Із суботи на неділю

Новий погляд на класичний сюжет, який, зокрема розкривається у відомій пісні 17 ст. "Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці". Дуже повчальний сюжет: якщо порівняти із піснею "Ти казала в понеділок", стає зрозумілим, що краще дати жінці слово, бо якщо вона буде мовчати:

"У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
У четвер надвечір Гриценько помер,
А прийшла п'ятниця — поховали Гриця."

В той самий час як у другій пісні кожен куплет починається із слів "ти казала" і в кінці пісні парубок принаймні може говорити.

Але зілля не завжди спрацьовує. Так у пісні "Коровайчина" з альбому "Коломийки" розповідається:
"Хтіла дівка зчарувати,
Я вертався з весілля.
Так ми все це задовбало -
Не подіяло зілля!".

Все-ж таки повернемося до нашої коломийки. Класичні сюжети пропонують широке поле для інтерпретації (наскільки широке - читайте у Вікіпедії - http://uk.wikipedia.org/wiki/Ой_не_ходи,_Грицю).  У пісні "очеретяників" більше уваги приділено постаті Івана (він же Гриць). Хоча це йому аж ніяк не допомогло.

Альбом "Мандрівка в Косаківку", 2006

Із суботи на неділю

Із суботи на неділю
Новина ся стала,
То молода Марусенька
Йвана зчарувала.

Як хотіла зчарувати,
Кликала до хати,
Та заходи, Іванечку,
Буду тя вгощати.

Прийшов Іван до домочку,
Мамка го питає:
Чи то в тебе, мій синочку,
Личко ся міняє?

Чи ти, синку, з коня не впав?
Чи ти, синку, вбився?
Чи ти, синку, від Марії
Чарів вже напився?

А я, мамко, з коня не впав,
Я, мамко, не вбився,
А я, мамко, від Марусі
Чарів вже напився.

Молодому Іванові
Три попи співають,
А молодій Марусеньці
На скрипочці грають.

Ой, молоду Марусеньку,
Якраз повінчали,
А Івана молодого
В землю заховали...

Ой, яворе зелененький і таємниця "Очеретяного кота"

Отже, спочатку музика. Запис з альбому "Мандрівка в Косаківку" (2006), хоча ще у "Коломийках" (2002) був майже такий самий варіант. В другій редакції пісня стала трошки жвавішою (хоча це дивно, якщо брати до уваги шалений темп всього альбому "Коломийки").



Взагалі, це пісня попри свої досить прості слова має дуже глибоке значення. Ця пісня належить до обрядових купальських пісень, а отже для того щоб зрозуміти про що вона треба завантажити купальські кодеки.

Іще один нюанс про який не говориться у статті-кодеку, це символізм центрального персонажу цієї пісні, а саме явора зелененького. Ось що пише Вікіпедія з цього приводу:

"Явір є символом чоловіка взагалі і молодого парубка зокрема.
Місце під явором зелененьким є звичайним місцем кохання і його наслідку - страти віночка, тобто дівочої цноти.
З іменем явора злучена згадка про кохання, прихильність, особливо ж коли явір є зелененьким."

Ну, оскільки із приходом на Україну християнства на оргіях було поставлено хрест (в буквальному сенсі цього слова), можна трактувати "прихований" зміст цієї пісні як "На свято Купала тут зібралися дівчата і парубки що не знали досі кохання" (у заміжніх жінок та чоловіків були свої обряди).

Тепер ще один нюанс, про який я здогадався досить недавно (у порівнянні із давниною цього запису), а саме 9.11.2009, після відвідин концерта "Котів": Романко, Володько і Микола з пісні - це відповідно Роман, Володимир і Микола з гурту! Я впевнений що це не збіг обставин, тому що ніде ви не знайдете текст цієї пісні у збірках народних пісень з такою комбінацією імен якщо не написано що її виконує гурт "Очеретяний кіт".

Так ось питаннячко: а хто ж такі Ірина, Марина і Настуся з пісні? Якщо я не помиляюся, дружини музикантів мають імена Наталя, Юлія та Світлана. Навіть скрипалька - Олена! Є тут якась таємниця...

P. S.: Нещодавно Павло Нечитайло, Роман Кріль та Микола Доляк згуртувалися у очеретяно-родинну формацію ПАРОМИ. В цій назві нема таємниці, все дуже просто і ясно.

Ой, яворе зелененький
Музика - народна (в обробці "Очеретяного кота")
Слова народні

Ой ніхто ж там не бував
Де ся явір розвивав.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой таменька зійшло
Три місяці ясних.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Три місяці ясних
Три парубки красних
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой один парубок -
То вже наш Романко,
А другий парубок -
То вже наш Миколо,
А третій парубок -
То вже наш Володько.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой таменька зійшло
Три зіроньки ясних.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Три зіроньки ясних,
Три дівоньки красних.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Ой одна дівонька -
То ж наша Іринка,
А друга дівонька -
То ж наша Маринка,
А третя дівонька -
То ж наша Настуся.
Ой яворе, яворонько
Зелененький.

Анонс проекту "Пароми"

Роман Кріль пише на сайті "ВКонтактє":

Пароми гурт - фестиваль чотирьох авторів: Миколи Доляка, Павла Нечитайло, Романа Кріля та "народа".
Кращі пісні гуртів "Пропала грамота", "Очеретяний кіт" та "Подільські сурікати" ви можете почути на наших концертах.
Те на що воно схоже, ви можете послухати на нашій сторінці! Приємних вам гараздостей!

Храми

Вже знаючи що «Листопад у Вінниці» - це насправді «Вечір» з альбому «Бурса» я не став одразу відносити цю композицію до нового етапу творчості «Очеретяного кота». Після деяких роздумів я вирішив що це пісня яка не увійшла до альбому «Манія»: по-перше тематика та епітети, що використані у тексті («примотузовані одне до одного», «неначе раби», «зіпсований мозок...»), але з іншого боку аранжування більш «жваве» у порівнянні із «Манією». Тим не менш композиція звучить неначе у якомусь місці із кам’яними стінами (і краплями води високі ноти роялю), що створює певну клаустрофобічність.

"10 років" (2008)

Храми

Слова - В. Прилипко
Які величезні храми,
Які споруди із слів,
Що звезені наче раби
До давньої брами.

Примотузовані
Одне до одного –
Здаля це схоже на свято.

Та ти все бачиш,
І хочеш звільнити їх,
Забути, прогнати.

Зіпсований мозок!
Зіпсований мозок...
Крізь воду, крізь воду.

ФДР: 21.09.2008

Песня про послевоенный сарайчик - памятник добра, сооруженный Купидоном

Новиною це назвати складно - пост Секретарьова опубліковано вже тиждень тому. Більше того "Коти" у запису цієї пісні участі не приймали. Але сама історія дуже цікава, отже читаємо - http://sekretarevam.livejournal.com/13366.html

Листопад у Вінниці

Отже, перша композиція «ВКонтактє», яка мене здивувала була «Час» із Анатолієм Секретарьовим. Другою ж була «Листопад у Вінниці». Досить майстерно виконана, але стиль був зовсім не схожий на «Очеретяного кота» зразка 2006-го року. Оскільки здатність критично мислити була тимчасово вимкнена кількістю досі невідомих мені треків (в тому числі реміксів), всі вони вважалися новим матеріалом, над яким зараз працюють «Коти». Я був засмучений різкою зміною курсу творчих пошуків.

Через деякий час я відкопав альбоми «Бурса» і «Манія» і несподівано почув знайому мелодію! Отже це був не «новий», а «пройдений» етап творчості! Але показово що мої друзі, яким я давав послухати «Бурсу» відзначали музику «Вечора» серед інших композицій альбому.
Іншими словами – «Вечір» вийшов вдалим.



Листопад

І куди це дітись?
Ввечері їду додому.
З усіх сторін давлять в тролейбусі,
Мені в обличчя щось таке кажете.
Листопад у Вінниці,
Їду додому ввечері.
Десь біля шести вимкну світло –
Дома зустріне сліпа тиша.

І вечір розкаже –
Все як було, все покаже
І страхи і дрібні комахи непокоять.

Зелена ліщина

Не можна сказати що ця пісня невідома - згадки про неї я періодично зустрічав в ЖЖ і навіть на сайті pisni.org.ua є її текст і у якості виконавця вказаний "Очеретяний кіт". Але саму пісню в їх виконанні я знайшов досить недавно і сподіваюся що окрім мене знайдутся ще люди які її досі не чули :)

Отже, хоча Анатолій Секретарьов не вказує присвят, але я думаю що не помилюся, якщо напишу що вона присвячена другові... (тут я помилився).

Якому другові вона присвячена Секретарьов написав вже сьогодні у своєму новому есе, якого не було на момент написання цього посту. Отже, присвячена ця пісня Юрію Коновалову, так само як і "Мой друг - алкоголик".

Зрозуміти важливість цієї пісні можна із цих слів Секретарьова у яких він вітає "Котів" із виходом "Мандрівки в Косаківку":

«…Моє знайомство з "котами" почалося давно, 93-року. Щоправда, тоді тільки з одним-з Романом Крілем. Потім потроху усі перезнайомились. Вони кажуть, що я їх вчитель. Втім, я сам у них також вчуся, та ще й вболіваю за них. Оце десь рік минув, як вони, на мій погляд, "перелізли через паркан". До цього до Саду вони тільки підбиралися. Якщо все буде добре, незабаром, в наступному альбомі, побільшає їхніх самостійних мандрівок. Поки що їх хоч і небагато, але вони вдалі. Тож - гайда у Косаківку!..»

Ну а я запрошую вас послухати "Зелену ліщину".


гурт "Очеретяний кіт"
Демо-запис, кінець 2007 р.

Зелена ліщина
Слова і музика - А. Секретарьов

Пам'ятаю, якось ранком, років двісті тому,
може й менше, але це не так важливо, сину,
прибігає мій товариш і волає : "Ану,
піднімайся, і рушаймо по зелену ліщину."

Я спочатку не второпав, але вмився, поїв,
дуже швидко, бо товариш нетерплячий чекає,
вже як вийшли за ворота, він мені розповів,
що ліщина за вокзалом, а де точно - не знає.

Треба йти до лісосмуги повз великі склади,
перелізти огорожу, що навкруг танкодрому,
там побачимо сторожку, і почнуться сади,
а за ними - та ліщина у гаї старому.

Вона класна - дуже довга, і рівнесенька, як
той бамбук, що на базарі продають нам грузини,
але краща. Бо крім того, що вона на дурняк,
більше зловиш, кажуть люди, якщо вудка з ліщини.

Йшли ми довго і недовго, бо цікаво було,
покаталися на танку, на дрезині, на возі,
познайомились з поетом, що мав дивне житло -
жив у бочці з-під горілки, в степу при дорозі.

Він читав нам гарні вірші, але всі не свої,
бо свої читати, каже, - це не дуже етично.
А завершив так: "Колеги, як сказав Навої,
кожна бочка порожніє, а ліщина - то вічне!"

Тож і рушили ми далі, крізь велике буття,
друг мій вже не зовсім поряд, бо пливе на хмарі,
але інших до походу приєднало життя:
той малює, той віршує, той гра на гітарі.

Так і досі я блукаю у тім райськім саду,
загубив початок шляху, геть забув причнну,
та, буває, аж зрадію, як відчую, що йду
красним лугом разом з другом по зелену ліщину.

2004 - листопад 2006.