«У мене є велосипед і семеро котів»

Назва гурту «Очеретяний кіт», який талановито і натхненно грає адаптований фольк 11-й рік, походить від однойменної тварини, яка живе на болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатися творчими експериментами.
Нещодавно «замандрували» вони до Чернівців, потрапивши на свято виходу на полонину. Щоправда, куштував страви гуцульської кухні лише один із лідерів колективу – Володимир Войчишин, який приїжджав на свято зі своєю чарівною дружиною Юлією.

«Самогон треба пити потроху, бо це небезпечно для психіки»

– Нещодавно ви презентували у Києві четверту платівку «Мандрівка в Косаківку». Що ж то за Косаківка, де вона?
– Косаківка – це село у Вінницькій області й назва пісні, яку ми взяли за назву альбому. У ній йдеться про одну з численних мандрівок Поділлям. Це була поїздка до родичів нашого товариша, і все, що там оспівується, – було насправді.
Є там і про місцевий самогон. Він готується з буряка. Подорож відбувалася взимку, тому споживати тоді його ще можна було, але на відстані метра-півтора непідготовлeну людину він запросто міг звалити з ніг. Дуже колоритний аромат і смак специфічний. Його слід пити потроху, бо це небезпечно для психіки.
– Скільки ж можна спожити цієї рідини, не ризикуючи загинути?
– Ми не рахували. Мені здається, що міцність коливається від 65 до 70 градусів. Ми тоді випили не так, щоби багато, але нам було дуже добре.
– Виходить, що диск з’явився завдяки самогону…
– Та не у самогоні, напевно, була річ – сама подорож і повернення були захопливими.
Альбом випустила фірма «UKRmusic», і він складається з 13-ти пісень. Там декілька чумацьких пісень, коломийок, декілька наших авторських пісень. Ми записували їх для себе, давали на радіо, і тут з’явилася нагода випустити альбом. Зараз виявилося, що перший тираж розпродано, і нам пропонують другий.
Презентацію влаштували у Києві – у корчмі, яка називається … «Очеретяний кіт». Ця корчма у Гідропарку не має жодного стосунку до нас – лише назва і те, що ми вже познайомилися. Власник сам нас знайшов і запропонував щось зробити, а нам саме потрібно було влаштувати презентацію.
Сцену, закладену очеретом, влаштували просто на березі Дніпра. Було дуже гарно: ми виїхали на бричці у супроводі ескорту з каскадерів, переодягнених у козаків.
Там були «Гайдамаки», Катя Чілі, Сашко-лірник. Ми привезли самогон із Косаківки, і для кола втаємничених відбулася заключна частина презентації. Ніхто не вийшов із-за столу байдужим.
До речі, у тому очереті була купа котів…
– Кажуть, що дегустування місцевих напоїв завжди входить до програми ваших подорожей…
– Усі наші мандрівки, включаючи поїздку до Путили, на вихід на полонину, обов’язково включають у себе елемент дегустування місцевих напоїв. Раніше такого не було.
У Путилі самогон особливий і специфічний. Можливо, навіть смачніший, ніж справжній косаківський з буряка. Той дуже жорсткий – для справжніх чоловіків.
У кожному куточку ми натрапляємо на самогон. Нам це подобається. Раніше, пригадую, я навіть не міг його пити, а зараз…

«В Україні ніхто не заробляє на власних дисках»

– Чи будете презентувати диск у Чернівцях?
– Насправді ми приїхали, бо хочемо підготувати концерт-презентацію. Можливо, це буде спільний виступ з гуртом «Гуцул Каліпсо». Ми з ними товаришуємо.
– Випускаючи диск, музикант насправді заробляє на життя?
– В Україні ніхто, як мені відомо, не заробляє на власних дисках, а якщо заробляє – це не основне. Основне – це концертна діяльність.
Можливо, колись усе зміниться, адже у світі люди заробляють на тиражах, але там аудиторія ширша.
Наш видавець Ігор Мельник, який взявся видати диск, – справжній ентузіаст. Він сам був здивований, що диск розійшовся. Ми не маємо жодного кліпу, який би крутили на ТБ. Переважно популярність базується на Інтернеті, звідки люди скачують пісні. На
фестивалях люди нас чують.
– А з чого ж ви живете? Не з музики ж…
– Ми намагаємося це робити. Я безробітний і нічим не займаюся, окрім гурту. Тому поки що важко, витрачаємо більше, ніж отримуємо. Але усе змінюється потроху. Люди починають цікавитися такою музикою. З’являється багато гуртів, які роблять якісну музику, але не можуть бути представленими у комерційному медіа-просторі. Люди бачать їх на фестивалях, в Інтернеті. Один із таких гуртів, до речі, «Гуцул Каліпсо». Ці хлопці вже на реальному рівні. Олег Скрипка дає їм вже аванси, тобто запрошує на фестивалі.
Зараз яка ситуація: вкладають гроші, крутять кліп і на десятій годині людина починає вірити, що якщо показують стільки – воно варте того… Спрацьовує. Дівчата танцюють у трусиках, наприклад. Напевно, це також вражає пересічного українця.
Але його також слід виховувати, грубо кажучи. Публіка в Україні є, але немає ланки, яка пов’язує виконавця і аудиторію. Кожен собі окремо щось робить і виживає, як може.
Нам здається, що наша музика говорить сама за себе. Тут не у нас справа – ми не виступаємо без трусів тощо.
Живемо якось. Зараз вдома маємо семеро котів. Можемо відкривати свій бізнес і недорого продавати їх. 20 гривень за відро, наприклад…
Персидські вони у нас, до речі.
Чи легко бути дружиною очеретяного кота?
– Юлю, чи легко жити з котом, навіть якщо він – очеретяний? Грошей він практично не заробляє…
– Я із самого початку знала, на що йду. Він – дуже цікава людина. Я почула про гурт 10 років тому, коли вчилася на медика у Вінниці. Приїхала туди зі Львова. На першому курсі закохалася у гурт, а вже потім – у Володимира.
Для нього гурт – все його життя. Він вважає, що гонитва за грошима – не основне у житті, бо багато втрачається. У будь-якому разі ми не помремо з голоду. Тобто людина, яка живе щиро і поводить себе чесно, якось вийде на той рівень, на якому можна прожити.
– А як вам вихід на полонину?
– На таке дійство ми приїхали вперше. То була суцільна бутафорія, але ми до неї спокійно ставимося – нікуди від неї не подінешся. Кожен собі знаходить своє. Ми не стали слухати на стадіоні фанерну групу з Луганська, а познайомилися з охоронцем місцевого магазину канцтоварів. Не було де заночувати, і він запропонував нам заночувати у нього. Потім самогон, божевільні краєвиди, ми дивимося на воду... І тут нас починають оточувати бички з телятами. Самогон вони з нами не пили, але нас слухали.
Чудово, що відбувалися неочікувані штуки і з цього маєш матеріал для натхнення.
– А Чернівці…
– Ми дуже любимо Чернівці. Плануємо тут відзняти кліп на нашу пісню «Єврейський хлопчик» Анатолія Секретарьова. Чому такі асоціації? Я сам виріс на Єрусалимці – це такий район у Вінниці, який дуже нагадує Чернівці. Вона є у нас в альбомі. Але Вінниця зараз розростається, ростуть поверхи, перекривають дворики. Хоча тут досі збереглися такі старовинні закапелки. Такі занедбані, на перший погляд (і на другий, напевно, також), місця дуже класні. І ця пісня – про таке містечко. Знаю, що у Чернівцях є єврейська громада. Але мене здивувало, як у вас багато російської мови. А взагалі – чудове місто. Ми закохалися у нього…

Обговорення Очеретяного Кота на "Домівці"

http://forum.domivka.net/archive/index.php/t-4346.html

Funksta

Взяв я цю музику від учасників гурту Очеретяний Кіт.
В мегабайтах я не рахував, але маю пісень тридцять їхніх. В основному це коломийки та чумацькі пісні. Плюс ще декілька нових пісень. Як поділитися своєю колекцією - незнаю, можливо висилати по треково через пошту, а якщо хтось знаходиться в Києві то можна і записати. А взагалі доволі часто їх треки крутять на Радіо Київ 98FM.

fofka

Мені ЩАСТЯ привалило!
п'ятниця, 13 січня 2006.
Вечорниці в музеї Гончара.
до болю знайомий хлопець в до болю знайомому капелюсі...
де я його міг бачити...
ааааа! та це ж барабанщик/перкуссіоніст "Кота"
Підійшов, познайомився, пожалівся на те, що музику їхню дуже важко дістати.
Володя (так його звати) подарував їхній диск "Мандрівка в Косаківку", "домашній, такий", як він сказав альбомичик.
Слухаю і насолоджуюсь!

joj

Так, що я про котів знаю.
Ну, найперше, я сам з Вінниці - рідного міста котів. Знаю їх в лице, правда вони мене ні. Бачив їх на Мазепі Фест 2004, на Труханівському острові, в Вінниці на фестивалі (не памятаю як називається). Сестричка чула їх в Шешорах.
Чув інтервю Вови Войчишина (грає на гітарі, часом буває помічений у Віннці на лісопеті) в програмі УРНР "Український рок-н-рол" на радіо Промінь з Ольгою Смоляр. Саме там взнав, що Вова товаришує з Ярмолою з Гайдамаків. Це було відкриття і сильно мене вразило, бо до творчості Гайдамаків відношуся з величезним захопленням і повагою. Недавно дійшли до мене слухи, що Вова одружився і на його весіллі в вінницькому турклубі "Меркурій" Гайдамаки дали джазу.
Пісні виконує переважно Роман Кріль. Ходять слухи, що людина неприємна і пихата, але хто ж тим слухам буде вірити, я особисто з ним не знайомий, а лише опосередковано. Голос у нього класний. Можливо, більше за пісні мені подобається як він озвучує передачу "Лабіринтами вулиць" на радіо "Київ" - 98 фм. В кого буде можливість - раджу послухати.

joj

Оце мав щастя їхати з цими людьми до Криму в 2004 році. Одна дівчина, як видно з фотки, грає на домбрі, інша на скрипоці. Вони грають в ОК. Ще поруч хлопець і дівчина. Не знаю ким їх назвати співаками чи акторами. Але в цьому складі проект називався Хутір. Подальша доля хуторян залишається в тумані, а коти нявкають і досі :)

joj

06.06.2006

На радіо Київ в програмі етнічої музики варган були ОК, але я застав лише останні 5 хвилин. Передачу веде лідер Пропала Грамоти, відомий нам з Етноеволюції. Були присутні Роман, Володя Войчишин та з Сашко Демфяаненко з Гайдамаків. Хвалили фестиваль в Шешорах та поставили пісеньку Простір. Її автор - Анатолій Секретарьов з Вінниці

Колекція joj'a

Очеретяний кіт

Факти про «Очеретяний Кіт»

Заснований у 1995 році. Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатись творчими експериментами.

Гурт — учасник всеукраїнського фестивалю «Червона рута» 95,97,99,2001; фестивалів «Тарас Бульба» 2002 (м. Дубно), «Мазепа-фест» 2004 (м. Полтава), «Шешори» 2004,2005, 2006, «Країна мрій» 2005, «Рок-екзистенція» 2005, «Ростоки-2005» (м.Івано-Франківськ), «ДрайвомірЪ» — 2004, 2005 (м. Чернівці), «Етно-еволюція» 2006. До «Мандрівки у Косаківку» (платівка вийшла 19 травня 2006 року на лейблі UKRmusic) гурт офіційно випустив три платівки — «Бурса» (1998), «Манія» (1999), «Коломийки» (2002).

Трохи лірики

Назва гурту з’явилася 1995 року, коли (за легендою) Костянтин Бушинський (Буш) побачив цю нашу тотемну істоту у київському зоопарку, і зрозумів, що це воно є.

Зараз «О.К.» живе у Вінниці. І тут йому добре. Південний Буг-поруч, в ньому завжди є риба, а наберегах-вдосталь того, що дарує і радість, і печаль. Але час від часу «О.К» вирушає на пошуки «чогось такого» в інші кутки і закутки Національного парку Україна. Коли врозсип, коли вкупі.

«… Повертатися в рідні очерети з далеких гір і степів не менш приємно, ніж вирушати в мандрівки. Бо важкі торби здобутих вражень бентежать так само, як і легкі повітряні кулі мрій-сподівань. Самі розумієте, що настає потім: торби розв’язуються, здобич витягається і починається-що? Скажімотак,-експерименти…

…Наші перші експерименти з трофейним, не подільським, фольклором пов’язані з, очевидно, найдрайвовішим музичним українським краєм-Карпатами. Старий музика з села Лімни дід Юра цей драйв називав „грати з азартом“…

...Горянські коломийки у нас якось підозріло спліталися з рок-н-рольнимирифами. Але ми освячували ці гібриди вірою в те, що в сучасному музичному небі України, з йогобоїнго-кукурудзяниками, дуже не вистачає добрячого рок-фольклорного змія-дракону…»

… Якось, завдяки придбаній у від’їжджаючої єврейської родини збірці чумацьких пісень, ми відкрили новий для себе світ-світ пронизливого і водночас спокійного мелосу, досить зневажливого ставлення до себе і, навпаки, крайньої поваги до трудяг-воликів. Тож запрягли і ми собі віртуальних круторогих і попливли в степи, туди, де небо велике і вдень, і вночі, туди, де віє сухий вітерець, а до Полтави чи Решетилівки все ще далеко…

… Подорожі у просторі і у часі інколи змінюються подорожами вглиб. Цей вимір руху надають нам пісні Анатолія Секретарьова, математика, історика, поета, нашого «заочеретяного» товариша. Світ йогопісень-це той Крим і Рим, куди ми вирушаємо чи то по сіль, чи то по досвід." Втім, нехай він сам скаже:

«…Моє знайомство з „котами“ почалося давно, 93-року. Щоправда, тоді тільки з одним-з Романом Крілем. Потім потроху усі перезнайомились. Вони кажуть, що я їх вчитель. Втім, я сам у них також вчуся, та ще й вболіваю за них. Оце десь рік минув, як вони, на мій погляд, „перелізли через паркан“. До цього до Саду вони тільки підбиралися. Якщо все буде добре, незабаром, в наступному альбомі, побільшає їхніх самостійних мандрівок. Поки що їх хоч і небагато, але вони вдалі. Тож - гайда у Косаківку!..»

Оригінал, Іще один

"Мандрівка в Косаківку"

Ходять чутки, що "Очеретяний Кіт" навчив своїм прикладом Руслану, як співати коломийки. Втім, було це давно, і свій диск коломийок хлопці хоч і видали, та якось непомітно, а потім я якось так доволі довго нічого про "О.К." не чув. Хоча вони нікуди не зникали, грали собі й мандрували, то просто я не чув. А тепер от перед Ваші очі – одна з кращих платівок останніх місяців, і принесе вона радість багатьом людям Землі та околиць. В першу чергу, мабуть, тим, хто не байдужий до фолк-рокових пошуків, бо в основу альбому покладено чумацький фольклор. Чумаки – це особлива культура, глибока філософія, некваплива мелодика думок і пісень. Ця музика глибша за мої слова. Вона сонцем пахне, вона сіллю світиться, засмаглими зморшками всміхається. Вона несе собою і в собі шляхи гарячі, якими авто не їздять, якими босоніж ходять, і пил, і ковил, і вітер, і срібну воду – бо дзвінка. І все тут, на платівці – доречне і гармонійне таке, що аж не віриться наче, і дуже радісно стає. Світиться пісня сама – і людям світить. Настільки м’яко, що не одразу навіть помічаєш, де пісні чумацькі перетікають у авторські. А коли навіть і помічаєш, то немає ніякого дисонансу – бо все воно живе, і все іде від серця. Якби ж ми всі отак ходили...

Антон Йожик Лейба

Оригінал

«Очеретяний кіт» в «Очеретяному коті»

На передньому плані ліворуч - Микола Доляк (флейта, вокал), в центрі - Роман Кріль

19 травня вінницький гурт «Очеретяний кіт» представив свій новий альбом в корчмі «Очеретяний кіт», що в столичному гідропарку на березі Дніпра, і дав концерт просто неба.

Не дивлячись на дощик, концерт розпочався на очеретяній сцені, що стояла прямо біля Дніпра, піснею «Ішли наші чумаки додому», а завершився вже під очеретяним дахом теплого і затишного кафе, де біля вогню, що горів у печі, можна було погрітися і скуштувати смачну рибу, яку готують в корчмі «О.К».

«Очеретяний Кіт» назвав свій альбом «Мандрівка в Косаківку» чи то за назвою першої пісні альбому, чи на честь самої Косаківки – місця, де «самогон рідкісний за запахом і смаком» і де можна гарно порибалити.

Як ми дізналися, Роман Кріль – вокаліст і лідер гурту «О.К» - завзятий рибалка. А поруч з Вінницею протікає Південний Буг, в якому завжди є риба і на берегах якого його творча душа знаходить і радість, і печаль.

«Мандрівка в Косаківку» має 13 пісень, які писалися протягом 2002-2006 рр. на Очерет-студії. До складу альбому входять адаптовані Романом Крілем три чумацькі пісні, три коломийки, дві його авторські пісні, а також чотири пісні Анатолія Секретарьова і одна пісня Володимира Войчишина, який грав на концерті на ударних і разом з іншими учасниками гурту співав.

Як на мене, справжньою знахідкою гурту є Олена Шевченко, скрипка і голос якої дуже гармонійно вписується в колектив. Ну і, звичайно, хочеться відзначити спів і гру на флейті Миколи Доляка. Хто хоче почути пісні у виконанні «Очеретяного кота» в Києві, можуть це зробити – на етно-фестивалі «Країна мрій», що відбудеться, як завжди, в першій половині липня на Співочому полі.

Олена Каганець, "Аратта-Україна"

Оригінал статті

"Очеретяний кіт" в "Очеретяному коті"

Вінницький гурт “Очеретяний кіт” провів у Києві презентацію свого компакт-диску. Свято відбулось у Гідропарку в затишній корчмі під назвою... “Очеретяний кіт”.

“Коти” повинні були знайти один одного. Це неймовірно, але в той час, коли вінницький “Очеретяний кіт” шукав, де б провести презентацію свого диску, про це випадково узнав власник корчми під такою назвою. Він одразу почав пошуки вінницьких “тезок” і запропонував їм провести презентацію у себе.

19 травня приблизно о 17-й годині почали збиратись журналісти і друзі гурту. Поки вони потягували шампанське та дегустували різні страви, постійно поставало питання: а де власне самі “коти”, через яких тут всі зібрались?

І ось нарешті на бричці у супроводі групи вершників з’явилися герої “Мандрівки у Косаківку” – саме так називається композиція, що дала назву компакт-диску.

Присутні радісно повалили на ділянку пляжу перед корчмою, де було змонтовано сцену. Зайве нагадувати, що сцену було зроблено “в очереті”.

Спочатку серед присутніх було влаштовано гумористичну вікторину на краще знання історії та творчості “Очеретяного кота”. А потім почався виступ самих “котів”. Присутні радісно вітали кожну композицію. Багато хто підспівував улюблені пісні. Самі нетерплячі танцювали просто на піску.

Але тут почався дощ, і концерт продовжився... знову в очереті – адже саме з очерету зроблено великій навіс перед корчмою та захисну стіну від вітру. Взагалі, під час презентації було багатьма веселими способами обіграно теми “очерету” та “мандрівки” – добрий гумор в українців в крові.

По закінченні свята, щоб журналісти, не дай Боже, не заблукали в Гідропарку, було організовано перевезення працівників пера і мікрофону до станції метро, за що окрема додаткова подяка власнику чудового затишного “Очеретяного кота”.

Володимир Щербина, «Народний Оглядач»
05/21/2006

Оригінал

''Очеретяний Кіт'' незабаром представить альбом ''Мандрівка в Косаківку''

"Очеретяний Кіт" з Вінниці в другій третині травня збирається випустити платівку "Мандрівка в Косаківку". Диск з багатьох точок зору буде знаковим для Котів. Насамперед, це буде перше видання, випущене гуртом у столичному видавництві: раніше пісенники ватаги виходили лише у місцевих Вінницьких друкарнях. По-друге, піснярі не дуже-то збиралися видавати "Мандрівку" і вважали її радше домашнім доробком, який розповсюджується винятково у самвидавчий спосіб. Однак пісні з альбому настільки запали керманичам одного з київських видавництв, що вони взялися її випустити належним чином. Підтримати своє дітище музики намірені столичною презентацією, яку загадують провести десь 10-15 травня в столичній кав'ярні-книгарні "Квартира Бабуїн", що на Подолі. Про точний день і час стане відомо дещо пізніше.

Оригінал