьову. Можу сказати, що у своїх текстах намагаюся спіймати мить незвичного, дивного чи прекрасного у звичайних речах. Можливо, у контакті з піснею слухач також отримав би частку цього стану, відчув щось особисте і надалі звертав би більше уваги на те, що робить його життя більш яскравим та насиченим – без нарко- та алкостимуляторів.
– Будучи гуртом інтелектуальної музики, з ким із інтелектуалів в Україні товаришуєте?
– У нас дуже хороші стосунки з Олександром Бойченком, хороші – з Юрієм Андруховичем, з Прохаськом, з Жаданом – ми з ним лабали в одній солянці. Тобто у нас хороші стосунки з тими, хто щирий. Тоді не так важко знайти спільну мову.
– Що побажаєш нашим читачам?
– Нехай здійсниться все те, що вам справді потрібне!
Тарас ПІЦ

P.S. Від редакції: Принаймні одна справді потрібна подія в житті Романа Кріля вже відбулася. 5 січня у нього народився син Георгій. Вітаємо!

ДОВІДКА
Назва гурту «Очеретяний Кіт» походить від однойменної тварини, яка вміє плавати і живе в очереті, де є все, що їй треба для існування. Учасники гурту дуже люблять подорожувати, але принципово живуть у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатися творчими експериментами. Гурт засновано 1995 року, у нинішньому складі грає з 1998-го. «ОК» – учасник і фіналіст фестивалів «Червона Рута», «Тарас Бульба», «Мазепа – Фест», «Шешори», «Країна Мрій», «Славське», «Великдень у Космачі», «ДрайвомірЪ» тощо. Офіційно випущено 4 різножанрові альбоми: «Бурса» (1998), «Манія» (1999), «Коломийки» (2003) та «Мандрівка в Косаківку» (2006). До кінця 2009 року планується вихід студійного альбому «Ранішні Звуки», чернетковий запис якого наприкінці 2008 року виставлено у мережі для вільного завантаження.

Оригінал

Немає коментарів:

Дописати коментар