неділя, 6 грудня 2009 р.

Кіномеханік

Кіномеханік-мешканець села Сокілець біля Каменця. Якось стала нагода мандрувати з Павлом Нечетайло кількома цікавими місцинам південного поділля, власне Паша і був нашим гідом. Сокілець був кінцевою зупинкою. мене в тій мандрівці цікавили різні історії, "мемуари маленьких людей" так принаймні називав ці есеподібні форми А.Секретарьов(я слухав кілька його записів-меленьки шедеври народних оповідань). не вигадуючи нічого я працював за так би мовити класичною технологією (сільрада-добрий день я журналіст мене цікавить- адреси потенційних місцевих майстрів слова, старожилів чи просто значущих сільських авторитетів,-диктофон- самагон, фото і т.п. (майже зе такою :) Ми з Володею Войчишиним піднялися з долини так би мовити Сокілецького каньйону. Там лишилися самі руїни у хащах і працююча церква, цю місцину мали затопити, мешканців переселили на гору, але не щось склалося і т.д.... Фільми жахів там знімати -ідеально, хоча це інша історія. Буду відвертим, піднялися ми через професійну осбливість, потяг до дигустації самогонних виробів. Горілка була гарна, а в хозяйки я власне і запитав чи нема якихось цікавих старожилів та решта... Так нас і познайомила вона з цим дідусем(кіномеханіком).Він розповів те, що коротко оспівується в пісні, дружина його згадувала німеччину , та війну. Шкода що я не можу записи ці знайти, просто дідусь наливав по 100 -(60 градусів) без закуски , і без перерви, а коли онучка принесла яєшню, я відверто натякнув володі -"Чувак, я шото пяний в ж." Вова повів себе адекватно (добре) спустилися у долину привидів ми скорше наж піднялися, в таборі нас чекала весела накурена подруга з закордону і ще один місцевий розповідач рибалка (коли ми потрапили у гості до нього я був вражений цікавою особливість наливання сему з невеличкого заварничка...умора)

Немає коментарів:

Дописати коментар