Ходять чутки, що "Очеретяний Кіт" навчив своїм прикладом Руслану, як співати коломийки. Втім, було це давно, і свій диск коломийок хлопці хоч і видали, та якось непомітно, а потім я якось так доволі довго нічого про "О.К." не чув. Хоча вони нікуди не зникали, грали собі й мандрували, то просто я не чув. А тепер от перед Ваші очі – одна з кращих платівок останніх місяців, і принесе вона радість багатьом людям Землі та околиць. В першу чергу, мабуть, тим, хто не байдужий до фолк-рокових пошуків, бо в основу альбому покладено чумацький фольклор. Чумаки – це особлива культура, глибока філософія, некваплива мелодика думок і пісень. Ця музика глибша за мої слова. Вона сонцем пахне, вона сіллю світиться, засмаглими зморшками всміхається. Вона несе собою і в собі шляхи гарячі, якими авто не їздять, якими босоніж ходять, і пил, і ковил, і вітер, і срібну воду – бо дзвінка. І все тут, на платівці – доречне і гармонійне таке, що аж не віриться наче, і дуже радісно стає. Світиться пісня сама – і людям світить. Настільки м’яко, що не одразу навіть помічаєш, де пісні чумацькі перетікають у авторські. А коли навіть і помічаєш, то немає ніякого дисонансу – бо все воно живе, і все іде від серця. Якби ж ми всі отак ходили...
Антон Йожик Лейба
Немає коментарів:
Дописати коментар