пʼятниця, 15 травня 2009 р.

Нечернівецький фестиваль чернівецького походження

Лише місяць минув від заснування вінницьким «Очеретяним Котом» співочих посиденьок під узагальненою назвою «Очерет-Джем-Фест», як у середині травня починання набуло продовження. Позаяк забава пересувна, то у кожному місті до концерту долучаються ще й місцеві виконавці. Очеретяний шлях вже встиг пролягти через Вінницю, Черкаси, Дніпропетровськ і Харків. Тепер настала черга Західної України, де «котячий ешелон» теж добре знають і люблять. У концертний маршрут – між Франківськом, Львовом, Хмельницьким та Тернополем – потрапили й Чернівці. Загалом фест відбувається у вигляді музичної толоки, коли виконавці співають власні й чужі пісні чи щось вигадують на льоту, причому виконують те все у вільному порядку, без прив’язки до складу свого гурту. Єдиним стрижнем усіх концертів є власне «Очеретяний Кіт», який, окрім виконання своєї програми, створює музичний супровід іншим виконавцям. У Чернівцях товариство «Очеретяному Котові» склали вже перевірені розмаїтими подорожами Павло Нечитайло («Пропала Грамота») і Яна Шпачинська («ЧеЧе»). З місцевого ж боку доєдналися друзі музикантів – гурти «Самата» та «Кремп».
Як «Очеретяні Коти» додумались до ідеї такого фесту, розповів фронтмен гурту Роман КРІЛЬ:
– Подорожуючи Україною з концертами, «Коти» зустріли товаришів та братів по духу. І щоразу після таких веселих спільних концертів відбувалося найцікавіше: усі сідали та співали улюблених пісень, підігрували одне одному власні та співали разом чужі відомі твори. Під час таких зустрічей відбувається надзвичайний обмін енергією. Мені здається, саме слово «джем» у музичному його значенні багато пояснює: люди зустрічаються та просто грають – без особливої підготовки, імпровізуючи і намагаючись відчути музику одне одного. Організовуючи Очерет-фест, ми хотіли познайомити слухача з певною кількістю музикантів, які, на наш погляд, грають надзвичайно якісну музику. Готуючись до фестивалю, ми розучували матеріал гуртів, з якими маємо виступити, хоча знайомі ми всі доволі давно, але співати на сцені разом – це новий досвід для нас. Правда, фестивалем це, за великим рахунком, не назвеш, тому що фестиваль – це слони, китайська піротехніка, акробати… А у нас міні-фест, де представлені кілька гуртів і грають переважно «Коти».
– Підбір учасників фесту невипадковий?
– Звичайно, тут є суб’єктивний, смаковий момент. Запрошені на фестиваль команди подобаються персонально мені. Навіть не просто подобаються, а чимось надзвичайно зачепили. Критерієм був не стиль музики, а професійність виконання.
– Що саме сподобалося тобі у кожному з виконавців, які виступають у рамках фестивалю?
– Це все – на рівні інтуїції. Наприклад, Яна Шпачинська: коли я вперше почув її виступ на одному з концертів, де вона грала на гітарі та співала, я просто розчинився в її магії. Отож, коли таких людей, якими я щиро захоплююся, назбиралося більше, я зрозумів, що потрібно робити щось спільне. Так і народився «Очерет-фест».
– Абстрагуючись від фестивалю, хочеться запитати, чи вже співає твій нещодавно народжений первісток?
– Десь на другому тижні життя мій син Георгій, він же Жора, почав вчитись гармонії: ми розпочали з традиційного індійського ладу – мінорного, і я зрозумів, що інтонувати в мінорі простіше, але все-таки треба виходити на мажор. Я показував деякі види гармонії, навіть гуцульський лад – і він дуже класно реагував, видаючи різні смішні звуки. Навіть моя дружина перейняла цей досвід: вона знає три акорди. Заграла один, другий, а коли перейшла на третій, Жора почав сміятися. Це був перший сміх, який я почув від нього.
– Як гадаєш, яким буде перше вимовлене ним слово?
– Він вже його сказав. Є такий великий фінський кінорежисер Акі Каурісмякі. І перші слова Георгія були саме ці: Акі Каурісмякі.
– Ваші колеги по фестивалю тішать нас новими альбомами. А що ж «Очеретяний Кіт»?
– Нова платівка повинна вийти у вересні. Ми будемо записувати її в хаті, купленій і обладнаній спеціально для такого діла. Ця хата-мазанка стоїть біля річки у селі Демидівка на Вінниччині. Також кілька записів ми зробимо у колишньому панському маєтку, нинішній школі. Записуватися будемо наживо. Матеріал у нас вже сформувався, залишилося сісти й зробити.
Версія лідера «Пропалої Грамоти» Павла Нечитайла щодо витоків «Очерет-Джем-Фесту» звучить так:
– У грудні минулого року, на Святого Миколая, ми виступали в Чернівцях на акустичному фестивалі «Драйвоміръ». Саме тоді й народилася ідея фесту. Тож його патроном є Миколай Чудотворець – один із найголовніших українських святих. Ну а сама концепція фестивалю – це лагідна й цікава українська поезія. Тобто наріжним каменем є тексти, а музичним двигуном – латиноамериканська босса, старий гарний ритм-н-блюз, джаз.
– Якими новинами «Пропала Грамота» нині готова поділитися з нашими читачами?
– Існує попередня домовленість про наш виступ на мега-фестивалі «Арт-Поле». Саме так тепер називається колишній фестиваль «Шешори», який вже кілька років поспіль відбувається на Вінниччині. Ми вагаємося між двома варіантами виступу, бо, крім назви, організатори змінили ще й концепцію. Тепер це буде не фестиваль етнічної музики, а щось таке на перетині мистецтв. Є варіант дати концерт на повітряній кулі над Воробіївською галявиною. Інша ідея – ми будемо пливти вгору-вниз Бугом на спеціальному плоті і прямо на ньому грати. Йдуть перемовини і щодо нашої участі у вашому етнофестивалі «Обнова-фест»...
Своєю чергою Яна Шпачинська у розмові перед концертом пообіцяла, що ось-ось з’явиться дебютний альбом очолюваного нею гурту «ЧеЧе», який називатиметься за однойменною піснею «Ні пари з вуст»:
– У вигляді платівки він ще не матеріалізувався, але у всесвітній мережі вже є, тож, маючи бажання, його можна знайти і ознайомитися з нашою творчістю. Усе готове, навіть дизайн і майстеринг. Справа за малим – просто видати його. Я вже сьогодні схиляюся до думки, що, може, це й не обов’язково, адже формат MP3 захопив світ, і люди все все одно скачують усе з Інтернету. Але, з іншого боку, приємно мати якийсь сувенір, матеріальний доказ того, що етап альбому пройдено. Гадаю, до літа він все-таки вийде.
Щодо самого фесту, то попри різні більші і менші проблеми – від заміни місця проведення (початково планувався Ляльковий театр, у підсумку виявився клуб «Автограф») до труднощів зі встановленням апаратури – концерт вийшов якісним, щирим і – що головне – джемово-імпровізаційним.

ДОВІДКА
Джем-сейшн (англ. Jam session) – спільна музична сесія, в якій музиканти «лабають» без попередніх репетицій та особливих приготувань. Зазвичай це відбувається, коли під час гастролей зустрічаються кілька музичних колективів і після концертів збираються пограти разом, зокрема поімпровізувати у вільному стилі. Таким шляхом вони знайомляться між собою як професіонали, демонструючи один одному свою майстерність.
Тарас ПІЦ

Оригінал

Немає коментарів:

Дописати коментар