Ганнуся з Потіївки вразила Росаву й Очеретяного кота

У п`ятницю священик з Аскольдової могили повіз Росаву та Очеретяного кота дітями з Потіївки на Житомирщині

12 вересня декан міста Києва, настоятель церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі Ігор Онишкевич, разом з волонтерами благодійної організації «Карітас-Печерськ», Серігєм Харчуком, співками Оленою Янчук, ширше відомою як Росава, засновником гурту «Очеретяний кіт» Миколою Доляком відвідали інтернат для неповносправних дітей в селі Потіївка Радомишльського району Житомирської області.

«Карітас-Печерськ» привіз гостинці для діточок, а також одяг, зошити і шкільні портфелі. Таким чином було завершено акцію «Шкільний портфелик», яку було оголошено БО «Карітас-Печерськ».

В інтернаті перебуває 110 дітей. Діти ласували солодащами та соком, бавилися з дарунками, особливо з м`якими іграшками, які одна з родин парафіян церкви св. Миколая передала волонтерам «Карітас-Печерськ». Іграшок було вдосталь – вистачило на кожну кожній дитину інтерната. Також доброчинці привезли великі цікаві гарні м`які іграшки для спортзалу інтернату, які викликали особливе захоплення вихованців.

Шкільній бібліотеці закладу гості подарували книжки художньої та дитячої літератури, які підібрали працівники однієї з бібліотек міста Києва.

Діти повторювали разом з волонтерами «Карітас-Печерськ» Божі заповіді і деякі молитви.

На завершення програми гостювання в інтернаті відбувся виступ учасників гурту «Очеретяний кіт», що надзвичайно вразило діточок. Діти навіть вивчали з пані Росавою одну колискову пісню. Коли їх запитали, хто хоче заспівати, прийшла черга дивуватися гостям: одна дівчинка на ім`я Ганнуся вийшла і заспівала пісню Василя Симоненка «Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Пізніше гості інтернату подивилися футбольний поєдинок команд дітей інтернату. Спортивний інтернат дітям подарував Ігор Харчук. Дівчата в цей час зайнялися малюванням під керівництвом Марії Катридж і Ольги Онищенко.

«Дуже вдалася нам ця зустріч. Ми дуже вдячні нашим жертводавцям, завдяки яким стала можливою ця подорож. Інтерант знаходиться за 140 кілометрів від Києва у мальовничому куточку серед лісу. Ми провели там цілий день, але втоми не відчували», розповів ініціатор відвідин от. Ігор Онишкевич

На фото: Вихованці інтернату підтримують виступ Ганнусі

Фото Віталіни Басістої, "Оранта"

Довідка «Оранти»:

Потіївка — село Радомишльського району Житомирської області. Центр сільської ради. Перша згадка про село — 1651 р.

У селі народився академік НАН України, директор Інституту математики НАН України Анатолій Михайлович Самойленко.

У селі народився кандидат історичних наук, декан історичного факультету Дрогобицького педуніверситету Леонід Володимирович Тимошенко. Рідному селу присвятив дві книги: «Потіївка та її околиці в XVI-XIX ст.» (Дрогобич, 2000) та «Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVII-ХХ ст.» (Дрогобич, 2005).

В Потіївці в інтернаті для дітей з багатодітних родин навчалася народна артистка України Ніна Матвієнко

Оригінал

"ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ": "КОЖЕН З УЧАСНИКІВ МОЖЕ УТРИМУВАТИ СВІЙ ПРОЕКТ. ОДИН З НИХ – "МИКОЛА В ОЧЕРЕТІ"

"Очеретяний кіт" – мандрівна тваринка, що живе на болоті. А ще – суперова етнокоманда, яка (ні для кого не секрет) завдяки своїм численним друзям виступає у Чернівцях частіше, ніж у рідній Вінниці. Саме тому тимчасове переінакшення гурту – проект "Микола в очереті" вирішено було вперше презентувати саме тут – на Буковині. Дружні ж стосунки трансформувались у пісню "Чернівці-Вінниця" – баладу про вимушену і водночас так необхідну мандрівку потягами та автобусами між цими містами. Учасник команди Володимир Войчишин настільки закоханий у наше місто, що після дебютного концерту гостював на Буковині ще тиждень. Саме з ним і спілкуюся, попиваючи пиво на березі Пруту

– Чому вирішили обкатати свою нову програму саме у Чернівцях?

– Справа в тому, що для нас Чернівці – це особливе місто. З особливою аурою, особливими людьми і особливою атмосферою. І завжди приємно лишитись тут хоча б на день, подивитися місто. Понюхати, помацати, як-то кажуть.

– А як оцінюєш ваш чернівецький виступ?

– На два з плюсом по десятибальній шкалі. Просто зібралося настільки багато людей, що краще було б, якби виступив більш досвідчений щодо участі у таких фестивалях "Очеретяний кіт".

– Що трапилося з "Очеретяним котом"? Чому ви трансформувалися у команду "Микола в очереті"?

– З гуртом "Очеретяний кіт" нічого не сталося: "Очеретяний кіт" існує. А проект "Микола в очереті" – це окремий проект окремої людини. Ніякого стосунку до "Очеретяного кота" він не має, окрім того, що у ньому беруть участь деякі його учасники.

– Як задумувався проект "Микола в очереті"?

– Все дуже просто! Насправді ми з Миколою Доляком уже понад 10 років граємо на вулиці у Вінниці. З'явилася вже ціла купа народу, якій подобається якість тієї нашої лабанини. Тому і вирішили зібратися у окремий гурт. Щодо творчості, то зараз готуємо одразу декілька альбомів. По-перше, це мої потуги зробити з пісень нашого вінницького літературного гуру Анатолія Секретарьова щось таке, щоби воно принаймні було записане і залишилось закарбованим для історії. Хоча Секретарьов зараз все це похиряв, сказавши що максимум 2-3 пісні може бути, а там цілих – 19! А ще готуємо новий альбом "Очеретяного кота", робоча назва якого "10 років кіномеханіком". Ну, і наш проект "В очереті"...

– Що сталося з вашим фронтменом Романом Крілем?

– Він зламав ногу. Робив ремонти у власному обійсті і бетонна плита впала йому на ногу. Ніяких відходів від гурту у нас немає. Просто зараз він нетранспортабельний. "Очеретяний кіт" є сильним ще й за рахунок того, що кожен з його учасників може утримувати свій проект. А що таке утримувати? Це тримати і робити його тільки на своїй енергії.

– Щодо гурту "Мартові", де співає ваш контрабасист – цей проект не йде всупереч вашим інтересам?

– У принципі йде. Вже було кілька разів так, що їх концерти перетиналися із нашими. "Мартові" до "Очеретяного кота" ніякого стосунку зовсім не мають, це раз. А по-друге, думаю що з ними ситуація насправді не така вже й проста. Вони – чуваки молоді, і їм треба лабати. Їм потрібне визнання, принаймні мінімальне – на рівні музики хоча б. Я вже не кажу про тексти і аранжації.

– Але все ж таки якими очима дивиться досвідчений "Очеретяний кіт" на те кошеня, яке тікає від нього у доросле життя?

– Розумієш, для того, щоб втікти, треба бути спочатку тут, в команді, а потім тікати. Асафатов Сергій ніколи не був ТУТ. Він лабав, звичайно, з нами на контрабасі... Просто, коли ми лабаєм концерт – це мінімум 100 баксів на людину – і він просто заробляє собі гроші. Все. І більше його нічого не цікавить, що відбувається всередині гурту – це правда. Сергію, вибач, але мені так здається...

– Чому вас перестали запрошувати на "Шешори"?

– Думаю тому, що ми там вже грали 4 рази поспіль, а вони хочуть якихось змін. Єдина група, що лабає у них постійно, – це "Перкалаба", – але у них з організаторами свої розклади.

– Чим тоді "Перкалаба" краща за "Очеретяного кота"?

– Нічим. "Перкалаба" – це мі-мажор, ля-мажор – все, майже як і у нас.

– Якими якостями потрібно володіти, щоб завоювати прихильність публіки?

– Потрібно просто грати біцухами і плечовим поясом. Не думаю, що "Перкалаба" – це плечовий пояс (сміється – авт.)

– Чим ви збираєтесь дивувати українського слухача у наступному році?

– Нічим особливим – намагатимемось й надалі триматися того музичного ключа, який подобається нашим шанувальникам.

Тарас ПІЦ

Оригінал

Співочого очерету побільшало

Назріло нове співоче втілення, яке вийшло з Очеретяного Кота. Його чернеткова назва Микола В Очереті і суть угрупування в наступному: флейтистові «котів» Миколі Доляку стало затісно в рамках Очеретяного Кота і він вирішив зайнятися творчістю на стороні.

Хоча поняття «на стороні» у цьому випадку доволі відносне. Річ в тім, що його підтримуватимуть частково й інші очеретівці, зокрема бубоніст Володимир Войчишин. Окрім нього до Миколи В Очереті приєднається ще один їхній давній земляк Костя «Буш» Бушинський, який починав в Очеретяному Коті, але потім перебрався до Києва, де його можна частенько побачити за барабанною установкою в таких гуртах, як Сонцекльош, Пропала Грамота, Топоркестра, Чоботи З Бугая, Фанфаре Оркестра, Гурт Йо’Гурт, Тайко Драммерз….. До слова, саме він був засновником Очеретяного Кота і саме він дав цій боївці таку чудернацьку назву.

На відміну від Очеретяного Кота, де Микола Доляк просто дудів на флейті, в гурті Микола В Очереті він буде співати переважно власних же пісень. Крім того у задумах новоявленого гурту використовувати у награннях і розмаїті сучасні електронні складові, т.зв. підкладки. За словами Володимира Войчишина, котрий візьметься за бас-гітару, пісні у виконанні Миколи В Очереті мають бути доступниішми для розуміння і сприйняття загалом, аніж та музика, яку виконує Очеретяний Кіт. Вперше переконатися в цьому можна буде 6 липня у Чернівцях, де відбудеться дебютний виступ цього нового мистецького угруповання.

Оригінал

“Очеретяні коти” почали ділитися

Залишок Вінницького гурту “Очеретяний кіт” презентував чернівчанам новий проект “Микола в очереті”

Ольга МАКСИМЮК
o_maksymiuk@mail.ru
Минулої неділі у Чернівецькому музеї народної архітектури і побуту “Очеретяний кіт” презентував свій новий проект “Микола в очереті”.
– Якщо нас не закидали порожніми пляшками від пива і яйцями, то в принципі можна казати, що проект вдалий, – ділиться враженнями від виступу фейлетист “Очеретяного кота” і соліст мистецького гурту “Микола в очереті” Микола Доляк. – Хоча є претензії до самих себе.
За словами учасників гурту, назва проекту “Микола в очереті” невідомо чи залишиться, адже її вигадали тимчасово, спеціально для свого чернівецького продюсера Ігоря Кравціва.
– “Очеретяні коти” прагнуть, аби кожен з них (“котів”) мав свій власний проект, – розповів “Погляду” бас-гітарист гурту Володимир Войчишин.
Як з’ясувалося у розмові, гурт має віртуальний проект “Володя в очереті”, а у майбутньому планує створити ще й “Ігор В Крижовнику”.
Барабанщик “котів” Костя Бушинський підзаробляє у Олега Скрипки
Побачити гурт “Очеретяний кіт” у повному складі публіка не змогла через те, що вокаліст Роман Кріль під час ремонту власної квартири зламав ногу.
– На нього впала плита, тож тепер Роман ходить у гіпсі й на милицях, – каже В. Войчишин. – Навіть натер милицями гематоми.
Ще один учасник гурту (до речі, саме він був його засновником і дав таку чудернацьку назву), барабанщик Костя Бушинський, перебрався жити до Києва.
– Йому доводиться підпрацьовувати у Олега Скрипки (грає на барабані), – зізнаються хлопці про свого колегу по цеху. – Частенько його можна побачити за барабанною установкою у таких гуртах, як “Пропала грамота”, “Сонцекльош” і навіть у Каті Чілі.
З Чернівцями, а особливо з Музеєм народної архітектури і побуту хлопців з “Очеретяного кота” пов’язують давні спогади.
– Чотири роки тому, напередодні виборів, тут у музеї на одній з лавочок ми сиділи разом з відомим критиком Олександром Бойченком та Ігорем Кравцівим, трохи частувалися напоєм “Так”, – пригудує В. Войчишин. – Я навіть пройшовся подивитися до того місця, де ми колись сиділи.
Чернівці це особливе місто, кажуть хлопці з гурту «Очеретяний кіт», тому «коли нас знову запросять тут виступити, обов’язково приїдемо».
Гурт “Мартові” – діти “котів”
Проект гурту “Очеретяний кіт” “Микола в очереті” – це не єдине творіння “котів”. Молодий гурт “Мартові” є їхнім дочірнім проектом, адже вокаліст гурту Сергій Атаджанов це – колишній бас-гітарист “котів”.
У Чернівцях «Мартові» виступили вперше, і хоча звук, як каже вокаліст гурту Сергій, під час виступу був неякісним, публіка сприйняла їх добре.
Оскільки гурту тільки рік, вперше на велику сцену потрапили нещодавно на фестивалі українського формату в Уніжі, наступною буде сцена «Шешорів».
Власного диску хлопці ще не записали, оскільки немає спонсора, «Мартові» мають в своєму доробку лише п’ять пісень домашнього запису. Адже, як зазначає Сергій, – у наш час не вигідно випускати альбоми, проте хотілося б записати кілька дисків хоча б для того, аби роздати друзям.

Оригінал

Пісня "Ой да під мостом, де трава ростом"

До останнього часу єдиний запис цієї пісні був зроблений на виступі "Котів" у Мистецькому Арсеналі, що відбувся 15 травня 2008 року. Нарешті з'явилася версія пісні, що була записана під час підготовки демо-альбому "Ранішні звуки":


"Ранішні звуки (демо)", 2008

А це, власне, запис з "Мистецького Арсеналу". Хоча якість звуку не дуже висока, однак виконання більш "зріле":

"Ой, да під мостом, де трава ростом"
Слова - народні, Р. Кріль

Ой да під мостом, де трава ростом,
Косарики сіно косять.
Косарики сіно косять,
Да вони косять, да все Бога просять,
А в три ряди піт ллється.

Да лежить чумак в холодку під возом
Да все з косарів сміється.
Да все з косарів сміється.
Да смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі буде, буде.

Да прийде зима, лютії морози
В тебе сіна не буде.
В тебе сіна не буде.
Да прийде весна, дощова погода,
Будуть воли приставати.

Да бере чумак ремінний налигач,
Да йде сіна купувати.
Да стоїть дядько у нових воротях
На чумака поглядає.
— Да здрастуй, дядьку,
Ти ж мій рідний батьку,
Продай сіна хоч із в'язку.
Да було тобі, чумаче Макару,
Да й на зиму сіно дбати,

Да було тобі, чумаче Макару,
Да під возом не валяться.
Да під возом не валяться!
Да було тобі, чумаче Макару,
Да за косу дружно браться.

Ще один варіант, що його співає Роман Кріль у проекті "Пароми":

ПАРАЗИТАКУСОК: Очеретяний Кіт - Мандрівка в Косаківку

...Всю эту телегу я соорудил всего лишь для того, что б размять пальцы и как можно скорее выродить пост про

один из самых великих CD XXI века

- а я вас уверяю, что рано или поздно, Мандрівка в Косаківку будет официально удостоена именно этого титула (если не придумают более крутой дифинитивы).

Интуиция меня никогда не подводит - когда белые шаманы начнут лечить всякие болячки врубая не уколы, а психотропный музон, то их выбор, в конечном итоге, остановится не на rastaman vibration, а на диске отОчеретяного Кота, который придуман, записан и издан на Украине.

И это говорит вам не кто нибудь, а я - весьма посредственный севастопольский кацап, настоящий border = 0 и чел, которому действительно можно доверять.

Очеретяний Кіт
Мандрівка в Косаківку

Очеретяний Кіт - Мандрівка в Косаківку - 2006

скачать:
sharebee
rapidshare
пароль (passw): parazitakusok.blogspot.com

Track List:

01. Мандрівка в Косаківку
02. Тихо падає сніг
03. Волики
04. Буркун-зілля
05. Чумак воли вертає
06. Електричка
07. Із суботи на неділю
08. На високій полонині
09. Залиши це
10. Простір
11. Радіохед
12. Ой яворе зелененький
13. Єврейський хлопчик

Очеретяний Кіт это:

Роман Кріль - голос, гітара
Микола Доляк - флейта, голос, гітара
Олена Шевченко - скрипка, голос
Володимир Войчишин - гітара, голос
Сергій Асафатов - контрабас

Немножко информации

Раньше, у "Очеретяного Кота" был сайт, но сейчас он почему-то не работает- ничего не грузится, ошибка. На всякий пожар вот адрес (ведь всё всегда - в конечном итоге - начинает работать!) - http://ocheret.com/

Гурт "Очеретяний Кіт" образовался в Виннице в середине 90-х годов и на сегодняшний день выдал четыре альбома. Диски эти, по-идее, разноплановые и, например, если вы слышали сидюк Манія и вас не вперло, то это вовсе не значит, что качать Мандрівку в Косаківку не стоит. Мне вот тоже (поначалу) Манія показалась не то что бы особо в кайф...

И вообще - поскольку я маньяк по "Очеретяному Коту", то грузить не буду - сами решайте что в кайф, а что не в кайф. У меня позиция такая - "Мандрівка в Косаківку" это бомба и люди, которые записали все эти песни, по видимому, сами в шоке от содеянного.

Источником свежайших новостей о группе (за неимением доступа к сайту) может служить ЖЖ-комьюнити - адрес такой:

http://community.livejournal.com/ocheret_kit/

А вот какой там профайл:

"Очеретяний кіт" заснований у 1995 році. Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатись творчими експериментами.

Гурт грав і танцював на плацах пігалях всеукраїнського фестивалю „Червона рута” 95,97,99,2001; фестивалів „Тарас Бульба” 2002 (м. Дубно), „Мазепа-фест” 2004 (м. Полтава), „Шешори” 2004,2005, 2006, «Країна мрій» 2005, «Рок-екзистенція» 2005, «Ростоки-2005» (м. Івано-Франківськ), «ДрайвомірЪ» - 2004, 2005 (м. Чернівці), «Етно-еволюція» 2006.

До «Мандрівки у Косаківку» (платівка вийшла 19 травня 2006 року на лейблі UKRmusic) гурт офіційно випустив три платівки – „Бурса” (1998), „Манія” (1999), „Коломийки” (2002).

Ну и наконец вот что:

Вы ж наверное знаете, что есть такие состояния как "любовь", "чоткая погода", "мягкость", "спокойствие", "уверенность что все будет зашибись" и много чего еще из такого разряда?

Уверяю - все это будет длится ровно 45 минут и 54 секунды.

Качаем, слушаем, тащимся + покупаем фирмовый сидюк(чем радуем музыкантов - им всегда в кайф, когда покупают то, что они придумали).

Оригінал

efandy: Провальний альбом і балансування між "текстовістю" і "музичністю"

Спочатку я не хотів публікувати цей текст в блозі, але вирішив що такого тексту про "Котів" ще ніхто не написав і навряд чи напише, а, отже, він вартий включення у спеціально для нього створену рубрику "Кунсткамера".

Очеретяний кіт – Мандрівка в Косаківку

«За площею Рязанська область подібна на Швейцарію. Більше на Швейцарію Рязанська область нічим не подібна». (народний анекдот)

2007 року вінницька група „Очеретяний кіт” представила свій четвертий альбом, „Мандрівка в Косаківку”. Самі музиканти позиціонують себе як фольк-рокову групу, руйнуючи в такий спосіб усталений стереотип про західницьку монополію на фольк. Половина пісень на альбомі – обробки народних, причому музиканти звертаються не тільки до карпатських коломийок, що вже потрохи починають набивати оскому (добре, їх тут тільки три), але й до обійдених раніше увагою чумацьких пісень („Волики”, „Буркун-зілля”, „Чумак воли завертає”). Власне, назвати їхні обробки роковими навіть із префіксом „фольк” можна тільки з великою натяжкою, якщо вслухатися в басову партію. Нічим іншим ця музика не нагадує рок: по-народному горловий, але з попсовою м’якістю вокал Романа Кріля, троє бек-вокалістів, повністю акустичний склад (скрипка, акустична гітара, контрабас, флейта) – хіба флейта викличе з перших нот спогади про «Jethro Tull», які, втім, швидко розвіються. Так що тепер народні пісні звучать злегка приджазовано, дуже м’яко і спокійно. Однак аранжування могли би бути кращі. Середній вуличний джазбенд грає і з більшим драйвом, і з грамотнішими аранжуваннями.

Але попри обробки народних пісень, в альбомі є ще й авторські... і краще б їх не було. Якщо дві пісні авторства самого Кріля ще сяк-так придатні до слухання, хоч і викликають подив, кому взагалі спало на думку це записувати („а я самий очима в зоряній безодні стою блукаю, і дивно, і так холодно, здається, замерзаю”), то чотири пісні авторства Анатолія Секретарьова – це злочин проти доброго смаку. Хоча треба віддати належне авторові за хоробрість: представити публіці текст зі словами: „За ніч землю снігом вкрило, все містечко стало білим: біла річка, біла гребля, білий світ; і до школи, як горобчик, пострибав єврейський хлопчик, і залишив на подвір’ї перший слід”, – міг би наважитись тільки остаточно змаразмілий член Спілки письменників. Такі огидні тексти супроводжує не приємніша музика з незакінченими й нелогічними мелодичними зворотами і вкрай слабким аранжуванням. Додайте до цього сонний і задуманий саунд – і отримаєте вкрай нестравну суміш.

Підсумок: провальний альбом. На увагу заслуговують тільки три обробки чумацьких пісень, та й то з огляду на відсутність альтернативи в цій галузі, сяк-так можна слухати коломийки. Все решта – бездарність і несмак.

Оцінка: 2/10.

Оригінал