Гурт «Очеретяний кіт» і кілька чудових лабухів, наприкінці березня, починає серію міні-фестивалів під поетичною назвою «Очерет джем фест»!
Особливістю є те що, окрім власної програми, гурт «Очеретяний Кіт» акомпанує лідеру, автору та виконавцю іншого гурту. Це демократична формація, тобто всі представлені в рівній пропорції по часу лабання шедеврів нечуваних пісень. Клуб чи будь-яка інша сцена отримує три і більше гурти в однім. Це вигідно для музичних команд, оскільки популяризується їхня назва та музичний матеріал, а отже їхній бренд. З іншого боку, це вигідно для закладу: цікавість концерту та його рентабельність зростає, оскільки у дві години вкладений різноманітний матеріал, виконує його п’ять чи шість професійних артистів.
На сьогодні «Очерет джем фест» пропонує цікавих та якісних виконавців:
Павла Нечетайло (гурт «Пропала грамота», м. Каменець-Подільській )
Яну Шпачинську (гурт «ЧЕ-ЧЕ»)
Миколу Доляка та власне «Очеретяного Кота» (м. Вінниця)
З двома цікавими та майстерними виконавцями з м. Миколаїв зараз ведуться переговори. Музичний матеріал можна послухати на сайті myRadio.com.ua на форматах Етно та Український Хіт, відео найближчим часом буде викладено в Інтернеті.
Також важливим елементом «ОДФ» є приєднання місцевого гурту, який має «добру славу» і рейтинг у власному місті. Зиск гурту в тім, що у подальших подібних акціях, в інших містах, лідер може також приєднатися до програми і команда буде у такий спосіб піаритись, для фестивалю взагалі це також цікаво та корисно. За квітень та травень ми спробуємо відлабати у всіх обласних центрах. Ми вибираємо саме цікаве, звичайно на наш смак, але приходьте та послухайте, може це саме ваша музика. Зроблено в Україні.
Про виступи попередньо будемо повідомляти на myRadio.com.ua
Оригінал
неділя, 1 березня 2009 р.
Легінь - Volodya Version (2009)
Оновлена версія пісні Легінь, яка увійшла ще в перший альбом "Очеретяного Кота" - "Бурса", що побачив світ у 1998-му році.
ФДР: 1.03.2009
ФДР: 1.03.2009
неділя, 22 лютого 2009 р.
Вистава «Піфагор», гурт «Очеретяний Кіт», частина 1
Наш герой, на ім’я Піфагор, потужний в впровадженні різних ідей, завдяки Інтернету зробив певний бізнес (собі).
Колись закінчив політех, непогано просунувшись в справі писати програми, знаючи мову англійську у мірі достатній, знайшов у мережі та добре зробив кілька заказів, ціни в нього були адекватні, для нас це пристойне бабло, як на середнього пахаря, для замовників це майже дешева рабсила.
З часом він склав цілу контору і вимутив, тобто виграв тендер, кажучи просто, здобув серйозний та довгий заказ, від індійців здається. Перекинув на плечі працьовитих підлеглих всю «кухню» і корегуючи тільки певні нюанси, він згодом, маючи більше вільного часу, втрачати почав задоволення від того, що робить.
Десь через рік, його регулярно, потужно ковбасити стало, а чим далі тим більше. Одного ранку прокинувся наш Піфагор і прислухаючись до ранішніх звуків відчув, що треба змінити щось у житті, але що, невідомо?
Анонс вистави «Піфагор» від гурту «Очеретяний Кіт»
Розповідає Роман Кріль, лідер однойменного гурту.
Очеретяний Кіт на MyRadioПо свіжим слідам хотілося б мені поділитися враженням від першої спроби зробити музичну виставу, у виконанні гурту «Очеретяний кіт» в київському клубі «Бочка», на Воровського 24. У чомусь це було «першим млинцем», тобто лаж вистачало, на мою критичну думку, від звуку до виконання. Але українська музична вистава, від фахівців непоганого рівня, українською мовою, з сьогоденними героями та певною філософією, як явище досить рідке. Робоча назва проекту - «Піфагор». Геть не українське ім’я, але це символ структури, яка зрештою може стати містичним блуканням (для тих хто знає історію оригінального Піфагору).
У нашого Піфагора є два товариши: мисливець Толя (альтернативний символ долання мети - певна жертва приноситься завжди для результату) і шляхтич-мандрівник Георгій (символ філософсько-емоційного споглядання світу, він вчитель за фахом). Кожен окремо непогано виживає в сьогоденні, але їхня природа чи призначення в тім, щоби створити щось разом. У команді їх найкраща реалізація. Можна пожартувати на тему трансформерів, роботів, що коли гуртуються в один механізм, стають мегакрутим чуваком, для серйозних стратегічних задач. Долання мети це подорож до ріки, яку треба переплисти аби дістатися берегу (результату), подорож дає досвід та враження, човен - це знання, велика ріка - це потужний символ. Паралельно автор не втримався причепити корисні «патерни» для слухачів, наприклад ідея контрасту для роботи чи варіант вирішення родинного конфлікту. Все це побудовано на реальних подіях з деякими невеличкими змінами.
Доречі, на першу виставу і слухачі прийшли здебільшого адекватні, ті хто мовою комп’ютера має у сприйнятті певні «кодеки», їм не важко «відфільтрувати» деякі лажі і почути ідею та варіант рішення. Серед слухачів були такі відомі люди як: дівчата з гурту «Даха-Браха», хлопці з гурту «Гайдамаки» і інші. Ми дякуємо їм за увагу, приємно для вас грати, друзі.
З виставою «Піфагор» Ви можете ознайомитись слідкуючи за оновленням новин на форматі «Український Хіт», частин буде 6.
Вистава «Піфагор», гурт «Очеретяний Кіт», частина 1
Повна презентація альбому-вистави відбудься на весні. В Інтернеті будуть два варіанти з текстом та без тексту автора (самі пісні).
понеділок, 2 лютого 2009 р.
Просто граєш для людей – і слава Богу!
Етно-фольк-гурт «Очеретяний Кіт» у Чернівцях знають більше, ніж у рідній Вінниці. Зокрема – завдяки численним чернівецьким друзям, серед яких і колишній менеджер Ігор Кравців, що за останні кілька років організував «Котам» зо два десятки концертів на Буковині. Наприкінці минулого року з його легкої руки хлопці знову виступили у Чернівцях, виконавши пісні з нової програми «Ранішні Звуки». Про нові речі, світову кризу та філософію гурту спілкуюся з керманичем формації Романом Крілем.
– Востаннє у Чернівцях ви виступили у дещо обрізаному складі – лише втрьох...
– Не скажу, що я з того дуже тішуся, але головне – як ми передаємо музику слухачеві. Мені здається, що це у нас виходить.
– До речі, на «Драйвомірі» тобі випала нагода почути оберемок найкращих чернівецьких гуртів. Як вони тобі?
– Сподобалися, цікаві були гурти. Дуже класно, що ми завжди збираємося після концерту і в неформальній обстановці, з відчуттям полегшення від того, що все вже позаду, лабаємо до ранку. Це просто супер! Чернівецькі музиканти в цьому плані мені дуже по кайфу.
– До цього уламки «Котів» виступали у нас на «Обнова-фесті». Що з того часу змінилося?
– Мене тоді не було, зламав ногу. Але не переживайте: вона загоїлася і все нормально. Щодо змін. Головна зміна пов’язана з кризою: ми зрозуміли, що не треба чекати особливих гонорарів за всі наші дійства, а треба просто грати музику. Ми вже навчилися створювати певний настрій, тримати аудиторію, і це прекрасно, бо вже не треба шукати спонсора: просто граєш для людей – і слава Богу!
– Як ще світова фінансова криза вплинула на «Очеретяних Котів»?
– Нарешті ми сіли записувати альбом, такий репетиційний варіант. Власне, це пов’язано з тим, що мене звільнили з роботи за скороченням. Я працював на ФМ-радіостанції, але щось вона не могла виживати, і мене скоротили. Щоправда, в ефірі я вже не працював, а викладав усю цю майстерність патякання: вчив ведучих у різних містах. І, коротше кажучи, корпорація сказала мені «до побачення». Я зрадів, тому що нарешті можу займатися лише музикою.
– І як результат? Після «Мандрівки в Косаківку» від 2006 року, здається, нічого не виходило?
– Ми намагалися щось записати, але все було дуже схоже на «Мандрівку». А повторюватися не хочеться, тому що альбоми, принаймні альбоми нашої групи, повинні бути різними. Тепер я просто роздав партії, і ми записали все вдома і скинули на сайт одного відомого інтернет-радіо, де ви можете скачати цей альбом. Мені здається, вийшло цілком непогано.
– Тобто ти підтримуєш «Radiohead» та інші гурти, які виставляють свої альбоми у мережі для вільного завантаження?
– Абсолютно! Немає сенсу боротися за продаж дисків, коли ти знаєш, що все одно знайдеться нахаба або й дуже класний чувак, який виставить це для своїх друзів на «Контакті» чи в «Однокласниках», і скаже: «Скачуйте, хлопці!». Гадаю, що ми можемо жити тільки за рахунок концертів. От ще би побільше було слухачів, які б розуміли, що якість і різноманітність музики залежить від них, від їхнього бажання купити квиток і прийти послухати живий концерт.
– Кожен гурт має свою філософію. Яка вона у «Котів»?
– Основою наших пісень є ідея про те, що світ навколо яскравий та цікавий залежно від нашого вміння це бачити та відчувати. Для цього треба, кажучи сучасним сленгом, мати моральні дешифратори, такі фішки у культурі сприйняття, що можуть модифікувати бачення, переносити акценти уваги на більш важливі, цікаві речі. Джерелом цього є знання, власне філософія та мораль. Мораль у широкому розумінні цього слова – це духовне здоров’я людини. Моя дорога до цього розуміння була довга, з багатьма прикладами, і за це навчання я найбільше вдячний моєму вчителю Анатолію Секретарьову. Можу сказати, що у своїх текстах намагаюся спіймати мить незвичного, дивного чи прекрасного у звичайних речах. Можливо, у контакті з піснею слухач також отримав би частку цього стану, відчув щось особисте і надалі звертав би більше уваги на те, що робить його життя більш яскравим та насиченим – без нарко- та алкостимуляторів.
– Будучи гуртом інтелектуальної музики, з ким із інтелектуалів в Україні товаришуєте?
– У нас дуже хороші стосунки з Олександром Бойченком, хороші – з Юрієм Андруховичем, з Прохаськом, з Жаданом – ми з ним лабали в одній солянці. Тобто у нас хороші стосунки з тими, хто щирий. Тоді не так важко знайти спільну мову.
– Що побажаєш нашим читачам?
– Нехай здійсниться все те, що вам справді потрібне!
Тарас ПІЦ
P.S. Від редакції: Принаймні одна справді потрібна подія в житті Романа Кріля вже відбулася. 5 січня у нього народився син Георгій. Вітаємо!
ДОВІДКА
Назва гурту «Очеретяний Кіт» походить від однойменної тварини, яка вміє плавати і живе в очереті, де є все, що їй треба для існування. Учасники гурту дуже люблять подорожувати, але принципово живуть у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатися творчими експериментами. Гурт засновано 1995 року, у нинішньому складі грає з 1998-го. «ОК» – учасник і фіналіст фестивалів «Червона Рута», «Тарас Бульба», «Мазепа – Фест», «Шешори», «Країна Мрій», «Славське», «Великдень у Космачі», «ДрайвомірЪ» тощо. Офіційно випущено 4 різножанрові альбоми: «Бурса» (1998), «Манія» (1999), «Коломийки» (2003) та «Мандрівка в Косаківку» (2006). До кінця 2009 року планується вихід студійного альбому «Ранішні Звуки», чернетковий запис якого наприкінці 2008 року виставлено у мережі для вільного завантаження.
Оригінал
– Востаннє у Чернівцях ви виступили у дещо обрізаному складі – лише втрьох...
– Не скажу, що я з того дуже тішуся, але головне – як ми передаємо музику слухачеві. Мені здається, що це у нас виходить.
– До речі, на «Драйвомірі» тобі випала нагода почути оберемок найкращих чернівецьких гуртів. Як вони тобі?
– Сподобалися, цікаві були гурти. Дуже класно, що ми завжди збираємося після концерту і в неформальній обстановці, з відчуттям полегшення від того, що все вже позаду, лабаємо до ранку. Це просто супер! Чернівецькі музиканти в цьому плані мені дуже по кайфу.
– До цього уламки «Котів» виступали у нас на «Обнова-фесті». Що з того часу змінилося?
– Мене тоді не було, зламав ногу. Але не переживайте: вона загоїлася і все нормально. Щодо змін. Головна зміна пов’язана з кризою: ми зрозуміли, що не треба чекати особливих гонорарів за всі наші дійства, а треба просто грати музику. Ми вже навчилися створювати певний настрій, тримати аудиторію, і це прекрасно, бо вже не треба шукати спонсора: просто граєш для людей – і слава Богу!
– Як ще світова фінансова криза вплинула на «Очеретяних Котів»?
– Нарешті ми сіли записувати альбом, такий репетиційний варіант. Власне, це пов’язано з тим, що мене звільнили з роботи за скороченням. Я працював на ФМ-радіостанції, але щось вона не могла виживати, і мене скоротили. Щоправда, в ефірі я вже не працював, а викладав усю цю майстерність патякання: вчив ведучих у різних містах. І, коротше кажучи, корпорація сказала мені «до побачення». Я зрадів, тому що нарешті можу займатися лише музикою.
– І як результат? Після «Мандрівки в Косаківку» від 2006 року, здається, нічого не виходило?
– Ми намагалися щось записати, але все було дуже схоже на «Мандрівку». А повторюватися не хочеться, тому що альбоми, принаймні альбоми нашої групи, повинні бути різними. Тепер я просто роздав партії, і ми записали все вдома і скинули на сайт одного відомого інтернет-радіо, де ви можете скачати цей альбом. Мені здається, вийшло цілком непогано.
– Тобто ти підтримуєш «Radiohead» та інші гурти, які виставляють свої альбоми у мережі для вільного завантаження?
– Абсолютно! Немає сенсу боротися за продаж дисків, коли ти знаєш, що все одно знайдеться нахаба або й дуже класний чувак, який виставить це для своїх друзів на «Контакті» чи в «Однокласниках», і скаже: «Скачуйте, хлопці!». Гадаю, що ми можемо жити тільки за рахунок концертів. От ще би побільше було слухачів, які б розуміли, що якість і різноманітність музики залежить від них, від їхнього бажання купити квиток і прийти послухати живий концерт.
– Кожен гурт має свою філософію. Яка вона у «Котів»?
– Основою наших пісень є ідея про те, що світ навколо яскравий та цікавий залежно від нашого вміння це бачити та відчувати. Для цього треба, кажучи сучасним сленгом, мати моральні дешифратори, такі фішки у культурі сприйняття, що можуть модифікувати бачення, переносити акценти уваги на більш важливі, цікаві речі. Джерелом цього є знання, власне філософія та мораль. Мораль у широкому розумінні цього слова – це духовне здоров’я людини. Моя дорога до цього розуміння була довга, з багатьма прикладами, і за це навчання я найбільше вдячний моєму вчителю Анатолію Секретарьову. Можу сказати, що у своїх текстах намагаюся спіймати мить незвичного, дивного чи прекрасного у звичайних речах. Можливо, у контакті з піснею слухач також отримав би частку цього стану, відчув щось особисте і надалі звертав би більше уваги на те, що робить його життя більш яскравим та насиченим – без нарко- та алкостимуляторів.
– Будучи гуртом інтелектуальної музики, з ким із інтелектуалів в Україні товаришуєте?
– У нас дуже хороші стосунки з Олександром Бойченком, хороші – з Юрієм Андруховичем, з Прохаськом, з Жаданом – ми з ним лабали в одній солянці. Тобто у нас хороші стосунки з тими, хто щирий. Тоді не так важко знайти спільну мову.
– Що побажаєш нашим читачам?
– Нехай здійсниться все те, що вам справді потрібне!
Тарас ПІЦ
P.S. Від редакції: Принаймні одна справді потрібна подія в житті Романа Кріля вже відбулася. 5 січня у нього народився син Георгій. Вітаємо!
ДОВІДКА
Назва гурту «Очеретяний Кіт» походить від однойменної тварини, яка вміє плавати і живе в очереті, де є все, що їй треба для існування. Учасники гурту дуже люблять подорожувати, але принципово живуть у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатися творчими експериментами. Гурт засновано 1995 року, у нинішньому складі грає з 1998-го. «ОК» – учасник і фіналіст фестивалів «Червона Рута», «Тарас Бульба», «Мазепа – Фест», «Шешори», «Країна Мрій», «Славське», «Великдень у Космачі», «ДрайвомірЪ» тощо. Офіційно випущено 4 різножанрові альбоми: «Бурса» (1998), «Манія» (1999), «Коломийки» (2003) та «Мандрівка в Косаківку» (2006). До кінця 2009 року планується вихід студійного альбому «Ранішні Звуки», чернетковий запис якого наприкінці 2008 року виставлено у мережі для вільного завантаження.
Оригінал
понеділок, 29 грудня 2008 р.
Подорож «Очеретяного кота» - Чернівці, Івано-Франківськ, Львів
За «втомою» в похід зібралися ми дружньо і нарисом недовгим я розповім про плями вражень від мандрівки трьома містами.
Читач шановний, вгамувати спрагу до пригод чи вражень не так вже й складно як що ти музика, із наголосом на другий склад звичайно. Творець , що часом такий дивакуватий, нікому особливо не потрібний, формується, росте (таке буває) на кухні. Я маю на увазі звичайно не їстівні надбання. Тут йдеться про явище, що зветься врешті в даному випадку «пісня»… Так от всю цю чудову творчу кухню ми переносимо на сцену. Глядач у залі, звичайно в кількісному виміри не порівняно більшим складом присутній, аніж кухонні стислі острівці уваги до змісту чи до процесу співів різного ґатунку. Вибачте за блуд словесний. «Пре». Але цю атмосферу, ти полюбивши з творчого дитинства, не бачиш поки сенсу замінити яскравим шоу з голими дівками та піротехнікою із хайратим соло гітаристом, що поливає чардашним дощем всіх шанувальників мистецтва біглої ігри. Тим більше, що нема інгредієнтів до відповідного сценічного «борщу». Ти вариш власну страву і «смакували» «борщ музичний» від гурту «Очеретяний кіт» у трьох містах.
Палац «Академічний» в Чернівцях, приємний вигляд має, приємно там лабати. Ми грали у «солянці», тобто крім нас було ще кілька місцевих банд. Я слухав пречудові голоси, але слів особливу силу не розчув (здебільшого). У своєму віці я не фанат страждань на тему сексу чи невдалих спроб прожити вдвох не вміючи нічого в 20 років, я в цім прекраснім віці торгував у електричках книжками і намагався вчитись (це було в Москві). Хоча у ті роки писав я про те саме. Навчання дивна річ. Доречи пізно ввечері ми спілкувались на цю тему з викладачем письменником Олександром Бойченком. Можливо написання тексту хоча б для двох чи трьох пісень у альбомі, потенціального потужного ансамблю, на себе треба взяти майстрам «живого слова», і поки дарувати ці рядки. Про авторські відсотки говорити у цій країні недоречно, нема чого ділити. Та це таке.
Я не пишу про зйомки передачі, про радіо потоп і взагалі про те, що нам повезло не стільки заробити грошей, але на день як мінімум хоч раз поїсти у крутому ресторані. На другий день по п’яному збіговиську подій нас занесло розфарбувати вечір в серйозний заклад. Мені здавалось, що публіка того чудового маєтку звикла чути, щось більше схоже на шансон, чи кавери на різний поп музон, але я в шоці був коли все вийшло навіть круто. Спочатку залабали ми, «Коти», за нами через джазову перерву гурт«Пропала грамота», точніше Паша Нечитайло злабав як Бог, це дійсно було круто і публіка сприйняла добре. Зрештою Доляк Микола «добив» цей міні фестиваль і стало ясно, що спроможні не форматні музиканти зробити атмосферу свята і в кабаку, точніше, вибачте, у закладі крутому. Таким складом міні фесту ми лабали і надалі.
У Івано-Франківську все б було взагалі прикольно, як би пацанчик за пультом, хоч трошки розумів що робиться зі звуком, цей хлопець буде кращим у майбутньому, це точно, але картину трохи зіпсував. До речі дякуємо клубу «Гармидер» за прийом і всім хто слухав нас. Зустрілися з Прохасько. Хто не знає, це письменник вищого ґатунку, сором’язливий немов святий Франциск. Поговорити як що чесно не було про що, кволі позіхання про кризу, пару кави. Він не кіряє – молодець. Згодом , продовжили ми спілкування з чудовим автором і нашим другом Андрієм Бондарем , зятем відомого германського поета Ю. Андруховича (про «германського» це жарт). Після концерту здавалося б всі втомлені і треба відпочити. Але «Коти» запрошують чи самі йдуть у гості лабати слухати пісні до ранку. Такі квартирники на кухні, можливо варто транслювати в Інтернеті, бо я вважаю,що це класно.
До Львову ми потрапили у трохи кволому і втомленому стані. Але не перестану дивуватися життю. Казати вам про те, що це прекрасне місто я не буду, мені здається це знають всі. У «Хмільному домі Роберта Домса», ми мали заробіток зі зборів за вхід, погодьтесь не дуже відомому гуртові це трохи стрьомно. Перед нашим міні фестом були місцеві пацани, здається панки. Гітарист не дивлячись на молодий вік, лабав, що Джимі Пейдж, мабуть він з родини музикантів. Співали про ментуру (це їхній хіт принаймні). Розвеселили публіку і диво… Концерт пройшов настільки круто, що я і не пригадую коли в останнє нам так лабалось. Людей доречі було «мама не горюй». Тобто багато. Дякуємо всім!
Наступні нариси «котячої» мандрівки у неті з’являться, десь за місяць. Зараз йдемо на канікули бо один із музикантів найближчим часом має стати батьком, а це відповідальна справа, тому ломитися в турне йому не гоже. Слухайте «Ранішні звуки» «Очеретяного кота» на myRadio! Ходіть на наші концерти, не пожалкуєте!
Роман Кріль
субота, 27 грудня 2008 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)