середа, 11 травня 2011 р.

Студія «Комора» presents: «Очеретяний Кіт»

В'ячеслав Лебедь, «Експрес Поділля»
15.03.2011

В одному з минулих випусків «Експрес Поділля» я вже знайомив вас з діяльністю місцевого андеграундного клубу, студії «Комора», де восьмого лютого ми мали змогу – хто познайомитися, хто – вкотре зануритися у світ творчості нашого співвітчизника, музиканта Олега Сухарєва, який давав тут свій «сольник» к рамках туру по Україні.

Студія «Комора», завдяки своїм засновникам, дарує можливість справжнім шанувальникам альтернативної (я б навіть скоріше сказав – «справжньої») музики, зустрітися з музикантами та колективами, творчість яких не є комерційною. у цьому – їх сила, адже те, що роблять ці люди – йде від серця, від душі, а тому й тривожить серця та душі небайдужих людей, щирих та чуйних, не спотворених «попсовим» баченням світу.

Я, слава Богу, не застав тих часів, коли багато музикантів та музичних колективів були заборонені радянською владою як «неблагонадійні», і, звичайним ділом були так звані «квартирники» - про них я лише чув з розповідей своїх пітерських друзів та старших колег – музикантів, але, перебуваючи на концертах у «Коморі», відчуваючи дух тих часів, я про себе назвав такі імпровізовані концерти в студії «коморниками»…

Зокрема, в суботу, п’ятого березня, завдяки зусиллям нашого видатного земляка, композитора, музиканта та поета, людини – легенди (принаймні для Кам’янеччини), лідера гурту «Пропала Грамота» - Павла Нечитайла, на сцені студії «Комори» відбувся «коморник» вінницького колективу «Очеретяний Кіт». Вінницькі музиканти були приємно здивовані кількістю людей в залі – сидячих місць бракувало, меломани стояли, сиділи на підлозі та на руках у друзів. Контакт з залом відбувся майже одразу, можливо завдяки загальній дружній атмосфері – у залі ж бо «усі свої», можливо, завдяки зусиллям Романа Кріля – фронтмена «Очеретяного Кота», якому вдалося одразу сподобатися непростій кам’янецькій аудиторії, що своїми пристойними, й не дуже жартами намагалася вибити з колії музиканта. До честі останнього – усі жарти були відбиті, або переведені в жарт «на октаву вище», що одразу призвело до визнання Романа за «свого». Щоправда, дісталося «басисту» колективу, Володимиру Войчишину, доля якого одразу не залагодилася – то його мікрофона ніяк не могли увімкнути, то «монітор» скрутили на мінімум… Мабуть, тому він так вперто вимагав фонограми… Насправді це все носило характер незлих музичних жартів людей, які розуміють один одного.

Взагалі, уся концертна атмосфера «комірника» поступово перетворилася на двогодинний діалог музикантів із залом, який переривався піснями, знову відтворювався… Цього вечора «Очеретяний Кіт» грав у неповному складі, без барабанщика, якого замінив маленький китаєць, захований у драм-машину. Крім вищезгаданих музикантів, компанію їм склав Микола Доляк – людина-оркестр, що грав на флейті, акустичній гітарі, і ще одному інструменті, назву якого я не знаю, але зовні він був схожий на клавішні, що грають завдяки нагнітанню в них повітря через трубку. Саме ця трубка й стала черговим приводом для жартів – «він через цю трубку пиво п’є!», «та ні – горілку» - вигуки з залу.

– «Хлопці, то ж я так палю!» - забиває «гол у ворота кам’янчан» Микола, і також, одразу стає «своїм хлопцем». Концерт продовжується. Може мені й здалося, але більшість пісень колективу були присвячені Павлу Нечитайлу, та й виконувалися за його участю. Саме завдяки цьому «поламали кайф» Володимиру Войчишину, ввімкнувши, нарешті, його мікрофона, коли Павло «позичив» його, щоб заспівати разом із гуртом. Знову жарти, діалог з аудиторією, яка сприймає вже усе, що відбувається, як належне, як єдине ціле…

Я сам ловив себе на тому, що, заплющивши очі, танув у музиці, розчинявся у ній, але був в цей час не один… Зі мною був увесь зал і самі музиканти.
Коли Роман Кріль запитав, чи не пора «закруглятися», зал запротестував – «давай драйв»! Що поробиш, така доля музиканта – адже грає він не для себе... Концерт продовжувався ще з півгодини…

Останній «контрольний» вибух – «Radiohead», до виконання якої музиканти, за власним зізнанням не готувалися, але зал скандував: «Radiohead»!«Radiohead»! «Radiohead»!
Змушений зізнатися, що стаю прихильником студії «Комора» та «коморників», і з нетерпінням чекатиму їх виступів у майбутньому в майбутньому.

Оригінал

Немає коментарів:

Дописати коментар